Ухвала

від 07.09.2021 по справі 923/1067/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/1067/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021

(головуючий - Мишкіна М.А., судді Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.01.2021

(суддя Пригуза П.Д.)

у справі №923/1067/20

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного підприємства "АЛЛ-РОАД-ТРАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 170 074,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "АЛЛ-РОАД-ТРАНС" матеріальної шкоди у сумі 170 074,80 грн, внаслідок неналежного виконання умов договору №10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 11.04.2019.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.01.2021 у справі №923/1067/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, у задоволенні позову відмовлено.

28.07.2021 АТ "Ощадбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.01.2021 у справі №923/1067/20 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Ощадбанк", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №923/1067/20 є відшкодування 170 074,80 грн матеріальної шкоди. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227 000,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачений пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Скаржник посилається на те, що: такі питання права, як визначення правовідносин передбачених главою 65 "Транспортне експедирування" Цивільного кодексу України та застосування до зазначених правовідносин вимог та норм Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, підлягають обов`язковому встановленню судом під час розгляду справ у подібних правовідносинах, що створює відмінну правозастосовчу практику в даній категорії справ та негативно впливає на її формування; щодня в Україні надаються послуги з транспортного експедирування, учасниками яких, в тому числі є і скаржник, тому формування єдиної правозастосовчої практики в даній категорії справ має фундаментальне значення; вирішення даної справи у спосіб, як це викладено у рішенні судів першої та апеляційної інстанцій, не відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, створює невизначеність для скаржника та його структурних підрозділів, як надійного контрагента у правочинах щодо транспортного експедирування, отже набуває виняткового значення та потребує касаційного перегляду з метою формування єдиної правової позиції у справах даної категорії.

Проте посилання скаржника на те, що справа №923/1067/20 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Касаційна скарга не містить належного обґрунтування, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником не доведено наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права та не обгрунтовано, що викладені у постановах Верховного Суду у справах №912/1883/17, №916/3748/19, 902/320/17, №910/14900/19, №905/49/15, №914/2267/18, №922/51/20, №924/233/18 висновки ґрунтуються на правовій оцінці подібних обставин справи.

З огляду на зазначене, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених п.п. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №923/1067/20.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №923/1067/20 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.01.2021 у справі №923/1067/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.01.2021 у справі №923/1067/20.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.Р. Кібенко

О.О. Мамалуй