Рішення

від 10.09.2021 по справі 636/890/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/890/21 Провадження № 2/636/1049/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання - Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Електропівденатоммонтаж про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Електропівденатоммонтаж в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 53809,37 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення у розмірі 66943,50 грн., моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн та судових витрат в розмірі 1916,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з ОСОБА_1 з 09.06.2004 по 30.11.2020 працювала в ТОВ Електропівденатоммонтаж . 30.11.2020 вона була звільнена за власним бажанням. Відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 53809,37 грн. Позивачем проведений розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, за період з 30.11.2020 по 04.03.2021, тобто до дня звернення до суду, який за розрахунком позивача склав 66943,50 грн. та розрахований наступним чином: 65 робочих днів (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 1029,90 грн. (середньоденна заробітна плата). Також просила стягнути моральну шкоду, оскільки невиплата належних їй коштів при звільненні спричинила моральні страждання.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні до одного місячного розміру мінімальної заробітної плати станом на день остаточного розрахунку відповідача з позивачем в розмірі 6000,00 грн., в іншій частині позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що позивачу було сплачено 30.03.2021 заборгованість в сумі 42778,45 грн без врахування податків та зборів. Тому станом на 31.03.2021 основного боргу з виплати заробітної плати перед позивачем не існує. Вказував, що позивачем невірно зроблений розрахунок середнього заробітку за час затримки при звільненні. Щодо стягнення моральної шкоди, зазначав, що позивач не обгрунтувала арифметичний розрахунок суми моральної шкоди, а просто зазначила цифру без прив`язки до будь-якого економічно об`єктивного показника.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому вказала, що вважає вірним наданий нею розрахунок середньої заробітної плати, вкзувала, що відповідач навмисно ухиляється від надання відповідних розрахунків середнього заробітку. Вважає, що розмір майнових втрат працівника пов`язаний з затримкою розрахунку при звільненні, сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок є суттєвим і не підлягає зменшенню, та вважає, що не є доцільним проведення арифметичного розрахунку суми моральної шкоди.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що розрахунок заборгованості необхідно проводити за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тому вважає, що розрахунковий період для обчислення середнього заробітку: вересень-жовтень 2020 року. Також вказував, що позивач не надала ніяких доказів завдання їй моральної шкоди, про відшкодування якої вона вимагає компенсації в розмірі 20000,00 грн.

Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. Представник позивача позовні вимоги визнав частково, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 09.06.2004 була прийнята на роботу до ВАТ Корпорація Електропівденатоммонтаж (на теперішній час після перейменування - ТОВ Електропівденатоммонтаж ) на посаду агента відділу комплектації та забезпечення (а.с. 20-23). 30.11.2002 позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України , на підставі наказу про припинення трудового договору (контракту) від 30.11.2020 (а.с. 27).

Згідно розрахункового листа ТОВ Електропівденатоммонтаж за листопада 2020 року, 25.11.2020 позивачу ОСОБА_1 було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 42778, 45 грн. (а.с. 17).

Враховуючи, що відповідачем ТОВ Електропівденатоммонтаж погашено заборгованість із заробітної плати перед позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав у задоволені позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати.

За приписами ст.47 КЗпП , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП ).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 .

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення позивача ОСОБА_1 та видавши їй трудову книжку, відповідач ТОВ Електропівденатоммонтаж свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача ТОВ Електропівденатоммонтаж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України .

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд погоджується з розміром середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 , який дорівнює 1029,90 грн., оскільки згідно розрахункового листа за жовтень 2020 року заробітна плата позивача становить 6755,99 за 21 робочий день, а за листопад - 36500,00 грн. за 21 робочий день (без врахування компенсації за відпустку) . Тому розмір середньої заробітної плати становить (6755,99 грн. + 36500,00 грн.) / (21 день + 21 день) = 1029,90 грн.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Виходячи із розрахунку позивача ОСОБА_1 , станом на 30.03.2021 (день остаточного розрахунку по заробітній платі) час затримки розрахунку із позивачем складає 82 робочих дня (з 30.11.2020 по 30.03.2021), а саме: грудень 2020 року - 22 робочих дні, січень 2021 року - 19 робочих днів, лютий 2021 року - 20 робочих днів, березень 2021 року - 22 робочих дні, але 30.03.2021 заробітна плата виплачена, тому враховується 21 робочий день. Розрахунок проведений судом наступним чином: 82 робочих дня ((22+19+20+21) - час затримки розрахунку) х 1029,90 грн. (середньоденна заробітна плата за два останніх календарних місяці, що передували звільненню) = 84451,80 грн., отже позовна вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає задоволенню.

Щодо заявленого у відзиві представником ТОВ Електропівденатоммонтаж про зменшення розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку при звільненні до одного місячного розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 6000,00 грн, суд зауважує наступне.

Так, у відзиві представник відповідача ТОВ Електропівденатоммонтаж посилається на об`єктивно надтяжкий економічний та політичний стан підприємства, погашення заборгованості із заробітної плати, що, на думку представника відповідача, є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача. Проте, з такими посиланнями представника відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц(провадження№ 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України , при цьому суду необхідно враховувати:

1) Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2) Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4) Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи розмір простроченої заборгованості із заробітної плати роботодавця перед позивачем у сумі 84451,80 грн., період затримки виплати, що складає 82 робочих дня, час звернення позивача до суду з моменту виникнення заборгованості підприємства, який не є надмірно тривалим, враховуючи ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку при звільненні до одного місячного розміру мінімальної заробітної плати. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 84451,80 грн. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 84451,80 грн., а підстави для зменшення розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку при звільненні до одного місячного розміру мінімальної заробітної плати - відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України , моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 ЦК України , якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Пункти 3 та 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачають, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За змістом п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

У зв`язку із неправомірними діями відповідача, позивачу дійсно спричинено душевні страждання, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, та оцінює моральну шкоду завдану позивачу неправомірними діями відповідача в розмірі 2000,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України , враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,00 грн., а саме 908,00 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 , 4 , 10 , 133 , 141 , 259 , 263 , 265 , 268 , 272 , 273 , 352 , 354 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Електропівденатоммонтаж про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електропівденатоммонтаж , код ЄДРПОУ 21242894, розташованого за адресою: вул. Мироносицька, буд. 16, м. Харків, 61002, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 84451 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят одна) грн. 80 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -

Повний текст рішення виготовлений 10.09.2021.