Постанова

від 08.09.2021 по справі 478/1065/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.09.21

22-ц/812/1663/21

Єдиний унікальний номер судової справи: № 478/1065/20

Номер провадження № 22-ц/812/1663/21 Cуддя - доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 поданої в її інтересах, адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Іщенко Х.В. в приміщенні того ж суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Плай ЛТД (надалі - ТОВ Плай ЛТД ) за участю третьої особи - Баштанська районна державна адміністрація у Миколаївській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и л а:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Плай ЛТД про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Позивачка зазначала, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії II-МК № 006498 вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4823684500:03:000:0005, площею 9,0605 га ріллі, яка розташована на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Згідно договору оренди землі б/н від 30 грудня 2010 року, який зареєстровано Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії центру Державного земельного кадастру 30.12.2010 року за реєстраційним номером 041049102159 вона передала в оренду зазначену земельну ділянку ТОВ Плай ЛТД строком на 10 років до 30 грудня 2020 року.

У липні 2020 року, отримавши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку було виявлено державну реєстрацію іншого речового права, а саме договору оренди землі №263 від 01 вересня 2017 року, укладеного між нею та ТОВ Плай ЛТД строком на 49 років.

Стверджує, що про існування договору оренди землі зі строком дії 49 років вона не знала. Спірний договір оренди землі вона особисто не підписувала, повноважень або доручень на підписання та вчинення реєстраційних дій зазначеного договору оренди іншій особі вона також не надавала.

Вважає, що оскільки свого волевиявлення на укладання спірного договору оренди землі вона не надавала, а тому порушено її право як власника земельної ділянки на володіння та розпорядження її майном.

Посилаючись на викладене позивачка просила суд визнати недійсним договір оренди землі №263 від 01 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Плай ЛТД , зареєстрований 18 жовтня 2017 року державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Слободянюком В.О. (номер запису про інше речове право 23095377) та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2021 року Баштанську районну державну адміністрацію залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2021 року в якому ухвалою того ж суду від 25 червня 2021 року виправлено описку, у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що реєстрація права власності та реєстрація права оренди за спірним договором відбулась одночасно - 18 жовтня 2017 року що є свідченням волевиявлення власника земельної ділянки на укладання договору оренди землі. Крім того, у судовому засіданні не спростованого того факту, що ОСОБА_1 підписала договір оренди землі №263 від 01 вересня 2017 року, оскільки у висновку експерта №20-1368 від 23 квітня 2021 року категорично зазначено, що підпис, який міститься у графі орендодавець у договорі оренди землі №263 від 01.09.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Плай ЛТД виконаний самою ОСОБА_1 , а не іншою особою.

В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Соляник І.М. , посилаючись на те, що рішення суду містить посилання на обставини які не були предметом розгляду справи, не встановлювалися і не повинні бути встановлені під час її розгляду та не стосуються позовних вимог просив в рішення суду змінити шляхом виключення з мотивувальної частини висновку суду проте, що Як встановлено судом та не спростовано позивачем, умови договору оренди землі виконуються відповідачем в повному обсязі, в тому числі щодо виплати обумовленої договором орендної плати .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Плай ЛТД - адвокат Бібік М.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

У судове засідання сторони не з`явились про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії II-МК № 006498 від 20.04.2002 року ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 10,83 га ріллі, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.11).

30 грудня 2010 року між позивачкою та ТОВ Плай ЛТД було укладено договір оренди зазначених земельних ділянок, б/№, строком на десять років. Договір оренди було зареєстровано Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії центру Державного земельного кадастру 30.12.2010 року за реєстраційним номером 041049102159. На час укладання договору оренди землі земельні ділянки кадастрових номерів не мали (а.с.12-15).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 31.10.2017 року, 18.10.2017 року в Державному реєстрі речових прав було зареєстровано право оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 4823684500:03:000:0005 площею 9,0605 га. Підстава - договір оренди землі, № 263, виданий 01.09.2017 року. Орендар - ТОВ Плай ЛТД , орендодавець - ОСОБА_1 . Рішення про державну реєстрацію права оренди за індексним номером 37849398 від 31.10.2017 року. Номер запису про інше речове право 23095377 (а.с. 7-9).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12,81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилалася на те, що про існування договору оренди землі зі строком дії 49 років вона не знала, особисто його не підписувала, повноважень або доручень на підписання та вчинення реєстраційних дій зазначеного договору оренди іншій особі вона також не надавала.

Відмовляючи у задоволені вимог суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності та реєстрація права оренди за спірним договором відбулась одночасно - 18 жовтня 2017 року, що є свідченням волевиявлення власника земельної ділянки на укладання договору оренди землі. Крім того, у судовому засіданні не спростованого того факту, що ОСОБА_1 підписала договір оренди землі №263 від 01 вересня 2017 року, оскільки у висновку експерта №20-1368 від 23 квітня 2021 року категорично зазначено, що підпис, який міститься у графі орендодавець у договорі оренди землі №263 від 01.09.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Плай ЛТД виконаний самою ОСОБА_1 , а не іншою особою.

Рішення суду в цій частині ніким із учасників процесу в установленому законом порядку не оскаржене.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

За такого рішення суду в частині відмови у позові з підстав , з якими позивачка пов`язувала відсутність свого волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі та які були нею зазначені в тексті позовної заяви, апеляційним судом не переглядається взагалі.

Що стосується висновків суду, зроблених в тексті рішення суду про те, що умови договору оренди землі виконуються відповідачем в повному обсязі, в тому числі щодо виплати обумовленої договором орендної плати, то на думку колегії суддів до такого висновку він дійшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Так, колегія суддів виходить з того, що згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як убачається зі змісту позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду, вона посилалася на те, що про існування договору оренди землі зі строком дії 49 років вона не знала, особисто його не підписувала, повноважень або доручень на підписання та вчинення реєстраційних дій зазначеного договору оренди іншій особі вона також не надавала.

Позивачка не посилалася в тексті позовної заяви також на те, що умови договору щодо сплати орендної плати відповідачем не виконуються належним чином.

У процесі розгляду справи позивачка свої позовні вимоги в установленому законом порядку не уточнювала.

Суд, вирішуючи питання про недійсність договору оренди землі та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, повинен досліджувати тільки наявність або відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного договору.

За таких обставин, приймаючи рішення по справі за заявленим у встановленому законом порядку позовом, суд помилково в межах заявлених позивачкою позовних вимог навів як оцінку доказів, так і зробив висновки стосовно того, що умови договору оренди землі виконуються відповідачем в повному обсязі, в тому числі щодо виплати обумовленої договором орендної плати, оскільки аналіз доказів стосовно даних обставин виходить за межі заявленого позивачкою по даній справі позову.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини як встановлено судом та не спростовано позивачем, умови договору оренди землі виконуються відповідачем в повному обсязі, в тому числі щодо виплати обумовленої договором орендної плати .

У зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з позивачки на користь держави у розмірі 2 522,40 грн., оскільки її апеляційна скарга не змінила остаточних висновків суду.

Керуючись ст. ст. 367 , 374 , 37 6, 382 ЦПК України , колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 поданої в її інтересах, адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2021 року змінити, виключивши з мотивувальної частини як встановлено судом та не спростовано позивачем, умови договору оренди землі виконуються відповідачем в повному обсязі, в тому числі щодо виплати обумовленої договором орендної плати .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.