Постанова

від 01.09.2021 по справі 916/3577/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3577/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - участі не брали,

від ОСОБА_2 - Турута Є.І.,

від ОСОБА_3 - участі не брали,

від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни - участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" - участі не брали,

від ОСОБА_4 - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 24.05.2021,

у справі №916/3577/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни;

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс";

- ОСОБА_4

про визнання недійсним договору та скасування рішень про державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 3807,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2,808 га (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:24:005:0003), посвідчений 17.04.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за номером 180, а також скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46517133 від 17.04.2019, №46525105 від 17.04.2019 та №46525369 від 17.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, при цьому вказаний правочин вчинений не на поточних ринкових умовах, з метою незаконного володіння грошовими коштами позивача, а також порушує публічний порядок та корпоративні права ОСОБА_1 . Крім того, позивач зазначав про те, що оспорювані ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були прийняті на підставі вищенаведеного договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим вимоги про скасування останніх є похідними від вимоги про визнання недійсним даного договору.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 21.12.2020 відкрито провадження у справі №916/3577/20 та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлеву Тетяну Володимирівну, Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" та ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20 (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу є підставою для набуття прав та обов`язків безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", при цьому останній не змінює сукупність прав та обов`язків учасників даного товариства, у тому числі і ОСОБА_1 , у зв`язку з чим даний договір не порушує корпоративні права позивача, що виступає самостійною підставою для відмови у позові без необхідності надання оцінки факту дійсності спірного правочину. Суд першої інстанції також зазначив про те, що відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним зумовлює необхідність відмови у задоволенні похідних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог чинного законодавства, без згоди власника та особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на момент підписання та нотаріального посвідчення даного договору засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" з часткою у розмірі 100% статутного капіталу вказаного товариства був позивач, а посаду керівника останнього обіймав ОСОБА_5 , що безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду. Крім того, апелянт зауважує на тому, що безкоштовне передання активу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", який має істотну вартість, безпосередньо стосується корпоративних прав ОСОБА_1 , зокрема, права на отримання доходу від продажу майна товариства у вигляді дивідендів або інших благ, натомість судом першої інстанції необґрунтовано враховано висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що за договором, укладеним господарським товариством, права та обов`язки набуває саме товариство як сторона договору, у той час як сукупність прав та обов`язків учасників цього товариства в результаті укладення товариством договору жодним чином не змінюється. Скаржник також стверджує про неможливість захистити його порушені права в інший спосіб, ніж шляхом подання ним позову про визнання вищенаведеного договору недійсним та скасування проведених після його укладення рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№2471/21/Д3 від 12.08.2021) ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20 - без змін. Зокрема, даний відповідач зазначає про те, що оспорюваний договір жодним чином не порушує корпоративні права позивача, при цьому місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення правильно враховано актуальні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Водночас ОСОБА_2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що доводи апелянта про належність йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" у розмірі 100% спростовуються чинним рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2019 у справі №916/495/19.

16.08.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.08.2021 (вх.№2471/21/Д4 від 16.08.2021), в якому остання просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20, посилаючись на те, що відповідно до сталої практики суду касаційної інстанції учасник справи не може оспорювати договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

17.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" на апеляційну скаргу б/н від 16.08.2021 (вх.№2471/21/Д5 від 17.08.2021), в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20 - залишити без змін. У даному відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" зазначає про те, що позивач не є стороною оспорюваного договору та не набув будь-яких прав та обов`язків за останнім, а тому права та законні інтереси ОСОБА_1 вказаним правочином не порушені, що виключає можливість для задоволення позову у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 02.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 18.08.2021 справу №916/3577/20 призначено до розгляду на 01.09.2021 о 10:15.

У судовому засіданні 01.09.2021 представник ОСОБА_2 висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" та ОСОБА_4 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІV а.с.226-229).

ОСОБА_3 та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2002 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561200000008370.

17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" ("Продавець") в особі директора Ільєва Валерія Федоровича, що діє на підставі протоколів загальних зборів учасників вказаного товариства №3 від 01.06.2007 і №3 від 16.04.2019, та ОСОБА_2 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н (далі - договір б/н від 17.04.2019), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець продає та передає у власність Покупцю, а Покупець купує та приймає нежитлові приміщення та сплатив за них обговорену грошову суму Продавцю. Нежитлові приміщення загальною площею 3807,6 кв.м, що відчужуються за цим договором, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2,808 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:24:005:0003.

В силу пунктів 1.3, 1.4 договору б/н від 17.04.2019 нежитлові приміщення належать Продавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2003 у справі №16/109-03-3198 та зареєстровані Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 23.06.2003, інвентаризаційна справа 3094, сторінка 36, книга 26 нежитлове. Балансова вартість відчужуваного майна згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" вих.№14/04 від 16.04.2019 становить 1034807,33 грн без урахування ПДВ.

