Ухвала

від 02.09.2021 по справі 522/7444/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1730/21

Номер справи місцевого суду: 522/7444/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника начальника відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України.

ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт, складений 22 квітня 2021 року надійшов до суду першої інстанції 26 квітня 2021 року, поза межами строку досудового розслідування.

Вимоги апеляційних скарг та узагальненні доводи осіб, які їх подали

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, заступник начальника відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій її просив скасувати та постановити нову, якою призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущені істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, прокурор вказує, що 23 березня 2021 року сторона захисту ознайомилась лише з двома томами кримінального провадження, останні шість томів перебували у м. Києві, що унеможливлювало ознайомлення з ними у м. Одесі.

Таким чином, на думку прокурора, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено не до 29 березня 2021 року, а відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва до 21 квітня 2021 року і у цей строк сторона захисту повинна була ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, прокурор стверджує, що сторона захисту зловживала своїми процесуальними правами та «штучно створила дату закінчення з ознайомлення з матеріалами кримінального провадження», яка не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, проте суд першої інстанції не надав цьому факту належної оцінки.

Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржену ухвалу, виключивши її другий абзац резолютивної частини про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, захисник наголошує, що закриття кримінального провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише у разі вчинення особою кримінального правопорушення та тільки на підставі ч.1 ст.44 КК України.

Таким чином, на думку захисника, суд безпідставно звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.

Крім того, захисник звертає увагу, що судом першої інстанції не вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадження та просив апеляційний суд, на підставі ч.9 ст.100 КПК України, вирішити вказане питання щодо доказів, документів та майна, на яке накладено арешт.

Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та частково підтримав апеляційну скаргу захисника; позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження №62020100000001036 від 20 травня 2020 року та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1)неповнота судового розгляду;

2)невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3)істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, задовольняючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження в зв`язку із закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, дійшов висновку про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020100000001036 від 20 травня 2020, закінчився на момент скерування обвинувального акту до Приморського районного суду м. Одеси.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та належним чином вмотивованим.

Згідно з п.10) ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до ст.22 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості , що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст.26 КПК України).

Згідно із ст.113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до ст. 115, 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

При обчисленні строків місяцями, строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

Положеннями п.5) ч.1 ст.3 КПК передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому, згідно з п.4) ч.3 цієї статті досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Положеннями ч.3 ст.294 КПК України регламентовано, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4) частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Водночас, ч.5 ст.294 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Апеляційний суд встановив, що 26 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тобто, саме з цього дня ОСОБА_8 отримав процесуальний статус підозрюваного у даному кримінальному провадженні та, на підставі п.4) ч.3 ст.219 КПК України, досудове розслідування мало бути закінченим протягом двох місяців із вказаної дати.

Згодом, 25 серпня 2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року, продовжено до шести місяців.

23 грудня 2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року, продовжено до дев`яти місяців, тобто до 26 березня 2021 року.

В подальшому, 19 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року, ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

23 березня 2021 року прокурором ОСОБА_6 процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні вручено підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_7 повідомлення про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, строк досудового розслідування з дня повідомлення ОСОБА_8 про підозру, який мав закінчитися 26 березня 2021 року, з 23 березня 2021 року не включався в загальний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Разом з тим, саме 23 березня 2021 року підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 ознайомились с матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року, що підтверджується копією протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23 березня 2021 року (том №1, а.к.п.66-67).

Із зазначеного протоколу убачається, що прокурор другого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 надав підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_7 доступ до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001036.

При цьому, зазначений протокол містить підписи підозрюваного ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , так само і прокурора ОСОБА_6 , якими підтверджено факт такого ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження.

Доводи прокурора про те, що 23 березня 2021 року сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження не в повному обсязі спростовуються поясненнями обвинуваченого ОСОБА_8 , які він надав під час апеляційного розгляду, а саме те, що він дійсно в цей день ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження та зробив відповідні фотокопії цих матеріалів, надалі, обвинувачений надав фотокопії матеріалів кримінального провадження своєму захиснику адвокату ОСОБА_7 .

Водночас, захисник ОСОБА_7 підтвердив вказані обставини та додав, що 23 березня 2021 року дійсно ознайомився лише з двома томами кримінального провадження. Проте обвинувачений ОСОБА_8 ознайомився з усіма матеріалами кримінального провадження та зробив фотокопії усіх документів, які надав захиснику, тому 25 березня 2021 року, сторона захисту направила повідомлення про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, в порядку ч.6 ст.290 КПК України.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора про те, що сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження не в повному обсязі, зважаючи на обставину того, що протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, складений прокурором, не містить жодного посилання на обсяг матеріалів кримінального провадження, який надано стороні захисту для ознайомлення.

Навпаки, прокурор ОСОБА_6 самостійно вказав у протоколі, що сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження №62020100000001036 від 20 травня 2020 року.

Апеляційний суд встановив, що 25 березня 2021 року підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 засобами електронного поштового зв`язку направили на адреси Офісу Генерального прокурора та Територіального управління Державного бюро розслідувань письмове підтвердження факту надання 23 березня 2021 року стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження №62020100000001036 від 20 травня 2020 року та повідомлення про відсутність у сторони захисту речових доказів або їх частин, документів, копій з них, які сторона захисту має намір використати як доказ у цьому кримінальному провадженні, тобто стороною захисту 25 березня 2021 року виконано вимоги ч.9 ст.290 КПК України. (том №1, а.к.п.68-79)

Відтак, згідно ст.115 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, закінчився о двадцять четвертій годині 25 березня 2021 року.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, після повідомлення ОСОБА_8 про підозру, з урахуванням строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, закінчився 29 березня 2021 року включно.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що 14 квітня 2021 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 21 квітня 2021 року включно.

Звернення сторони обвинувачення до слідчого судді та зазначена ухвала не впливають на процесуальні строки, в які прокурор зобов`язаний скерувати обвинувальний акт до суду першої інстанції після виконання сторонами кримінального провадження вимог ст.290 КПК України.

Водночас, апеляційний суд вважає, що звернення прокурора до слідчого судді для встановлення строків стороні захисту на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є створення умов для штучного продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні після повідомлення особі про підозру.

Аналогічно, лист прокурора ОСОБА_6 № 177/2/2-29537-20 від 31 березня 2021 стороні захисту про те, що стороні захисту встановлено строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та направлено поза межами строку досудового розслідування.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у судових рішеннях від 21 квітня 2021 року (справа № 991/6516/20, провадження № 51-562 км21) та від 26 травня 2020 року (справа № 712/6375/18, провадження 51-1648ск19), які згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.434-1 КПК України враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З резолютивної частини оскарженої ухвали убачається, що при вирішенні питання про закриття кримінального провадження суд першої інстанції також звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України. Водночас, ця норма кримінального процесуального закону застосовується лише у випадку закінчення строку досудового розслідування, передбаченого ст.219 КПК України, після повідомлення особі про підозру та не містить жодних посилань щодо кримінальної відповідальності такої особи.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Разом з цим, положеннями ст.44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

При цьому, положеннями ст.45-49 КК України встановлено вичерпний перелік підстав та умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, яким не передбачено такого звільнення у разі закриття кримінального провадження на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення вимог п.2) ч.1 ст.413 КПК України, тобто застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, що, відповідно до п.4) ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для зміни оскарженої ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга захисника, в цій частині, знайшла своє підтвердження під час апеляційного розгляду та підлягає задоволенню.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги захисника про вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні задоволенню не підлягають, з огляду на відсутність належного обґрунтуванням захисником своїх вимог.

Статтею 100 КПК України встановлено, що у разі закриття кримінального провадження питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання.

При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику, а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно із Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їхнім власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня повідомлення власника про можливість їх повернення.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа № 461/6662/17, провадження № 14-547цс19), апеляційний суд звертає увагу, що сторона кримінального провадження має право звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу прокурора належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, оскаржену ухвалу змінити з підстав, наведених у мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407-409, 413, 418, 419, 532 КПК, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 частково задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62020100000001036 від 20 травня 2020 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закрито у зв`язку із закінчення строку досудового розслідування змінити.

Виключити з резолютивної частини ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року абзац другий та третій.

Доповнити резолютивну частину оскарженої ухвали абзацом наступного змісту: «Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62020100000001036 від 20 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закрити на підставі п.2) ч.3 ст.314 КПК України, п.10) ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України».

В іншій частині оскаржену ухвалу залишити без змін.

Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3