Ухвала

від 06.09.2021 по справі 501/2471/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 06.09.2021

Справа № 501/2471/21

1-кп/501/271/21

У Х В А Л А

06 вересня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

представника потерпілих ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №12021160000000168 від 03 лютого 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Красне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Іллічівським міським судом Одеської області здійснюється зазначене кримінальне провадження.

ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 02 лютого 2021 року, приблизно о 13.30 год., він керував власним, технічно справним автомобілем «OPEL OMEGA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлу пору доби та в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул.Промислова, в місті Чорноморськ Одеського району Одеської області, з боку вул.Транспортна в напрямку вул.Перемоги, смт. Олександрівка Одеського району Одеської області.

На зазначеній ділянці проїзної частини організовано двосторонній рух, одна смуга руху у напрямку вул. Транспортна, дві смуги руху у напрямку вул. Перемоги смт. Олександрівка, напрямки руху поділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 ПДР.

Автомобіль під керуванням ОСОБА_8 рухався по лівій смузі свого напрямку руху, з допустимою для населеного пункту швидкістю приблизно 50 км/год, при цьому ОСОБА_8 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, в установлених межах безпечної швидкості, обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, чим порушив вимоги п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), далі «Правила», що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

Проїжджаючи по зазначеній ділянці дороги та наближаючись до розташованої ліворуч за ходом руху АЗС «Motto» 15Т (смт. Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 15Т) та нерегульованого пішохідного переходу, про який його інформували інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальна розмітка білого кольору 1.14.1 «зебра», перед яким на правому тротуарі напроти дорожньої розмітки «зебра» зупинився пішохід похилого віку спираючись на палицю, витягнув правую руку вперед, махаючи нею, зупиняючи маршрутний автобус «MERCEDES Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який та на цей час рухався у зустрічному напрямку по міському маршруту № 4 «Олександрівка - Чорноморськ», під`їжджав до пішохідного переходу, водій якого побачивши пасажира, почав зупинятися на розташованої за пішохідним переходом, за ходом його руху, зупинки громадського транспорту.

Проявляючи злочинну самовпевненість, та маючи об`єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_8 , заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, чим порушив вимоги п.п. 1.7., 4.16. вказаних Правил, якими передбачено:

п. 1.7. «Водії, пішоходи та пасажири зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;

п. 4.16. «Пішохід має право:

а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора».

Так, отримуючи об`єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині небезпеки у русі, у вигляді пішохода похилого віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спираючись на палицю почав перетинати проїзну частину у встановленому для переходу місці - по зазначеному пішохідному переходу, з правого боку ліворуч, за ходом руху автомобіля, водій ОСОБА_8 , не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких можуть бути створені перешкоди або небезпека для руху, відволікся від керування, через недбалість, позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, хоча завчасно міг виявити пішохода на дорозі, проігнорував вимоги п.п. 18.1., вказаних Правил, якими передбачено:

п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

продовжував рух на керованому транспортному засобі та, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжив рух керованого транспортного засобу, виїжджаючи на нерегульований пішохідний перехід.

Як наслідок, водій ОСОБА_8 допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля «OPEL OMEGA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_9 під час якого відбулось закидання тіла пішохода на капот, переднє вітрове скло, з наступним відкиданням та падінням потерпілого на дорожнє покриття.

В результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, 03.02.2021 о 06.00 годині, у КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР, яка перебуває в прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою голови, тулуба та лівої кінцівки у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (перелому кісток склепіння та основи черепа зліва, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, контузій них крововиливів головного мозку), закритої травми шийного відділу хребта (неповний розрив між хребцевого диска шийного відділу хребта), закритої травми грудної клітини (переломів лівої ключиці, лівої лопатки, двобічних переломів ребер), травми лівої нижньої кінцівки (відкритих переломів великогомілкової і малогомілкової кісток). Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 з`явився шок.

Отже, водій автомобіля «OPEL OMEGA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; п/п б); 1.7., 4.16., 12.1., 18.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП, і саме його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В підготовчому судовому засіданні потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 про відкшодування шкоди, пов`язної з загибелью батька, а саме: матеріальної шкоди в сумі 8500 грн., моральної шкоди в сумі 464000 грн.

Також, в підготовчому судовому засіданні потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 по відшкодування моральної шкоди, повязаної з загибелью батька, в сумі 464000 грн.

Крім того, потерпілими, відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) заявлено клопотання про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме на:

-земельну ділянку: кадастровий номер 5124784200:01:001:0448, площею 1,9999 га, що належить на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-113185/13-20-СГ від 14 вересня 2020 року;

-квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа 63,7 кв.м, житлова площа 37,7 кв.м), яка належить на підставі договору купівлі-продажу.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали клопотання суд вважає, що клопотання потерпілих про арешт майна обвинуваченого підлягає задоволенню.

Згідно ч.1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Судом встановлено, що потерпілими в даному кримінальному провадженні до обвинувачено подано цивільні позови з обґрунтуванням розмірів цивільного позову, а також з метою забезпечення даних цивільних позовів подано клопотання про арешт майна обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання потерпілих обґрунтоване та на майно обвинуваченого слід накласти арешт з метою забезпечення цивільного позову потерпілих, шляхом заборони на відчуження даного майна.

Керуючись ст.ст.170-173, 314-316, 369-372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні №12021160000000168 від 03 лютого 2021 року задовольнити.

Накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

-земельну ділянку: кадастровий номер 5124784200:01:001:0448, площею 1,9999 га, що належить на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-113185/13-20-СГ від 14 вересня 2020 року;

-квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа 63,7 кв.м, житлова площа 37,7 кв.м), яка належить на підставі договору купівлі-продажу,

шляхом заборони відчуження даного майна.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя