Ухвала

від 31.08.2021 по справі 752/25439/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 752/25439/18

провадження № 6/752/714/21

УХВАЛА

31.08.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі слідчого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в:

в липні 2021 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Хоменка М.П. звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви зазначено, що 12.12.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним зобов`язань перед ОСОБА_2 за виконавчим листом № 369/11968/17 від 23.05.2018 року. Заявник вказує, що не ухиляється від виконання судового рішення, однак, обставин життя склались таким чином, що він не може в повному обсязі виконати судове рішення. Відповідно до довідки від 12.04.2021 року заявник працює директором ТОВ Агенція офісного будівництва і в посадові обов`язки входить відрядження по Україні та за кордон. Із листа Інженерної асоціації професора, доктора технічних наук Катценбаха ГМБХ вбачається, що даній організації необхідна допомога та присутність заявника в офісах у Дармштадті/Франкфурті-на-Майні для обговорення стратегії щодо поточних та нових проектів з липня по листопад 2021 р. Крім того, заявника запрошують побувати на виробництві в компанії Guardian Угорщина. Заявник пов`язаний із компанією, яка має іноземну частку в статуті, та його відрядження за кордон впливають на рівень його доходів, оскільки заінтересовані особу мають пряму зацікавленість у тому щоб заявник постійно мав можливість для закордонних поїздок. Заявник вказує, що тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України втратило свою актуальність, останнє не відповідає вимогам чинного закону, а відтак підлягає скасуванню, в зв`язку з чим заявник вимушений звернутись до суду із даною заявою.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити з викладених в заяві підстав.

Інші сторони в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Від приватного виконавця Лисенка С.О. надійшли заперечення відповідно до яких, останній, просить в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що з 02.07.2018 р. по 26.07.2021 р. з боржника було стягнуто суму боргу в розмірі 28983,69 грн., що складає лише 7,96 % від загальної суми заборгованості. Боржник офіційно працює директором ТОВ Агенція офісного будівництва , однак, на депозитний рахунок приватного виконавця відрахування із заробітної плати не надходять. Останнє зарахування було з цього місця роботи 18.03.2020 року, що свідчить про умисне ухилення боржника від погашення боргу, адже керівник підприємства надає розпорядження бухгалтеру про розподіл та перерахування коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. перебуває виконавче провадження № 56687869 щодо примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/11968/17 від 23.05.2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 494865,91 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2018 року, подання приватного виконавця м. Києва Лисенка С.О. про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України було задоволено та встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до моменту виконання ним своїх зобов`язань за виконавчим листом № 369/11968/17 від 23.05.2018 року, виданим Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 494865,91 грн.

Зазначена ухвала суду оскаржена у встановленому законом порядку не була, та набрала законної сили.

Відповідно до довідки ТОВ Агенція офісного будівництва від 14.04.2021 року, ОСОБА_1 працює в товаристві на посаді директора із 11.03.2011 року, та із липня 2018 року по березень 2021 року із ОСОБА_1 було утримано на виконання виконавчого листа суму в розмірі 28945,80 грн.

Із заперечень приватного виконавця Лисенка С.О. вбачається, що з 02.07.2018 р. по 26.07.2021 р. з боржника було стягнуто суму боргу в розмірі 28983,69 грн., що складає лише 7,96 % від загальної суми заборгованості, останнє зарахування з місця роботи боржника було 18.03.2020 року, що свідчить про умисне ухилення боржника від погашення боргу, адже керівник підприємства надає розпорядження бухгалтеру про розподіл та перерахування коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням.

В обґрунтування заяви було зазначено, що тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України втратило свою актуальність, боржник не ухиляється від виконання рішення суду, на даний час немає змоги погасити борг повністю, в зв`язку з виробничою необхідністю потребує виїзду за кордон, а відтак вимушений звернутись до суду із даною заявою.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

П. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Крім того, відповідно до п. п. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Як зазначалось вище, в провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/11968/17 від 23.05.2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 494865,91 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням рішення суду, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, та ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2018 року, зазначене подання було задоволено.

З мотивувальної частини зазначеної ухвали суду вбачається, що судом було встановлено факт умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання боргових зобов`язань, про що об`єктивно свідчили наявні матеріали подання, та зазначена ухвала суду заявником у встановленому законом порядку оскаржена не була.

На даний час рішення суду в повному обсязі не виконане, з 02.07.2018 р. по 26.07.2021 р. з боржника було стягнуто суму боргу в розмірі 28983,69 грн., що складає лише 7,96 % від загальної суми заборгованості, останнє, зарахування з місця роботи боржника було 18.03.2020 року, та доказів зворотному стороною заявника суду надано не було.

Відповідно до п. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

При цьому суд враховує, що ст. 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Однак, за змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, що примусово виконується у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

У справі Бурдов проти Росії від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ( право на суд ), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова судового розгляду .

У справі Soering vs UK від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд.

Також у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Суд вважає, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження того, що ним було вжито всіх можливих дієвих заходів для погашення наявної заборгованості в повному обсязі.

Наведені заявником обставини про необхідність скасування тимчасового обмеження судом до уваги не приймаються, оскільки, не є такими з якими закон пов`язує можливість скасування такого обмеження за наявності рішення суду, яке не виконане боржником належним чином.

Більш того, на думку суду, скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України надасть можливість, останньому, виїхати за кордон та дозволить йому ухилитись від виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до ступінь виконання боржником рішення суду, відсутність достатніх доведених обставин для скасування встановленого судом обмеження, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Чередніченко