Постанова

від 01.09.2021 по справі 183/5181/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 183/5181/18

провадження № 61-12125св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщину, до складу якої увійшли, зокрема, чотири земельні ділянки, розташовані на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні Фермерського господарства Дар на підставі договорів оренди від 06 серпня 2015 року, укладених між фермерським господарством та спадкодавцем ОСОБА_5 , які діють до 22 серпня 2022 року. Головою Фермерського господарства Дар був її батько ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів їй належні йому земельні ділянки. На її переконання таке рішення спадкодавця було обумовлене тим, що між ним та її батьком протягом тривалого часу склалися дружні відносини. Вона не була знайома зі спадкодавцем ОСОБА_5 та не була обізнана про наявність заповіту, складеного ОСОБА_5 на її ім`я. Про смерть ОСОБА_5 до 13 червня 2018 року вона не знала.

Ознайомлюючись з матеріалами цивільної справи № 183/2885/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до неї, яка перебуває в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, вона дізналася про наявність заповіту на її ім`я і 14 серпня 2018 року звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене, оскільки про наявність заповіту на своє ім`я вона не знала, а нотаріус про відкриття спадщини її не повідомив, при цьому в період з квітня по червень 2016 року вона перебувала за кордоном, а з липня по жовтень 2016 року на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим не могла подати заяву про прийняття спадщини, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази в своїй сукупності не можуть бути розцінені достатніми та беззаперечними, та як такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій, направлених на подання заяви про прийняття спадщини, а необізнаність про наявність заповіту та необізнаність про смерть спадкодавця самі по собі не є поважними причинами для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць.Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивач не знала про смерть ОСОБА_5 , не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, а державний нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, не надіслав ОСОБА_1 повідомлення про наявність заповіту, не розмістив відповідних оголошень у пресі, апеляційний суд вважав, що строк для прийняття спадщини пропущено нею з поважних причин, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

30 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач є спадкоємцем за заповітом, а тому чинне законодавство не зобов`язує державного нотаріуса вживати заходів для закливання особи до спадкування. До того ж у заповіті відсутні будь-які відомості щодо місця проживання або місця роботи спадкоємця, а виклик спадкоємця шляхом публічного оголошення або повідомлення в пресі є правом, а не обов`язком нотаріуса.

Окрім цього апеляційний суд залишив поза увагою, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що в період з квітня по червень 2016 року вона перебувала за кордоном, а з липня по жовтень 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а відтак не довела поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції .

04 лютого 2020 року справа № 183/5181/18 надійшла до Верховного Суду.

Позивач надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5 належали на праві власності земельні ділянки: площею 2, 2200 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0493, площею 3, 4200 га, кадастровий номер 1223286000:01:023:0493, площею 5, 710 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0494 та площею 5, 710 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0495, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

За життя, 22 грудня 2015 року, ОСОБА_5 склав заповіти, якими заповів:

- ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3, 4200 га, кадастровий номер 1223286000:01:023:0493.

- ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2, 2200 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0493;

- ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

25 лютого 2016 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 земельні ділянки площею 3, 4200 га, кадастровий номер 1223286000:01:023:0493, площею 5, 710 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0494, та площею 5, 710 га, кадастровий номер 1223286000:01:024:0495.

Після смерті ОСОБА_5 Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області заведено спадкову справу № 333/2016.

05 жовтня 2016 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_2 та того ж дня відмовився від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_3

05 жовтня 2016 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_4 та відмовився від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_3

05 жовтня 2016 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася також ОСОБА_3

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, оскільки нею пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин(частина перша статті 1235 ЦК України).

Частинами другою та третьою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

За приписами статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 460/2304/14-ц .

Предметом спору в цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами в справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 було складено два заповіти. Зокрема, заповітом від 22 грудня 2015 року ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3, 4200 га, кадастровий номер 1223286000:01:023:0493.

Разом з тим, заповітом від 25 лютого 2016 року ОСОБА_5 вищевказану земельну ділянку заповів позивачу ОСОБА_1 .

Таким чином, у силу положень статті 1254 ЦК України заповітом ОСОБА_5 від 25 лютого 2016 року скасовано попередній заповіт від 22 грудня 2015 року в частині розпорядження земельною ділянкою площею 3, 4200 га, кадастровий номер 1223286000:01:023:0493, а отже ОСОБА_2 не має права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , а від прийняття спадщини за законом він відмовився на користь ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , заявлені позивачем вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є такими, що стосуються його прав та обов`язків, а відтак він не є належним відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог до нього необхідно було відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, однак навів помилкові мотиви та підстави для такої відмови, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в його мотивувальній частині.

Разом з тим, ураховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не реалізували своє право на подання касаційних скарг, приєднання до касаційної скарги, що свідчить про їх згоду з оскаржуваним судовим рішенням, постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 460/2304/14-ц , колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400 , 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Дніпровськогоапеляційного суду від 28 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов