Постанова

від 02.09.2021 по справі 2-199/2010

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-199/2010Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/910/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ходоровський М.В.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

секретаря - Дідух М.Є.

з участю - позивача ОСОБА_1 , адвоката Чапаєвої Г.М.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Братівника І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Збаразького районного суду від 27 травня 2010 року (головуючий суддя Левків А.І., дата виготовлення ухвали не вказана) у справі № 2-199/2010 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмір 9500 Євро, що за курсом НБУ відповідно становить 106875 грн.; три проценти річних від простроченої суми, що відповідно становить 570 Євро, що за курсом НБУ становить 6412 грн.; встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, що становить 20322,50 грн.

25 травня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права ОСОБА_2 на виїзд за межі України до виконання рішення суду та сплати відповідачем боргу за договором позики. Заяву обґрунтовано тим, що у відповідача існує реальна можливість виїзду за межі України, оскільки його колишня дружина та повнолітній син ОСОБА_4 легально проживають у Італії та останнім подано документи в консульські установи щодо возз`єднання сім`ї з метою виїзду ОСОБА_2 на постійне місце проживання за кордон.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2010 року заяву задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та допущено порушення процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; вказане судове рішення обмежує встановлені Конституцією України та міжнародними нормами права ОСОБА_2 на вільне пересування. Визначений судом вид забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам, та не спрямований на реальне забезпечення виконання рішення суду. Діючим цивільно-процесуальним законодавством України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконаних зобов»язань а за ухилення від їх виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційним судом формально поновлено строк на апеляційне оскарження. Ухвала, що оскаржується, відповідає вимогам діючого на час її постановлення законодавства, є обгрунтованою.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заперечили відносно апеляційної скарги та пояснили, що ухвала суду є законною обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що після пред`явлення у Збаразький районний суд в березні 2010 року ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмір 9500 Євро, що за курсом НБУ відповідно становить 106875 грн.; три проценти річних від простроченої суми, що відповідно становить 570 Євро, що за курсом НБУ становить 6412 грн.; встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, що становить 20322,50 грн., позивач ОСОБА_1 25 травня 2010 року подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права ОСОБА_2 на виїзд за межі України до виконання рішення суду та сплати відповідачем боргу за договором позики, оскільки у відповідача існує реальна можливість виїзду за межі України, так як його колишня дружина та повнолітній син ОСОБА_4 легально проживають у Італії та останнім подано документи в консульські установи щодо возз`єднання сім`ї з метою виїзду ОСОБА_2 на постійне місце проживання за кордон.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості в розмірі 133609,50 грн. є значною, відповідач ухиляється від погашення даної заборгованості а тому не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, заявлений до застосування вид забезпечення позову передбачено законом.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до статті 152 ЦПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено види забезпечення позову. Частиною 2 даної статті визначено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. У частині третій зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9, встановлено, що перелік видів забезпечення позову, передбачений ч.І ст. 152 ЦПК України не є вичерпним.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали (24 червня 2004 року, наступна редакція Закону відбулась 08 березня 2011 року) у статті 6 частині 1 пункт 8, на який посилається суд при обґрунтуванні підставності заяви позивача, містив тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон, якщо щодо нього подано цивільний позов до суду-до закінчення, провадження у справі.

Отже, на час постановлення оскаржуваної ухвали Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України було передбачено, що суд має право у випадку подання цивільного позову до суду застосувати до відповідача забезпечення позову у вигляді тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон.

Доводи апеляційної скарги не підтвердженні належними та допустимими доказами і висновків суд не спростовують.

Оскільки місцевим судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Збаразького районного суду від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді