Постанова

від 31.08.2021 по справі 904/3194/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3194/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Ревти Д. Л. (адвоката),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Божедарівської селищної ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 (колегія суддів: Кузнецова І. Л. - головуючий, Кощеєв І. М., Подобєд І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 (суддя Панна С. П.) у справі

за позовом Божедарівської селищної ради

до 1) Фермерського господарства "Перлина Плюс", 2) ОСОБА_1

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2020 року Божедарівська селищна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарство "Перлина Плюс" (далі - ФГ "Перлина Плюс"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011, укладеного між Криничанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 ; зобов`язання ФГ "Перлина Плюс" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 1222055700:02:001:0002, загальною площею 34,2809 га, в тому числі ріллі 34,2809 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства) (далі - спірна земельна ділянка) Божедарівській селищній раді.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачами рішень селищної ради щодо орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яка була передана в оренду відповідачу-2 за договором № 1130 від 17.08.2011.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 904/3194/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Божедарівської селищної ради до ФГ "Перлина Плюс", ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання ФГ "Перлина Плюс" повернути цю земельну ділянку Божедарівській селищній раді.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обставин порушення господарством умов договору в частині внесення орендної плати у відповідному розмірі у спірний період, оскільки позивачем при проведенні розрахунків орендної плати вказувались дані, які не встановлені умовами договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011, в тому числі, щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру процентної ставки орендної плати.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 у справі № 904/3194/20, до Верховного Суду звернулася Божедарівська селищна рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Божедарівська селищна рада зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували статті 3, 13, 509, 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про одностороннє зменшення орендної плати шляхом неврахування однієї із складових орендної плати без внесення змін до договору оренди.

3.3. 06.08.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ФГ "Перлина Плюс" на касаційну скаргу Божедарівської селищної ради, поданий 03.08.2021 через засоби поштового зв`язку. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Божедарівської селищної ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 у справі № 904/3194/20 та установлено строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.07.2021. Проте ФГ "Перлина Плюс" подало відзив на касаційну скаргу 03.08.2021 через засоби поштового зв`язку, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому ФГ "Перлина Плюс" не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив повинен бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 17.08.2011 між Криничанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 1130, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

4.2. Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту, загальною площею 34,2809 гектарів, у тому числі ріллі 34,2809 га. Згідно з пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 395 026, 00 грн.

4.3. Пунктами 9, 10, 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - з розрахунку 3 601 грн/га х 3,20 х 34,2809 га х 0,1% = 395,03 грн на рік на момент укладення договору на рахунок Щорської селищної ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації та коригується орендарем. Орендна плата вноситься в такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

4.4. Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: орендна плата переглядається один раз на три роки; зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

4.5. Згідно з пунктом 28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Пунктами 34, 36, 37 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

4.6. Відповідно до пунктів 38, 42 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір зареєстрований Відділом Держкомзему у Криничанському районі Дніпропетровської області 15.11.2011, про що в Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 122205574000002. За актом прийому-передачі земельної ділянки Криничанська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку в натурі загальною площею 34,2809 га, у тому числі ріллі 34,2809 га, для ведення фермерського господарства.

4.8. 18.11.2011 проведено державну реєстрацію ФГ "Перлина Плюс" (ідентифікаційний код 37516921), засновник - ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

4.9. Поряд із цим, рішенням Божедарівської селищної ради № 18-31/VII від 15.12.2017 "Про встановлення плати за землю, як складової податку на майно на території Божедарівської селищної ради" на території Божедарівської селищної ради встановлено ставки плати за землю як складової податку на майно з 01.01.2018 згідно з додатком 1, затверджено Положення про порядок обчислення та сплати плати за землю на території селищної ради згідно з додатком 2, визнано таким, що втратило чинність, рішення 20 сесії селищної ради від 24.01.2017 № 16-20/VII "Про встановлення плати за землю, як складової податку на майно на території Божедарівської селищної ради".

4.10. Додатком 1 до зазначеного рішення є "Ставки плати за землю на території Божедарівської селищної ради, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження". Відповідно до цього додатку, ставка орендної плати (процент від нормативної грошової оцінки) для категорії земель сільськогосподарського призначення становить 5 процентів.

4.11. У подальшому, рішенням Божедарівської селищної ради № 19-46/VII від 20.12.2018 "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2019 рік" на території Божедарівської селищної ради встановлено ставки земельного податку згідно з додатком 1; ставки орендної плати згідно з додатком 3; визнано таким, що втратило чинність рішення: 18-31/VIІ від 15.01.2017 "Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку та ставок орендної плати на 2018-2019"; рішення № 11-38/VII від 18.06.2018 "Про внесення змін до рішення від 15.12.2017 № 18-31/VII "Про встановлення плати за землю, як складової податку на майно на території Божедарівської селищної ради".

4.12. Додатком 3 до зазначеного рішення є "Ставки земельного податку, які встановлено на 2019 рік та введені в дію з 01.01.2019". Відповідно до цього додатку для категорії земель сільськогосподарського призначення, зокрема, код 01.02 - для ведення фермерського господарства встановлено ставку орендної плати, як для фізичних, так і для юридичних осіб, у розмірі 7 процентів від нормативної грошової оцінки.

4.13. Суди установили, що 22.06.2019 в газеті "Нові рубежі" опубліковано повідомлення Божедарівської селищної ради, в якому селищна рада звернулась до землекористувачів з вимогою протягом 60 календарних днів з дати публікації даного повідомлення укласти з радою додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельних ділянок, просила надати пакет документів та копію платіжного доручення про сплату орендної плати або податку на землю за період 2018-2019 роки.

4.14. Крім того, 26.09.2020 в газеті "Нові рубежі" опубліковано повідомлення Божедарівської селищної ради для орендаря Пізняк І. О. (голови ФГ "Перлина Плюс") про те, що селищна рада є новим власником земельної ділянки з кадастровим номером 1222055700:02:001:0002 загальною площею 34,2809 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Божедарівської селищної ради, просила прибути орендаря до селищної ради для укладення додаткових угод до договорів оренди вказаних земельних ділянок № 1130 та № 1131 від 17.08.2011.

4.15. Судами констатовано, що обставини щодо неукладення між позивачем та ФГ "Перлина Плюс" додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011 та щодо несплати в повному обсязі орендної плати у 2018 та 2019 роках стали визначальними для звернення Божедарівської селищної ради до господарського суду із цим позовом.

4.16. При цьому селищна рада зазначала, що відповідно до довідки виконавчого комітету ради № 249 від 23.03.2020 як орендну плату до бюджету місцевої ради відповідачами сплачено у 2018 році - 15 851,99 грн, у 2019 році - 16 401,89 грн. Водночас відповідно до довідки виконавчого комітету ради № 247 від 23.03.2020 господарство повинно було сплатити орендну плату за 2018 рік в сумі 51 980,02 грн, за 2019 рік - 55 818,24 грн.

4.17. Також, селищна рада посилалася на те, що листом № 252 від 04.09.2020 "Щодо надання інформації" відділ у Криничанському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомив позивача про таке: нормативна грошова оцінка на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за 2018 рік не була проведена, оскільки останній раз нормативна грошова оцінка земель в Україні проводилась у 1995 році та базувалась на радянських показниках економічної оцінки земель 1958 року, тому застосовувалась оцінка, визначена відповідно до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства в Україні № 262 від 23.05.2017; нормативна грошова оцінка по Дніпропетровській області за одиницю площі ріллі становила - 27 078,28 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік з кадастровим номером 1222055700:02:001:0002 площею 34,2809 га для ведення фермерського господарства становить 797 403,36 грн; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

4.18. Тому, на думку позивача, у 2018 році господарство мало сплатити орендну плату в сумі 148 522,85 грн, виходячи з нормативної грошової оцінки землі за 1 га в сумі 27 078,85 грн, яка розрахована на підставі наказу Мінагрополітики № 262 від 23.05.2017 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення" та ставки орендної плати в розмірі 5 процентів; у 2019 році господарство мало сплатити орендну плату в сумі 178 618,32 грн, виходячи з нормативної грошової оцінки землі 797 403,36 грн, або 23 260,86 грн за 1 га та ставки орендної плати в розмірі 7 процентів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги Божедарівської селищної ради про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011, укладеного між Криничанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 та зобов`язання ФГ "Перлина Плюс" повернути спірну земельну ділянку Божедарівській селищній раді.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку Божедарівської селищної ради, є порушення відповідачем істотних умов Договору, а саме сплата орендної плати не в повному обсязі.

5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.5. Верховний Суд зазначає, що у частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.6. За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.7. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.8. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.9. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

5.10. Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

5.11. У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.12. Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт д) зазначеної статті).

5.13. Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18.

5.14. Разом із тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.15. Верховний Суд зазначає, що у розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

5.16. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

5.17. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

5.18. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Як уже зазначалося, посилаючись на неналежне виконання орендарем умов спірного договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що, на думку позивача, мало систематичний характер, Божедарівська селищна рада звернулася до суду у цій справі з вимогою до відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та, відповідно, зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

5.19. Таким чином, вирішуючи цей спір, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

5.20 Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.21. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.22. Розглядаючи цю справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у встановленому частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України порядку зміни до Договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2018 в частині зазначених ставок сторонами не внесені. Доказів внесення змін до Договору в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з положеннями частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України позивачем не надано. Судами зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є складовою порядку визначення орендної плати, встановленого пунктом 9 Договору. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин порушення господарством умов договору в частині внесення орендної плати у відповідному розмірі у спірний період, оскільки позивачем при проведенні розрахунків орендної плати вказувались дані, які не встановлені умовами договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011, в тому числі, щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру процентної ставки орендної плати.

5.23. Божедарівська селищна рада не погоджується із такими висновками, а тому звернулася із касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Божедарівська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували статті 3, 13, 509, 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц.

5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.27. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.28. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

5.29. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.30. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення у справах № 922/539/18, № 904/1283/19, № 910/7547/17, № 908/4550/15, № 922/1658/19, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається Божедарівська селищна рада, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.31. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/539/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору з 01.01.2014, у редакції, запропонованій позивачем і викладеній у прохальній частині позову. Позов із посиланням на положення статей 12, 93, 125, 126, 189 Земельного кодексу України, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, статей 179, 184, 188, 193 Господарського кодексу України, статей 14, 15, 30 Закону України "Про оренду землі", постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" із подальшими змінами було обґрунтовано необхідністю внесення змін до договору від 24.01.2006 у частині зазначення кадастрового номера спірної земельної ділянки (пункт 2 спірного договору), а також нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати (пункти 5, 9 договору) у зв`язку із встановленням та затвердженням рішенням міської ради технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Водночас позивач, посилаючись на постанову від 03.03.2004, зазначив про правомірність внесення змін до пунктів 14, 21 спірного договору щодо нарахування штрафу і пені у разі несвоєчасної сплати орендної плати та визначення розміру і порядку відшкодування збитків у випадку погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки. Крім того, позивач наголосив на необхідності зазначення у розділі І спірного договору переліку законодавчих і нормативно-правових актів Харківської міської ради, що регулюють відповідні орендні правовідносини.

5.32. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про внесення зміни до пунктів 2.2 та 4.1 договору оренди земельної ділянки від 26.01.2017, укладеного між Кам`янською міськрадою та ПАТ "Укрнафта" щодо земельної ділянки розташованої за адресою: м. Кам`янське, вул. Тритузна (Петровського) 251 А. Позов обґрунтований тим, що рішеннями щодо встановлення розмірів плати за землю, зокрема, орендної плати, які є підставою для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, втім відповідач ухиляється від отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель та перегляду річної орендної плати за спірним договором.

5.33. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень антресолі №№ 351, 352, 353 загальною площею 279,1 кв. м, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А. В. за реєстровим № 22. У позовній заяві позивач стверджував, що договір було укладено з пов`язаною особою з метою ухилення від звернення стягнення з боку АТ "Укрексімбанк" на майно позивача, яке не перебувало в заставі та іпотеці.

5.34. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до ТОВ "Ріал Проперті 2011" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин вчинено з порушенням вимог частини 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, тягне його недійсність; порушення корпоративних прав учасника, який володіє 50% статутного капіталу, на отримання частини прибутку товариства, та в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна; вчинення угод ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" з пов`язаними особами не на поточних ринкових умовах; порушення публічного порядку (стаття 228 Цивільного кодексу України).

5.35. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" про стягнення з 1 549 603,26 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 8,1555 га на вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за період з 07.03.2017 по 06.05.2017 за договором оренди землі від 01.08.2007 № 540767100045, з урахуванням додаткової угоди, яку визнано укладеною згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16.

5.36. Верховний Суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, установив відмінність предметів позовів, відмінність установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову, змісту позовних вимог та відмінність матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі та справах, на які посилається скаржник, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин.

5.37. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У цій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

5.38. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Черкаської місцевої прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Приватного підприємства "Інда" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі від 24.03.2006.

У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що сплата орендної плати не є істотною умовою договору, а Черкаська міська рада отримала те, на що вона розраховувала при укладанні договору. Водночас, Верховний Суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору від 24.03.2006р. є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору".

5.39. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

5.40. Проаналізувавши висновки, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, та які, на думку позивача, не було враховано судами, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані рішення без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Водночас, оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до наведених висновків Верховного Суду.

5.41. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.42. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості одностороннього зменшення орендної плати шляхом неврахування однієї із складових орендної плати без внесення змін до договору оренди. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про автоматичне (без внесення змін до договору оренди) зменшення орендної плати шляхом неврахування кумулятивного коефіцієнта та неправильно застосували норми матеріального права (статтю 526 Цивільного кодексу України, статтю 15 Закону України "Про оренду землі").

5.43. Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.44. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений. Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації. У договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом також зазначаються: розмір орендної плати за водний об`єкт; об`єм та площа водного об`єкта (водного простору), у тому числі рибогосподарської технологічної водойми; перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об`єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан; зобов`язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування. Невід`ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом є паспорт водного об`єкта.

5.45. Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи цей спір, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розміру, періоду, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Розглядаючи цю справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у встановленому частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України порядку зміни до Договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2018 в частині зазначених ставок сторонами не внесені. Доказів внесення змін до Договору в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з положеннями частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України позивачем не надано. Судами правильно зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є складовою порядку визначення орендної плати, встановленого пунктом 9 Договору. З огляду на наведені установлені обставини, Верховний Суд погоджується з правильним висновком судів про те, що позивачем не доведено обставин щодо порушення відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати у відповідному розмірі у спірний період, оскільки позивачем при проведенні розрахунків орендної плати вказувались дані, які не встановлені умовами договору оренди земельної ділянки № 1130 від 17.08.2011, в тому числі, щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розміру процентної ставки орендної плати.

5.46. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.47. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Божедарівської селищної ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 у справі № 904/3194/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак