Постанова

від 31.08.2021 по справі 600/2582/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2582/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький Павло Дмитрович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

31 серпня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача - Чумак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з омбеженою відповідальністю "Маркон" з наступними позовними вимогами:

- стягнути кошти з банківських рахунків та готівки Товариства з обмеженою відповідальністю Маркон (ЄДРПОУ 31229704), в рахунок погашення податкового боргу в сумі 104656,63 грн. до державного бюджету;

- накласти арешт на кошти на інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 104656,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 104656,63 грн. Вказана заборгованість є узгодженою, проте в добровільному порядку не сплачена.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 позов задоволено частково, а саме, стягнуто кошти з банківських рахунків та готівки Товариства з обмеженою відповідальністю Маркон (ЄДРПОУ 31229704), в рахунок погашення податкового боргу в сумі 104656,63 грн. до державного бюджету.

У задоволенні позовної вимог позивача щодо накладення арешту на кошти на інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон", суд відмовив.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог і постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року підлягає скасуванню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, за відповідачем обліковується податкова заборгованість на загальну суму 104656,63 грн.. Заборгованість є узгодженою та підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13).

Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області на адресу відповідача було направлено податкову вимоги форми "Ю" № 1654-54 від 15.03.2018 року на суму 68298,85 грн., однак, на час розгляду справи, заборгованість відповідача залишається не погашеною.

Враховуючи, що податкова заборгованість, яка є узгодженою, позивачем не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому також просив накласти арешт на кошти на інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 104656,63 грн.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, суд зазначив, що відповідачем вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку, не оскаржувались. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

На підставі наведеного, суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення позову в частині стягнення коштів з банківських рахунків та готівки Товариства з обмеженою відповідальністю Маркон (ЄДРПОУ 31229704), в рахунок погашення податкового боргу в сумі 104656,63 грн. до державного бюджету.

Щодо позовних вимог накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах відповідача на суму податкового боргу 104656,63 грн., суд зазначив, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача іншого майна (зокрема транспортного або промислового), на яке може бути накладено арешт. Також позивачем не було надано доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та, що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо відсутності коштів на рахунках у банках відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги позивача щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах відповідача на суму податкового боргу 104656,63 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст. 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми ст. 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

Згідно із пунктом 94.2 с. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №804/4273/13-а, норма пункту 20.1 статті 20 є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача іншого майна, на яке може бути накладено арешт.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме: акту перевірки наявності суб"єкта господарської діяльності за адресою місцезнаходження згідно з реєстраційними даними, інформаційної довідки та інше, колегією суддів встановлено, що податковим органом вжито достатні та належні заходи з метою виявлення майна, яке може бути використано для погашення його податкового боргу, опису цього майна, а також заходи для стягнення податкового боргу. Встановлено, що підприємство за місцезнаходженням не перебуває, засоби телефонного або поштового зв"язку з ним відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна встановлено, що наявності нерухомого майна у ТОВ "Маркон" станом на 11.11.2020 року не виявлено (а.с.9).

Водночас колегією суддів встановлено, що станом на день апеляційного розгляду справи, у ТОВ "Маркон" є 5 відкритих розрахункових рахунків у банківських установах, докази чого додано матеріалів справи (а.с.11,12).

Таким чином, враховуючи, що зазначені вище обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 09 квітня 2021 року, а під час апеляційного розгляду доводи позивача щодо наявності обгрунтованим підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності знайшли своє підтвердження та доведені в повній мірі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

Оскаржувана позивачем частина рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року вказаним вимогам не відповідає.

В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року сторонами не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду за результатом апеляційного розгляду приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити повністю, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року скасувати частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 104656,63 грн.

В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 вересня 2021 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.