Постанова

від 07.09.2021 по справі 174/271/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7003/21 Справа № 174/271/20 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Пищиди М.М.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (яка була припинена 02 квітня 2021 року та правонаступником якої є Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який не був його родичем, втім між ними були добрі відносини, він йому допомагав та ОСОБА_4 надавав йому в оренду земельну ділянку.

Вказував, що він є головою СФГ, а ОСОБА_5 , за його дорученням, виплачувала орендодавцям орендну плату, та у березні 2020 року, розбираючи свої архівні документи, ОСОБА_5 знайшла у них заповіт ОСОБА_4 від 07 листопада 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвою Г.В., та відповідно до якого останній заповів йому належну на праві особистої приватної власності земельну ділянку, площею 5,7548 га, розташовану на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 12222081700010010305, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_5 повідомила його про те, що заповіт ОСОБА_4 віддав їй ще в 2014 чи у 2015 році, коли вона передавала йому грошові кошти за орендовану земельну ділянку. Втім вона про нього забула та своєчасно не повідомила про його наявність.

Зазначав, 03 квітня 2020 року він звернувся до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвої Г.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка 03 квітня 2020 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки він пропустив строк на подачу заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що він не знав про існування заповіту та не міг про нього знати, родичем померлого не був, спадкоємцем жодної з черг не являється, строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, а тому просив визначити йому додатковий строк у три місяця, з часу вступу судового рішення в законну силу, на подачу заяви до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвої Г.В., про прийняття ним спадщини за заповітом від 07 листопада 2014 року, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Понесені ним судові витрати залишити за ним.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Встановлено додатковий строк у три місяці, з моменту набрання даним рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником відповідача Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, ставить питання про скасування рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повністю встановлені обставини справи, позивачем не наведено поважних причин пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини. Вказували, що з показань свідка ОСОБА_1 (яка є відповідачем) саме позивач був ініціатором складання даного заповіту та достеменно знав про його існування.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на те, що заповіт складено було 07 листопада 2014 року, за три роки після його складання позивач постійно контактував з її батьком з питань оренди земельної ділянки, він знав про наявність заповіту. Наполягала на тому, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини.

28 липня 2021 року позивач надав відзив на апеляційні скарги, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Вказував, що про існування заповіту дізнався лише у 2020 році, а отже законодавчо визначений строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, заповів належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, площею 5,7548 га, розташовану на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222081700010010305, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_2 , заповіт посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвою Г.В.(а.с.9)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.10).

Судом були заслухані покази свідків.

Судом також було встановлено, що копію заповіту ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 , яка за домовленістю з позивачем здійснювала виплату орендної плати пайщикам ОСОБА_2 , однак копію вказаного заповіту ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 лише в березні 2020 року.

Підтверджується матеріалами справи, що 03 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвої Г.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка 03 квітня 2020 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки він пропустив строк на подачу заяви про прийняття спадщини.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав про існування заповіту та отримав його копію лише в березні 2020 року. Вказав, що сторона відповідачів даного факту жодними доказами не спростувала.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року №6-85цс12,від 04 листопада 2015 року №6-1486цс15.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, вірно виходив з того, що законодавець встановив шестимісячний строк для прийняття спадщини, не маючи на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_2 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не проживав зі спадкодавцем на момент смерті, не є спадкоємцем за законом, а тому об`єктивно не міг знати про наявність на його ім`я заповіту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, доводи апеляційних скарг даного факту не спростовують.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи про те, що суд не повно дослідив та встановив обставини даної справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Пищида М.М.