Постанова

від 07.09.2021 по справі 815/4511/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа №815/4511/16

адміністративне провадження № К/9901/38148/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі №815/4511/16.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) від 02.03.2016 №0010021701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2016.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України. Зокрема, вказує, що документально підтверджені витрати на придбання інвестиційного активу за 2014 рік складають 50000,00 грн., а витрати у більшому розмірі позивачем документально не підтверджені.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог законодавства в частині декларування доходу від операцій з інвестиційними активами за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 29.12.2015 №9951/15-53-17-01/ НОМЕР_1 , в якому відображено висновок, що в порушення підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України платником податків ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на загальну суму 2463800,00 грн. в результаті чого в порушення пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України платником податку занижено податкове зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 418 846,40 грн.

На підставі названого акту від 29.12.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016 №0010021701, яким донараховано ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб у сумі 523558,00 грн., з яких, 418846, 40 грн. - за основним платежем, 104 711, 60 - штрафна фінансова санкція.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами також встановлено, що 20.04.2014 між ОСОБА_2 Продавець , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , Покупець , з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, відповідно до умов якого, громадянин ОСОБА_2 передає у власність (продає), а громадянин ОСОБА_1 приймає у власність (купує) частку в Статутному капіталі Приватного підприємства ТРЕВЕЛ ДИСТРИБ`ЮШН СЕРВІСІЗ , код ЄДРПОК 33865530, (далі по тексту Підприємство ), що становить 100% (сто) відсотків статутного капіталу Підприємства, загальною вартістю 1000 (одна тисяча) гривень та сплачує за неї вказану в п. 3 суму цього договору. Відчужувана частка статутного капіталу Підприємства внесена Продавцем повністю, що підтверджується свідоцтвом № 103, виданим ПП ТРЕВЕЛ ДИСТРИБ`ЮШН СЕРВІСІЗ 10.04.2014. Склад внеску: грошові кошти.

Згідно з п. 3 зазначеного договору визначено, що цей продаж вчинено за 2 513 800 (два мільйони п`ятсот тринадцять тисяч вісімсот) гривень, що в еквіваленті складає 200000 (двісті тисяч) доларів США за офіційним курсом НБУ України станом на 11.04.2014 (100$=1256,9 гривень), з яких в день підписання договору Покупець сплачує 50000 (п`ятдесят) тисяч гривень, а залишок у сумі 2 463 800,00 грн. будуть сплачуватися протягом наступних двадцяти чотирьох місяців рівними платежами по 102658,00 грн., що в еквіваленті складає 8168 доларів США за офіційним курсом НБУ України станом на 11.04.2014 (100$ - 1256,9 гривень), до 12 числа кожного місяця, починаючи з травня 2014 року по травень 2016 року. В разі зміни курсу валют Покупець зобов`язується сплачувати залишок рівними платежами згідно умов договору в гривнях, що в еквіваленті складає 8168 (вісім тисяч сто шістдесят вісім) доларів США по курсу НБУ на день сплати частки такого залишку. Про повний розрахунок з Продавцем та про відсутність у нього будь-яких претензій до Покупця буде свідчити заява, справжність підпису на якій Продавця буде засвідчено нотаріусом.

Також вказаним договором підтверджено факт одержання 50000 (п`ятдесяти) тисяч гривень за продану частку в Статутному капіталі до підписання цього договору.

В подальшому, між ОСОБА_1 (Сторона-1) та громадянином Грузії ОСОБА_3 (Сторона-2) 02.06.2014 укладено договір, згідно умов якого ОСОБА_1 відступив (передав у власність) ОСОБА_3 корпоративні права (частку в статутному капіталі) на Приватне підприємство ТРЕВЕЛ ДИСТРИБ`ЮШН СЕРВІСІЗ - надалі іменується "Підприємство", а ОСОБА_3 набув (прийняв у власність) згадані корпоративні права і здійснив їх оплату. Згідно п. 1.1 договору, розмір частки в статутному капіталі становить 100% (сто відсотків), що в грошовому еквіваленті складає 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Пунктом 2 договору визначено, що передача частки в статутному капіталі вчинена за 3 000 000,00 грн. Розрахунки між Сторонами здійснено повністю до підписання договору.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що платником податків ОСОБА_1 в ході перевірки документально не підтверджено витрати у загальній сумі 2 463 800,0 грн. Тобто загальний фінансовий результат рядок 3 Корпоративні права (інші, ніж цінні папери) : найменування операцій за окремими інвестиційними активами - Частка в ЧП ТДС 100%, сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу - 3 000 000,0 грн., сума витрат на придбання інвестиційного активу - 50 000,0 грн. (оскільки саме цю суму позивачем фактично сплачено, будь яких інших доказів сплати витрат на придбання інвестиційного активу позивачем до перевірки не надано), фінансовий результат операцій з інвестиційними активами (інвестиційний прибуток (+) або інвестиційний збиток (-)) - 2 950 000,0 грн.

З урахуванням викладеного, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України платником податків ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на загальну суму 2 463 800,0 грн. в результаті чого в порушення пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України платником податку занижено податкове зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 418 846,40 грн.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати з придбання вищезазначеного інвестиційного активу, у сумі 2 463 800,00 грн., що мали сплачуватися позивачем протягом наступних двадцяти чотирьох місяців по травень 2016 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року (підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України).

З метою встановлення всіх обставин справи суд апеляційної інстанції витребував у податкового органу подану позивачем податкову декларацію за 2014 рік, з розрахунком зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, а також податкові декларації ОСОБА_2 за 2014 - 2016 роки, з відповідними розрахунками.

Так, відповідно до податкової декларації позивача за 2014 рік, з розрахунком зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, позивачем задекларовано суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу, у розмірі 3 000 000,00 грн., а також задекларовано витрати на придбання інвестиційного активу, у розмірі 2 513 800,00 грн.

В свою чергу, вказаний розмір отриманого позивачем доходу та розмір здійснених витрат узгоджується з умовами вищезазначених договорів.

В даному випадку, сума заборгованості позивача перед ОСОБА_2 , що виникла на підставі укладення вищевказаного договору купівлі-продажу корпоративних прав, правомірно включена позивачем до складу своїх витрат з придбання інвестиційного активу у 2014 році.

В свою чергу, відповідно до наданих податковим органом декларацій ОСОБА_2 за 2014 - 2016 роки, з розрахунком зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, останнім задекларовано у 2014 - 2016 роках суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу, а саме ПП ТРЕВЕЛ ДИСТРИБЮШН СЕРВІСІЗ , у загальному розмірі 2 513 800,00 грн., що також свідчить про факт виконання позивачем умов укладеного договору.

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем надано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 18.05.2017 про відсутність будь-яких фінансових претензій до ОСОБА_4 , що підтверджує здійснення повного розрахунку між сторонами договору.

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують висновок контролюючого органу про заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, а відтак протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №815/4511/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова