Рішення

від 06.09.2021 по справі 521/21596/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/21596/19

Провадження № 2/521/1504/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді- Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,

за участі

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Спецгруп до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

27.12.2019 року до Малиновського районного суду м. Одеса звернувся представник ТОВ Компанія Спецгруп Леванюк Т.В. (що діє на підставі ордеру серії КВ №444495 від 26.12.2019 року) з позовом до ОСОБА_3 в якому просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення з 31.10.2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає наступне.

28.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Спецгруп (далі - Орендар) та ОСОБА_3 ( далі - Оредодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 28-09/17 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендареві у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 810,5 кв.м., з метою орендного користування для виробництва Орендаря.

Згідно з п.7.2 Договору строк оренди становить 35 (тридцять п`ять) місяців, що фактично складає 2 роки та 11 місяців, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі об`єкту оренди.

01.10.2017 року на виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі майна нежитлового приміщення площею 810,5 кв.м.

Пунктом 2.1. зазначеного договору метою орендного користування є розміщення виробництва Позивача (Орендаря).

Відповідно до п. 5.3.5 Договору Орендодавець зобов`язується у приміщеннях будівлі, в якій розташований об`єкт оренди, що належать до приміщень загального користування, та на земельній ділянці Об`єкту оренди не перешкоджати Орендарю, його клієнтам надати вільний прохід та проїзд транспортних засобів.

Всупереч своїх обов`язків, передбачених Договором, Орендодавець з червня по вересень 2019 року, включно, (півтора місяця) виставив охорону на прохідній об`єкта оренди, яка перешкоджала працівникам Орендаря доступу в орендоване приміщення, чим фактично було зупинено виробництво Орендаря.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що Орендодавець істотно порушив умови Договору та просить суд на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України розірвати договір оренди нежитлового приміщення №28-09/17 від 28.09.2017 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею-810,5 кв.м., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Компанія Спецгруп , з 31 жовтня 2019 року.

03.02.2020 р. ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву.

Позивачем подано до суду заяву про виклик свідків від 10.03.2020 року (вх. № 10792), від 30.06.2020 року (вх. № 26542) від 21.09.2020 року (вх. № 39610) та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 10.03.2020 року (вх. № 10793) та від 30.06.2020 року (вх. № 26542).

10.06.2020 року (вх. № ЕП - 8725) представником відповідача, подано клопотання про зупинення провадження у справі.

22.07.2020 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відмовлено у зупиненні провадження у справі.

03.08.2020 року (вх. № ЕП - 11917) представником відповідача, подано клопотання про виклик свідка.

05.08.2020 року представником відповідача, подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (вх. № ЕП - 11920).

22.09.2020 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

17.03.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Леванюк Т.В. позов підтримала та просила його задовольнить у повному обсязі.Зазначала про те, відповідач ОСОБА_4 постійно проживає на території Німеччини адреса проживання вказана у Договорі оренди, його довіреною особою щодо представництва інтересів за договором оренди є його дружина -ФОП ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка також фактично проживає з позивачем у Німеччині. Згідно умов договору оренди, всі спори що виникають під час виконання даного договору вирішуються шляхом переговорів, адресами, на які мають бути надіслані заяви та претензії є адреса відповідача у Німеччині та адреса представника відповідача ФОП ОСОБА_5 в м. Одеса. Враховуючи, що ОСОБА_4 порушив умови договору, а саме здійснив перешкоджання доступу до орендованого приміщення на протязі фактично з червня 2019 по вересень включно 2019 року, а саме 10,13,14,18 - 28 червня, 15-19,23-26 липня 2019 року, 1,2,6,5,16,19-23 серпня 2019 року, 2-6,9-13,16,17-20 вересня 2019 року включно (півтора місяця), виставив охорону на прохідній об`єкта оренди, яка перешкоджала працівникам позивача доступу в орендоване приміщення. Вказує, що фактично діями відповідача було зупинено виробництво продукції, зірвано її поставки та спричинило матеріальні збитки підприємству, позивачем було направлено претензію про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення у жовтні та листопаді 2019 року, та акт прийму-передачі приміщення. Зазначені претензії були надіслані відповідачу на адреси вказані в Договорі оренди. Однак відповіді на вказані претензії не отримано, більш того він ухилявся від їх отримання, як і від приймання нежитлового приміщення 03.10.2019 року, пізніше позивачем звільнено орендоване приміщення, а ОСОБА_6 знято охорону з нього та перекрито вхід до нього. Крім того, представник позивача посилалась на позиції Верховного Суду, викладені у справі № 522/8782/16-ц, в справі № 456/647/18, в справі № 686/20582/19-ц, вказуючи, що в них містяться висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо розірвання договору.

Представник відповідача - адвокат Петрова А.М. заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначала про те, відповідач ОСОБА_4 не перешкоджав у доступі до приміщення і свої зобов`язання за Договором оренди виконав, оскільки орендоване майно було своєчасно передано Орендарю. Також представник відповідача наголошувала на тому, що позивач має заборгованість із орендної плати, встановлену рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2020 р. по справі №521/9786/19. При цьому, під час розгляду справи суд досліджував питання користування об`єктом оренди, оскільки визначав строк такого користування за який не було внесено орендну плату, а ТОВ Компанія Спецгруп не заперечувало того факту, що користувалось майном. Даним рішенням суду, зокрема встановлено факт користування Позивачем орендованим майном з моменту підписання акту-приймання передачі до 27.11.2019 р.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 28.08.2017 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ Компанія Спецгруп (Орендар) укладено Договір оренди №28-09/17 нежитлового приміщення (а.с. 7-11).

За умовами даного Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 810,5 кв. м., що належать йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського округу Орзіх В.М. та зареєстрованого під №4568.

Згідно з п.7.2 Договору строк оренди становить 35 (тридцять п`ять) місяців, що фактично складає 2 роки та 11 місяців, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі об`єкту оренди.

01.10.2017 року на виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі майна нежитлового приміщення площею 810,5 кв.м.(а.с. 12).

ПозивачемТОВ Компанія Спецгруп було направлено претензію про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 09.10.2019 року вих.№ 19/0913 (а.с. 17) та від 22.11.2019 року вих.№ 1911/23 (а.с. 19-20), та додаткова угода про дострокове розірвання договоруоренди №28-09/17 нежитлового приміщення (а.с. 21). Зазначені претензії були надіслані відповідачу на адреси вказані в Договорі оренди. Однак відповіді на вказані претензії не отримано.

01.11.2019 року ТОВ Компанія Спецгруп звільнило орендоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Згідно акту про звільнення нежитлового приміщення від 01.11.2019 року зазначено, що передати орендоване приміщення за актом прийому-передачі орендодавцю неможливо, оскільки останній не отримує кореспонденції (а.с. 37).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2020 року стягнуто з ТОВ Компанія Спецгруп на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором оренди № 28-09/17 від 28.09.2017 року в сумі 215693,17 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто три грн. 96 коп.), що складається з: суми основного боргу в розмірі 138239,59 грн. (сто тридцять вісім тисяч двісті тридцять дев`ять грн. 59 коп.), пені в розмірі 71248,34 грн. (сімдесят одна тисяча двісті сорок вісім грн. 34 коп.), відсотків за користування грошовими коштами (3% річних) - 6205,24 грн. (шість тисяч двісті п`ять грн. 24 коп.). В частині позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 15718,79 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять грн. 79 коп.) відмовлено(а.с. 96-100). Однак дане рішення не приймається судом як допустимий доказ, оскільки останнє не набрало законної сили на момент винесення рішення по цій справі.

В судовому засіданні представники сторін визнали, що станом на момент розгляду справи строк дії договору оренди закінчився.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, предметом розгляду спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди № 28-09/17 від 28.09.2017 року саме з 31.10.2019 року.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст.ст. 525, 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України , як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у судових рішеннях у справах №№ 910/22259/17, 910/22454/17, 910/20932/17, 910/21033/17, 910/3568/18, 910/4427/18, 910/5001/19, 926/1557/18, 920/221/19, № 912/1385/17

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Позивачем надано суду докази щодо підтвердження факту заборони видачі ключа до орендованого приміщення охороною при вході на загальну територію. Відеозапис, що приєднаний до матеріалів справи, де невстановлена жінка коментує та надає для огляду журнал видачі ключів у які саме дні було заборонено охороною доступу до орендованого приміщення з червня 2019 року по вересень включно 2019 року, а саме: 10,13,14,18,19,20,21,24,25,26,27,28 червня; 15,16,17,18,19,23,24,25,26 липня 2019 року; 1,2,6,5,16,19,20,21,22,23 серпня 2019 року; 2,3,4,5,6,9,10,11,12,13,16,17,18,19,20 вересень 2019 року, включно, яка перешкоджала працівникам Позивача (Орендаря) доступу в орендоване приміщення, акт про звільнення орендованого приміщення від 01.11.2019 року складений керівництвом та працівниками ТОВ Компанія Спецгруп .

