Постанова

від 26.08.2021 по справі 344/16689/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16689/17

Провадження № 22-ц/4808/40/21

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Пацаган В.В.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Рубцової К.В., позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Стецюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Крихівецька сільська рада, правонаступником якої є Івано-Франківська міська рада, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС І МІНУС", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та проїздом до неї, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Островським Л.Є. 20 лютого 2018 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 28 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Крихівецька сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та проїздом до неї.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,0381 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровим номером 2610192001250100066, що розташована в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Крихівці Івано-Франківської міської ради на підставі рішення Крихівецької сільської ради від 17 грудня 1993 року. Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0644 га, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610192001:25:010:0073, що розташована по АДРЕСА_1 , згідно договору дарування земельної ділянки ВСМ № 544803 від 15 вересня 2005 року, реєстраційний № Д610. У 2013 році відповідач самовільно захопив земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 , яка слугувала проїздом для власників земельних ділянок, розташованих в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим позбавив позивачку можливості користуватись належною їй земельною ділянкою. Відповідач самовільно встановив огорожу до її городу, що призвело до обмеження права позивача на доступ, вільне володіння, користування та розпорядження своєю земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного просила усунути перешкоди з боку відповідача ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі шириною 3,5 м на місці проїзду до належної їй земельної ділянки, розташованої в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 , що між заправкою ІНФОРМАЦІЯ_2 та земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , належною відповідачу, за рахунок відповідача та привести фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідність до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 307424 від 28.07.2006 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610192001:25:010:0073); судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-3, том 1).

Рішенням (заочним) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Крихівецька сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та проїздом до неї задоволено.

Усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 шляхом демонтажу ОСОБА_1 огорожі на місці проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований між заправкою Калан та земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , шириною 3,5 м за власний рахунок та привести фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідність до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 307424 від 28.07.2006 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610192001:25:010:0073). Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн (а.с.27-29, том 1)

06 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Рубцова К.В. звернулася до суду із заявою про перегляд та скасування заочного рішення (а.с.43-44, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.130-131, том 1).

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду з мотивів його незаконності та необґрунтованості, у зв`язку із неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції виходив з того, що він не з`явився в судове засідання з невідомих суду причин, але при цьому був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що не відповідає дійсності. Відповідач проживає за кордоном (м.Лондон, Англія), а тому судова повістка за місцем його постійного проживання йому вручена не була, у зв`язку з чим він не знав про наявність даної судової справи, не прибув у судове засідання та не повідомив суд про поважність причин неявки. Неповідомлення відповідача у встановленому порядку про розгляд справи позбавило його права надати суду докази, які спростовують позовні вимоги та скористатися професійною правничою допомогою. Згідно матеріалів справи всі повістки, що надсилались йому судом, були повернуті за закінченням терміну зберігання , таким чином судом не було встановлено і матеріалами справи не підтверджено, що він свідомо не отримував повістки. Вказує на те, що сам лише факт неотримання ним поштової кореспонденції, яка надсилалась судом і поверталась за закінченням терміну зберігання , є поважною причиною неприбуття до суду, оскільки це зумовлено об`єктивними причинами, а не його суб`єктивною поведінкою щодо отримання кореспонденції. Таке порушення судом норм процесуального права відповідач вважає однією з обов`язкових підстав для скасування рішення.

Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, апелянт звертає увагу суду на експертний висновок ОСОБА_4 з приводу проведення земельно-технічного дослідження щодо визначення фактичного розташування земельних ділянок, належних йому та позивачу, ОСОБА_2 . На вирішення експерта було поставлено декілька запитань, зокрема чи мають земельні ділянки, належні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , спільну межу, а також чи має місце накладання земельних ділянок. Так, згідно висноку експерта спірні земельні ділянки між собою не межують, не накладаються та не перетинаються. З приводу можливості влаштувати проїзд між огорожею газової заправки Калан по АДРЕСА_1 та межами земельних ділянок за кадастровими номерами 2610192001:25:010:0066, 2610192001:25:010:0070 відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, експерт зазначив, що облашувати проїзд не представляється можливим, оскільки мінімальна ширина проїзду повинна становити 2,75 м.п., а фактична відстань від меж земельних ділянок, згідно відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, становить від 0,76 м.п. до 1,24 м.п. З огляду на вказаний висновок експерта, факт порушеного права позивачем не доведено, а позовні вимоги є необґрунтованими.

З цих підстав просить скасувати рішення (заочне) суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.138-141, том 1).

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Рубцової К.В., позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Стецюк С.С., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.91, 152 ЗК України, ст. 16, 391 ЦК України, встановивши, що відповідач позбавив позивачку можливості безперешкодного користування своєю земельною ділянкою, встановивши огорожу на місці проїзду, дійшов висновку про задоволення позову шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу відповідачем огорожі на місці проїзду земельної ділянки позивачки за власний рахунок та привести фактичні межі земельної ділянки відповідача у відповідність до державного акту на право власності на земельну ділянку.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 845285 від 11 грудня 2006 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 12 сесії 21 скликання Крихівецької сільської ради від 17 грудня 1993 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610192001250100066 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0381 га у межах згідно з планом, що розташована в с. Крихівці, масив Бабинець Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010629400345 (а.с.4, том 1).

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 2610192001:25:010:0073, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0644 га, та кадастровий номер 2610192001:25:010:0072 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площе. 0,2500 га (а.с.144-158).

Згідно договору дарування земельної ділянки, посвідченого 15 вересня 2005 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального договору встановлено, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 (через свого представника) прийняв в дар земельні ділянки, що знаходяться на території Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської Ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства (а.с.67-зворот -68, том 1).

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 307425 від 28 липня 2006 року, ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки ВСМ № 544803 від 15 вересня 2005 року, реєстраційний № Д610 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610192001:25:010:0073, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0644 га у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010629400194 (а.с.5, том 1).

Із відповіді Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради за №680 від 21.11.2017 року встановлено, що згідно генерального плану с. Крихівці проїзд до земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 не зазначений, оскільки в даному масиві не передбачена зміна цільового призначення земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства в землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На день надання відповіді проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 , яка розташована в с. Крихівці, масив Бабинець , немає. У відповідності до публічної кадастрової карти України зазначений проїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , масив ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований між газовою заправкою ІНФОРМАЦІЯ_2 та земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , шириною 3,5 метра. При виконанні рішення суду про звільнення самозахопленої земельної ділянки ТзОВ Енергопромбудмонтаж-1 з`ясувалося, що межі земельних ділянок відповідають державному акту на право приватної власності, але фактично закрив проїзд до ділянок в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , натягнувши сітку до шлагбаума ТзОВ Енергопромбудмонтаж-1 (а.с.6, том 1).

Із відповіді Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради за №308 від 29.05.2020 року встановлено, що у відповідності до генерального плану с. Крихівці проїзд до земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 та, зокрема, до ділянки ОСОБА_2 , не зазначений, оскільки на даний масив не розроблений детальний план території. На публічній кадастровій карті проїзд передбачений між земельною ділянкою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) та газовою заправкою Калан . Ширина проїзду 3 - 3,5 метра. На день надання відповіді проїзд до земельних ділянок в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 закритий сіткою ОСОБА_1 та доступу до ділянки ОСОБА_2 немає (а.с.125, том 1).

До апеляційної скарги апелянтом ОСОБА_1 долучено технічну документацію та витяг з ДЗК від 29.09.2020 року, що свідчить про зміну координат межових точок його земельної ділянки (а.с.144-158, том 1).

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 за 2020р. (а.с.9-29, том 2) та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради за 2020р. (а.с.30-60, том 2).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.01.2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС І МІНУС" (а.с.207-208, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.01.2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Крихівецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради в даній справі на Івано-Франківську міську раду (а.с.69- 70, том 2).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано технічну документацію, що посвідчує право власності на земельну ділянку ТОВ Енергопромбудмонтаж-1 для обслуговування автозаправної газової станції у АДРЕСА_2 (а.с.98-116, том 2) та поземельні книги земельних ділянок з кадастровим номером 2610192001250100073, що розташована по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 (а.с.117-143, том 2) та номером 2610192001250100188, що розташована по АДРЕСА_2 , належної на праві власності ТОВ Енергопромбудмонтаж-1 (а.с.144-151, том 2).

Третьою особою Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради подано пояснення, в яких зазначено, що Крихівецькою сільською радою було надано відповіді щодо земельних ділянок сторін з врахуванням інформації, якою володіла сільська рада, а також за відсутності можливості здійснити інвентаризацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 . Серед переліку видів документації із землеустрою довідок відповідних рад немає, тобто працівники Крихівецької сільської ради не є спеціалістами, які компетентні чи уповноважені законом давати висновки щодо визначення на місцевості меж земельної ділянки, в тому числі і для висновку щодо правильного встановлення огорожі земельної ділянки. Крім того, публічну кадастрову карту (ПКК) можна розглядати як суто сервіс (програмний продукт), за допомогою якого користувачі отримують офіційні відомості з ДЗК, і як окремий інформаційний портал для загального, відкритого користування, на якому оприлюднюються відомості того ж ДЗК. Багато шарів, які відображені на ПКК, носять інформативний характер та не є офіційними відомостями ДЗК. (а.с.162-165, том 2).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради подано довідку №28986 від 18.02.2021 року з містобудівного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:010:0073, що належить ОСОБА_1 (а.с.166-169, том 2) та довідку №28987 від 18.02.2021 року з містобудівного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:010:0188, що належить ТОВ Плюс і Мінус (а.с.170-173, том 2).

Відповідно до інформації, яка міститься у наведених довідках з містобудівного кадастру, у містобудівній документації відсутній запроектований чи існуючий проїзд, у складі вулично-дорожньої мережі, відокремлений червоними лініями .

В матеріалах справи наявний зведений план земельних ділянок з публічної кадастрової карти України та зведений план земельних ділянок з публічної кадастрової карти України з нанесеними фактичними межами парканів по факту (а.с.227-228, том 2).

ОСОБА_2 подано здійснене фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №011733) на її замовлення обстеження масиву земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:010:0066 №12 від 07.04.2021, з метою встановлення проходу/проїзду до вказаної ділянки. До відповіді долучено графічні матеріали (а.с.182-191, том 2).

Із даного обстеження встановлено, що прохід до земельної ділянки ОСОБА_2 існує з АДРЕСА_2 , між земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 2610192001:25:010:0073) та земельною ділянкою ТзОВ Плюс і мінус (кадастровий номер 2610192001:25:010:0188).

Згідно даних Державного земельного кадастру, відстань між ділянкою ОСОБА_1 та ділянкою ТзОВ Плюс і мінус є 1,34 м. Ці ділянки не межують між собою, даний факт підтверджує технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_1 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ Енергопромбудмонтаж-1 (попередній землекористувач ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:010:0188).

Згідно кадастрових планів, що містяться в земельній документації на вказані ділянки, вони не межують одна з одною, а межують із землями Крихівецької сільської ради. Це дає можливість зробити висновок, що відстань 1,34 м є землями комунальної власності Крихівецької сільської ради, не наданими у власність чи користування, що служить проходом до земельних ділянок, зокрема і до земельної ділянки ОСОБА_2 .

По факту обстеження масиву виявлено, що реального доступу до проходу немає; бетонна огорожа ділянки ТзОВ Плюс і мінус є фактично зміщена на 0,86 м і примикає до огорожі-сітки ділянки ОСОБА_1 . Зміщення бетонної огорожі є по всій її довжині і досягає 0,40 см в кінці сторони ділянки ТзОВ Плюс і мінус . На даний час на місцевості існує прохід шириною 0,40 м між вказаними ділянками, який теж затягнутий металевою сіткою. Окрім того, ділянка ТзОВ Плюс і мінус сформована таким чином, що її межа заходить на тротуар на 0,36 м на початку.

Оскільки земельні ділянки під проїздами, вулицями, тротуарами є комунальною власністю, то не можуть передаватися у власність чи користування. Якщо демонтувати незаконно затягнуту металеву сітку та змістити огорожу ТзОВ Плюс і мінус відповідно до координат цієї ділянки, які міститься в Національній кадастровій системі, отримаємо прохід шириною 1,34 м. Даний прохід забезпечить піший доступ до земельних ділянок сільськогосподарського призначення з наступними кадастровими номерами: 2610192001:25:010:0255, 2610192001:25:010:0333, 2610192001:25:010:0230, 2610192001:25:010:0070, 2610192001:25:010:0066.

Згідно даних Державного земельного кадастру, в координати ділянок ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2610192001:25:010:0072) та для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2610192001:25:010:0073) були внесені зміни державними кадастровими реєстраторами 29.09.2020 та 05.02.2021 відповідно. Дані зміни були внесено згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої на замовлення ОСОБА_1 ДП Івано-Франківський інститут землеустрою . Всі зміни зафіксовані в Державному земельному кадастрі та у відомостях з Поземельних книг на вказані ділянки. Це пояснює те, що у відповіді Крихівецької сільської ради №308 від 29.05.2020 зазначено, що на той час на публічній кадастровій карті проїзд між ділянкою ОСОБА_1 та ділянкою ТзОВ Плюс і мінус був 3-3,5 метра. Але оскільки у координати ділянок ОСОБА_1 були внесені зміни у вересні 2020 та в лютому 2021, то на час розгляду справи апеляційним судом наявний вільний прохід 1,34 метра, за рахунок земель Крихівецької сільської ради.

Якщо виходити із координат земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер 2610192001:25:010:0073) станом до вересня 2020 року, поки не було розроблено нову технічну документацію та не внесено зміни до ДЗК, то між земельною ділянкою апелянта та земельною ділянкою ТзОВ Плюс і мінус (кадастровий номер 2610192001:25:010:0188) проїзд становив 3,5 метра.

Зроблено висновок, що до земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2610192001:25:010:0066), згідно оновлених даних Державного земельного кадастру, наявний прохід шириною 1,34 метра між земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 2610192001:25:010:0073) та земельною ділянкою ТзОВ Плюс і мінус . Бетонна огорожа ділянки ТзОВ Плюс і мінус зміщена на 0,86 м, крім того, частина проходу між ділянками шириною близько 0,40 м загороджена огорожею-стікою. Доступ до земельної ділянки сільськогосподарського призначення, належної позивачці ОСОБА_2 , на день розгляду справи апеляційним судом закритий.

Вирішуючи даний спір слід виходити з таких положень закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 1 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно із статтею 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та встановив порушення прав позивачки.

Належними та допустимими доказами на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у цьому спорі є визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж правовстановлюючим документам та документації із землеустрою на ці земельні ділянки на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно публічної кадастрової карти проїзд між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ділянкою ТОВ Енергопромбудмонтаж-1 (на час перегляду рішення суду в апеляційному порядку ТзОВ Плюс і мінус ), кадастровий номер 2610192001:25:010:0188, становив 3,5 метра, а на час ухвалення рішення (20.02.2018) цей проїзд до ділянки в масиві ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично був закритим, зокрема і ОСОБА_1 у спосіб натягнення сітки до шлагбаума ТОВ Енергопромбудмонтаж-1 .

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що проаїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташований у с. Крихівці, масив Бабинець , існував між газовою заправкою Калан та земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 шириною 3,5 метра, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом демонтажу відповідачем огорожі на місці проїзду та приведення фактичних межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №307424 від 28.07.2006 року (кадастровий номер 2610192001:25:010:0073), який був на час ухвалення оскаржуваного рішення єдиним правовстановлюючим документом.

Внесення змін до технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 після ухвалення рішення суду, що потягло зміну меж земельної ділянки, не свідчить про незаконність рішення суду на день його ухвалення, помилкове застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, тому підстави для скасування законного і обгрунтованого рішення суду відсутні.

Слід зауважити, що і після внесення змін відповідачем у технічну документацію на земельну ділянку металева огорожа (сітка) всьтановлена ним поза межами його земельної ділянки на 0,40 м. та є перешкодою для доступу позивачу до належної їй земельної ділянкищо підтверджується висновком спеціаліста ОСОБА_8 , який не оспорюється апелянтом (а.с.182-191, том 2).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду на день його ухвалення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 08 вересня 2021 року.