Сторони дійшли згоди про те, що нежитлові приміщення продаються за 1034807,33 грн. Зазначене відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає; гроші отримані Продавцем до підписання договору (пункт 2.1 договору б/н від 17.04.2019).

Пунктом 4.1 договору б/н від 17.04.2019 визначено, що право власності виникає у Покупця відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Всі попередні домовленості між сторонами щодо купівлі-продажу майна анулюються з набуттям чинності цим договором.

Даний договір 17.04.2019 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №180.

17.04.2019 було проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення загальною площею 3807,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 508219151101; номер запису про право власності: 31223555; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46517113 від 17.04.2019, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною). Підставами виникнення права власності зазначено: договір б/н від 17.04.2019, посвідчений та зареєстрований вищенаведеним приватним нотаріусом за №180, та відомості з ДЗК №9733543 від 17.04.2019, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №163920930 від 17.04.2019.

Після проведення вказаної державної реєстрації ОСОБА_2 в адресованій приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Дишлевій Тетяні Володимирівні заяві б/н від 17.04.2019 повідомив про намір поділити вищенаведені нежитлові приміщення загальною площею 3807,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 508219151101), на підставі висновку №0116/01/2019 від 17.04.2019 щодо технічної можливості поділу в натурі об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Фізичною особою-підприємцем Мішиним Василем Миколайовичем, наступним чином:

-поділ один: у власності ОСОБА_2 перебуватимуть склад літ."А, Е, И, №1"; майстерня літ."М"; лабораторія; адмінбудівля літ. "О, О1"; вагова літ."П"; пропускна літ."Л"; котельна літ."Т"; сушарка літ."У"; трансформаторна літ."Ч"; службове літ."Х"; вежа літ."Р"; камера літ."Я"; №10 - насосна, розташовані на земельній ділянці площею 27957 кв.м, що складає одиницю (адреса: АДРЕСА_1 );

-поділ два: у власності ОСОБА_2 перебуватиме приймальна вежа літ."С", розташована на земельній ділянці площею 123 кв.м, що складає одиницю (адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №163982058 від 17.04.2019 та №163981799 від 17.04.2019 на підставі вищенаведеної заяви та доданих до неї матеріалів 17.04.2019 було проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі загальною площею 3714,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813406551101; номер запису про право власності: 31230877; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46525105 від 17.04.2019, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною), а також на нежитлові будівлі загальною площею 93,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813414351101; номер запису про право власності: 31231003; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46525369 від 17.04.2019, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною).

З матеріалів справи також вбачається, що за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" існувало декілька корпоративних спорів, що підтверджується, зокрема:

-рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2019 у справі №916/45/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" та ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" про визнання протиправними дій державних реєстраторів та скасування запису задоволено частково; визнано протиправними дії державних реєстраторів Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Бурлаченка Ігоря Володимировича та ОСОБА_6 щодо вчинення записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по внесенню змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд плюс", що не пов`язані зі змінами в установчих документах, про зміну керівника та підписанта ОСОБА_3 на ОСОБА_5 , а саме: запису від 22.12.2018 за номером 15561070021008370, а також запису про зміну керівника та підписанта на ОСОБА_7 , що був здійснений 30.12.2018 за номером 15566670023008370; скасовано запис державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кушнерової Римми В`ячеславівни від 30.12.2018 про внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд плюс": внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта, номер запису 15566670023008370; в задоволенні решти частин позовних вимог відмовлено;

-рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2019 у справі №916/495/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 та постановою Верховного Суду від 28.01.2020, яким позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" про визнання недійсним рішення загальних зборів задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", яке оформлене протоколом №12 від 18.02.2019; відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

В межах розгляду справи №916/495/19 у судовому порядку було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" про виключення зі складу засновників вказаного товариства ОСОБА_4 , затвердження перерозподілу часток статутного капіталу товариства із розміром 14000 грн шляхом встановлення належності ОСОБА_1 частки у розмірі 100% та про викладення статуту даного товариства у новій редакції, при цьому судами встановлено, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" є ОСОБА_4 , частка якої у статутному капіталі становить 50%, та ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі складає 50%.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним з моменту укладання договору б/н від 17.04.2019, а також про скасування рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46517133 від 17.04.2019, №46525105 від 17.04.2019 та №46525369 від 17.04.2019.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на те, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу є підставою для набуття прав та обов`язків безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", при цьому останній не змінює сукупність прав та обов`язків учасників даного товариства, у тому числі і ОСОБА_1 , у зв`язку з чим даний договір не порушує корпоративні права позивача. Крім того, суд першої інстанції також зазначив про те, що відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним зумовлює необхідність відмови у задоволенні похідних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного правочину, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, при цьому в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Відсутність порушення спірним правочином прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірного правочину.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 16.12.2020 у справі №910/14910/18.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною першою статті 92, статтею 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З наведених норм права вбачається, що за правочином, укладеним господарською організацією, права та обов`язки набуває така юридична особа як сторона правочину, у той час як правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників (членів) цієї господарської організації жодним чином не змінюється.

