Рішення

від 27.09.2007 по справі 4/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "27" вересня 2007 р.Справа №  4/292

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 292

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія-борошно", м. Олександрія Кіровоградської області  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Барбарис і Ко", м. Олександрія Кіровоградської області     

про стягнення 20656,70 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Луньов С.В. , довіреність № б/н  від 13.09.07;

від відповідача:  участі не брали.  Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином  повідомлявся у  відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення  №2006909  вручене  відповідачу  30.08.2007 року. Однак, відповідач не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з  товариства з обмеженою відповідальністю "Барбарис і Ко", м. Олександрія Кіровоградської області   на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія-борошно", м. Олександрія Кіровоградської області заборгованості  за поставлений товар на суму 18500 грн. основного боргу, втрат від інфляції в розмірі  1712 грн. 50 коп. та процентів річних на суму 444 грн. 20 коп. та  судових витрат: сплаченої суми державного мита 206 грн. 70 коп. і  118 грн.  витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач  позовні вимоги не  заперечив, письмові  пояснення на вимогу  суду не подав. Господарський суд вважає за можливе провести розгляд справи  в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у справі  матеріалами та при даній   явці  сторін.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                             ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору  05.10.2006 року     укладено  договір  купівлі - продажу товару №110/06кп  ( в  подальшому  договір)   предметом  якого визначено проведення   господарських операцій по передачі, прийманню   та оплаті  вартості  муки   пшеничної вищого ґатунку в кількості  100 тонн.

Згідно до  розділу 3  договору (п.п.3.1,3.2)  ціна товару  визначається   в  розмірі  1250 грн. за 1 тонну враховуючи вартість мішкотари.

При укладанні  договору  сторони  згідно п.5.1 погодили  проведення передоплати   вартості товару  в розмірі 15000 грн., а  залишок  суми  повинно  бути оплачено в розмірі 110000 грн. шляхом перерахування грошових коштів протягом 5 банківських днів або шляхом внесення грошових коштів  в касу  позивача.

Виконуючи умови  договору, згідно до видаткової накладної  № МК-0000577 від 05.10.2006 року   на  підставі  довіреності  ЯИН № 136292 від  05.10.2006 року  відповідач     через   повноважного представника Біляєва  М.М. отримав у позивача   муку  пшеничну  в кількості  40 тонн на суму  50000 грн. включаючи ПДВ.

Крім того, продовжуючи  проведення господарських операцій по видатковій накладній № МК 0000630  від 24.10.2006 року  відповідач  на  підставі  довіреності  ЯИН № 136292 від  05.10.2006 року      через   повноважного представника Біляєва  М.М. отримав у позивача   муку  пшеничну  в кількості  10 тонн на суму  13500 грн. включаючи ПДВ.

Проведення вказаних господарських операцій  відображено позивачем   при складанні рахунків- фактур №МК-0000200 від 05.10.2006 року та  №МК-0000217  від  23.10.2006 року.

За погодженням між сторонами   товар  було вивезено та передано відповідачу згідно до товарно- транспортних накладних  №№914467, 914464 від 05.10.2006 року та №779600 від  23.10.2006 року.

Відповідач  прийняв  поставлену продукцію повністю без зауважень.

Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу,   відповідач не виконав умови  п.5.1  договору, а саме  шляхом внесення грошових коштів в касу позивача оплатив вартість отриманого товару  в період з 05.10.2006 року по  27.11.2006 року  лише в розмірі 45000 грн., у зв'язку з чим  в розмірі 5000 грн. та отриманого   23.10.2006 року  товару  на суму  13500 грн., а  фактично  починаючи з 01.11.2006 року   заборгованість  відповідача  складає  18500 грн.

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки, господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі 18500 грн.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видаткових  накладних  (а.с. 11-12).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем  партій товару   на суму 18500 грн.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 18500 грн.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.  Господарським судом приймається до уваги, що   при проведенні господарських операцій  по передачі  відповідачу   товару за  видатковими накладними №0000577 від  05.10.2006 року та  № МК 0000630  від  24.10.2006 року   сторонами не було дотримано вимог по  оформленню  бухгалтерських документів, оскільки  вказані накладні не мають   підписів   отримувача товару. Однак, виходячи с  припису ст. 43  ГПК України   про те, що господарський суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді   в  судовому процесі всіх  обставин справи в  їх сукупності та керуючись законом, господарським  судом  визнається   доведеним  матеріалами справи  факт приймання_ передачі  матеріальних  цінностей   позивачем відповідачу  на загальну суму  63500 грн.          Про наявність вказаних правовідносин  засвідчує поведінка  відповідача, який передав   позивачу довіреність на отримання матеріальних  цінностей,  частково оплатив  отриманий товар  та розпорядився ним на свій  розсуд.  

Господарським  судом  звернуто увагу на  відсутність на  примірниках    роздрібних  накладних     підписів   осіб, які   отримували матеріальні  цінності, що   судом  визнається  як   порушення  порядку  відображення в  документах  бухгалтерського обліку господарських  операцій,   передбаченого  Законом України   “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказом  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995   року  “ Про затвердження  Положення  про  документальне  забезпечення записів  у  бухгалтерському  обліку.”   Єдиним належним та  допустимим  доказом здійснення  господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними  Законом  реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назва документа (форми),  код форми,  дата і місце  складання, зміст  господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному  і  вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Однак,  враховуючи   що  відповідачем  не оспорено   факт  отримання вказаних  у  накладних   матеріальних  цінностей,  господарський  суд  вважає  за  можливе  розглянути  справу  без  визначення  цих  накладних як  доказів, а  оцінюючи  в  сукупності  всі  інші докази  по  справі.  Щодо  допущених позивачем порушень законодавства   господарський  суд вважає за необхідне  відреагувати внесенням на його адресу окремої ухвали.

Проаналізувавши  обґрунтованість позовних вимог  про стягнення з відповідача процентів  річних та  втрат від інфляції,  господарський  суд приходить до переконання, що  позовні вимоги підлягають до часткового задоволення  враховуючи наступне.  

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає:  проценти річних за період з 05.10.2006 року  по 27.09.2007 року   виходячи з суми заборгованості   5000 грн. та  за період з  24.10.2006 року  по 27.09.2007  року  виходячи з суми заборгованості   135000 грн, що   разом складає   444 грн. 20 коп. При цьому судом враховується, що  проценти річних за період з 05.10.2006 року по  27.09.2007 року фактично складають  146 грн. 71 коп, але у зв'язку з тим, що заявлені  позивачем в розмірі  125 грн. 75 коп., суд не вбачає підстав  виходити за межі позовних вимог і   приймає  рішення про стягнення   процентів річних на суму  444 грн. 20 коп.  Натомість, господарський суд не погоджується з розрахунком  позивача про розмір втрат від інфляції на суму  1712 грн. 50 коп., оскільки при проведенні розрахунку  позивачем  безпідставно  включено до періоду  протягом якого  допущено порушення грошового зобов'язання відповідачем    жовтень 2006 року, а   можливе нарахування втрат від інфляції  лише починаючи з 01.11.2006 року  згідно до визначеного індексу  інфляції  за  повний  місяць, а не за окремі періоди.  Втрати від інфляції  за період з листопада  2006 року по липень 2007 року включно складають   1569 грн. 16 коп. і підлягають до  стягнення з відповідача.

Суми, що підлягають до стягнення   перебувають в межах позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,

                                     В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   частково.

Стягнути  з  товариства з обмеженою відповідальністю "Барбарис і Ко", м. Олександрія Кіровоградської області  вул Червонокозача   120  (р/р 26008301306341 в "ПІБ" м. Олександрія, МФО 323215, код 32744717) заборгованість за отриманий товар в розмірі   18500 грн. ; проценти річних в розмірі 444 грн. 20 коп. та втрати від інфляції в розмірі  1569 грн. 16 коп.  за порушення грошового зобов'язання  на загальну суму  20513 грн. 36 коп.;  сплачену суму державного мита 205 грн. 13 коп.  та   витрати на оплату   інформаційно- технічних послуг в розмірі  117 грн. 18 коп. коп.  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія - борошно", 28000 Кіровоградської області, м. Олександрія, вул. Садова, 1 (р/р 2600000013639 в КФ ВАТ "Держаний експортно - імпортний банк України", м. Кіровоград, МФО 323389, код 31434613).

Наказ  видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                           Ю.І. Хилько