В судовому засіданні були допитані свідки директор ТОВ Компанія Спецгруп ОСОБА_7 , заступник директора ТОВ Компанія Спецгруп - ОСОБА_8 , та колишній працівник ТОВ Компанія Спецгруп ОСОБА_9 технік-інкасатор, які підтвердили факт перешкоджання доступу у орендоване приміщення, шляхом відмови видачі ключів позивача ТОВ Компанія Спецгруп з червня 2019 року по вересень 2019 року, відмову допуску працівників і керівництва ТОВ Компанії Спецгруп до орендованого приміщення охороною шляхом фізичного перешкоджання навіть отримати особисті речі працівників.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 грудня 2020 р. в справі № 607/5404/18 дійшов висновку, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати .

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 ст. 77 УПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З урахуванням зазначеного, суд критично оцінює надані позивачем в якості доказу копію журналу обліку видачі ключів та роботи приміщень, а також відеозапис, що міститься на (а.с. 13-16, 46), та покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки дані докази не відповідають критеріям належності та допустимості і не підтверджують факту вчинення саме ОСОБА_6 або за його дорученням не допуску працівників позивача у орендоване приміщення.

Позивач не навів та не надав до суду жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про наявність існування умов, визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України, а тому суд встановив відсутність критерію істотності порушення відповідачем договору як обов`язкової передумови для розірвання договору оренди на вимогу сторони за рішенням суду з підстав порушення іншою стороною його умов.

Зокрема, позивач не надав належних доказів того, що з червня по вересень 2019 року саме орендодавець ОСОБА_4 виставив охорону на загальну територію та прохідну об`єкта оренди, яка перешкоджала працівникам Орендаря доступу в орендоване приміщення.

Позивачем також, надано до суду копії претензій контрагентів про повернення майна необхідного для встановлення на об`єктах згідно укладених Позивачем договорів так і виробництво та поставку обладнання: претензія від 12.06.2019 року компанії Пеймастер СРЛ. Молдова, претензія від 01.07.2019 року ФОП ОСОБА_10 (а.с. 80-81).

Оцінюючи зазначені докази суд вважає їх такими, що не відповідають критеріям належності та допустимості і вважає їх такими, що не підтверджують факту наявності шкоди, завданої порушенням другою зі сторін, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору оренди нежитлового приміщення. Позивачем не надано до суду жодних доказів дійсної сплати або понесення іншим чином збитків за вказаними претензіями.

З огляду на зазначене, суд не має можливості установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність наявності істотного порушення умов договору Відповідачем, що може бути передумовою застосування ч.2 ст. 651 ЦК України.

Крім того, згідно до ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний договір, а момент розірвання договору у судовому порядку не може бути визначений Позивачем самостійно, оскільки він встановлений законодавством - з моменту набрання чинності судовим рішенням.

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно із п. 7.2 Договору, строк оренди за цим договором складає 35 тридцять п`ять місяців з дати підписання Акту приймання-передачі об`єкту оренди Орендарем від Орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2017 року Позивачем і Відповідач складено та підписано акт прийому-передачі майна нежитлового приміщення площею 810,5 кв.м.

Отже, строк Договору оренди закінчився 01.09.2020 р.

Під час судових засідань представники сторін підтвердили факт закінчення строку дії Договору оренди.

З огляду на зазначене, після закінчення строку дії Договору зобов`язання сторін договору оренди нежитлового приміщення №28-09/17 від 28.09.2017 р. припинилися, а тому вимога щодо розірвання договору строк дії якого припинився не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За ч. 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд має покласти витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 13 , 76 , 81 , 259 263 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Спецгруп до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.09.2021 року.

Суддя О.С. Леонов

06.09.21