Отже, протиправне, за твердженням позивача, укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" договору б/н від 17.04.2019 може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав ОСОБА_1 - учасника даного товариства, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", укладаючи даний правочин, діяв саме від імені цієї юридичної особи, а не її учасників.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у низці постанов, зокрема, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи подібність спірних правовідносин у даній справі та вищенаведених справах, в яких Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок стосовно того, що за договором, укладеним господарським товариством, права та обов`язки набуває саме товариство як сторона договору, а не особисто учасники такої юридичної особи, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував вищезазначену правову позицію при ухваленні оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що укладення оспорюваного договору б/н від 17.04.2019 виступає наслідком господарської діяльності юридичної особи та результатом розпорядження останньою власним майном, при цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами окремих її учасників, а інтереси учасників господарської організації також не завжди збігаються, тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самої юридичної особи, уникати зайвого втручання в питання діяльності останньої, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Водночас, якщо позивач, який є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення оспорюваного правочину, він не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових загальних зборів з метою належного реагування на факт укладення вказаного правочину та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо загальні збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним правочином прав та законних інтересів даної юридичної особи, остання вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження скаржника про неможливість захисту його прав в інший спосіб, ніж шляхом подання ним самим позову про визнання договору б/н від 17.04.2019 недійсним та скасування проведених після його укладення рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Посилання апелянта на те, що станом на час підписання та нотаріального посвідчення вищенаведеного договору засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" з часткою у розмірі 100% статутного капіталу вказаного товариства був ОСОБА_1 , апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже, беручи до уваги визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", оформленого протоколом №12 від 18.02.2019, на момент укладення оспорюваного правочину позивачу належала частка у статутному капіталі даного товариства у розмірі 50%.

Доводи ОСОБА_1 про те, що оформлене протоколом №12 від 18.02.2019 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" було визнано судом недійсним вже після укладення оспорюваного договору б/н від 17.04.2019 жодним чином не спростовують належність позивачу станом на час укладення даного говору частки у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 50%, оскільки у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття, а не з моменту набрання чинності судовим рішенням, та за загальним принципом не може породжувати та спричиняти передбачених цим рішенням наслідків.

Саме така стала правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 21.07.2020 у справі № 904/562/19, від 09.07.2019 у справі № 912/2479/18, від 24.12.2019 у справі №910/12786/18 та від 11.02.2021 у справі №922/109/19.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивач не є стороною укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" та ОСОБА_2 договору б/н від 17.04.2019, а також те, що ОСОБА_1 не набув будь-яких прав та обов`язків за даним правочином, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що будь-які права та інтереси позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину порушені не були, що зумовлює наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання вищенаведеного договору недійсним.

Колегія суддів зауважує на тому, що позивачем безпідставно ототожнюються відмінні за своєю правовою природою корпоративні права учасника товариства та право власності товариства як юридичної особи - самостійного учасника правовідносин.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, пункти 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (пункт 66).

Отже, Європейський суд з прав людини у вищенаведеній справі дійшов висновку про те, що акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах компанії за звичайних обставин, тобто коли юридична особа діє і має відповідні органи управління. При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, то Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів.

"Корпоративна завіса" є бар`єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутись до суду за захистом прав юридичної особи замість неї (принцип неможливості ототожнення юридичної особи та її членів).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" не ліквідовано, його органи управління здійснюють свої повноваження у порядку, передбаченому законодавством України та статутом, відтак у випадку порушення прав, вказане товариство може самостійно звернутись за їх захистом через свої уповноважені органи.

При цьому апеляційний господарський суд зауважує на тому, що обставини, наведені позивачем під час розгляду даної справи, не є обставинами, на які вказав Європейський суд з прав людини у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", за наявності яких є можливим проникнення за "корпоративну завісу" та виправданим звернення учасника товариства з позовом замість самої юридичної особи.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у разі заявлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами за такою вимогою повинні виступати сторони оспорюваного правочину, між тим позивачем у даній справі відповідна вимога адресована до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у той час як сторонами договору б/н від 17.04.2019 виступають ОСОБА_2 та безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс", а не виконавчий орган (директор) останнього.

Водночас, беручи до уваги відсутність правових підстав для визнання недійсним договору б/н від 17.04.2019, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46517133 від 17.04.2019, №46525105 від 17.04.2019 і №46525369 від 17.04.2019 мають похідний характер від вимоги про визнання недійсним правочину, відтак, з огляду на те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3577/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук