Постанова

від 01.09.2021 по справі 754/9816/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2021 року

справа №754/9816/18

провадження № 22-ц/824/3348/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Русинчук І.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачу повинно було бути відомо про важкий стан здоров`я батька, однак допомоги померлому відповідач не надавав, участі у похованні батька не брав. Вважає наявні підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності факту ухилення відповідачем від утримання батька та надання йому допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2015 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 (а.с.5).

Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 28.12.2012 року, ОСОБА_5 - син ОСОБА_6 , успадкував після смерті матері 5/12 частин земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:142:0113 відповідає номеру 79142113, розташованої на території АДРЕСА_1 , а також 5/12 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності за ОСОБА_5 було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2015 року у справі № 752/6627/15-ц, визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/12 частин житлового будинку та 2/12 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

19.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Дегтярьової І.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5

19.01.2018 року приватним нотаріусом КМНО Дегтярьовою І.В. було заведено спадкову справу № 1/2018 щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.06.2018 року до приватного нотаріуса КМНО Дегтярьової І.В. надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьком зазначено ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи поданий позов ОСОБА_1 зазначала, що про наявність у чоловіка сина не знала, з останнім за життя чоловіка не була знайома, відповідач, як син чоловіка, за життя йому не допомагав. Вважає, що відповідач ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання батька, який через похилий вік, тяжкі хвороби потребував стороннього догляду, а тому наявні підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_5 заповіту не склав.

Встановлено, що відповідач є сином померлого, тому відповідно до ст.1261 ЦК України відноситься до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року, справа №336/1691/19.

Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано медичну документацію ОСОБА_5 , однак надані висновки лікарів не підтверджують необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за хворим, та не дають підстави вважати, що померлий перебував у безпорадному стані.

Доказів того, що ОСОБА_5 потребував допомоги саме від сина ОСОБА_2 , звертався до нього за такою допомогою, а останній у свою чергу, умисно ухилявся від надання допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування, матеріали справи також не містять.

Ненадання відповідачем допомоги саме по собі не свідчить про його ухилення від надання цієї допомоги.

Крім того, відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначав, що батько не звертався до нього за допомогою.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимим доказами свої позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги, що поховання здійснювалось за кошти позивача не є підставою для усунення від спадкування відповідача, а тому до уваги не приймаються.

З огляду на викладене є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.

Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 08 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді