Ухвала

від 09.09.2021 по справі 285/4275/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 285/4275/15-ц

провадження № 61-14863ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Заочним рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 342,00 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 245,70 грн та 360 грн витрат пов`язаних з публікацією оголошення у пресі.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Радзивіла В. О. про перегляд заочного рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року залишено без задоволення.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково.

Заочне рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року змінено. Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за договором позики з 37 342,00 грн до 34 674,74 грн та судових витрат - з 245,7 грн до 186,24 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції змінив заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних від простроченої суми, а отже, судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України, змінено пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, шляхом проведення взаємозаліку. За змістом заяви ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, оголошення про виклик, витрати, пов`язані із переїздом до суду тощо були понесені під час провадження у суді першої інстанції, яким вже вирішено питання про судові витрати. ОСОБА_1 не зверталася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій частині, якщо питання розміру вказаних витрат розглядалися судом, але не були вирішені, а також не оскаржувала в апеляційному порядку рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року в частині судових витрат. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно вирішувати питання про правильність висновку суду першої інстанції щодо розміру та порядку розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи, за відсутності апеляційної скарги на судове рішення в цій частині або апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення. ОСОБА_1 не надано доказів понесення нею судових витрат та їх розміру під час перегляду рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року в апеляційному порядку. За таких обставин, апеляційний суд зробив висновок, що підстави, визначені статтею 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення відсутні.

У серпні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом змінено рішення Баранівського районного суду Житомирської області судді та здійснено невірний розрахунок суми, яка підлягає стягненню. Апеляційним судом Житомирської області не було вирішено питання розподілу судових витрат понесених в суді першої інстанції. Оскільки суд апеляційної інстанції змінив рішення, та здійснив невірний розрахунок, як наслідок є підстави для нового розподілу судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Апеляційний суд встановив, що за змістом заяви ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, оголошення про виклик, витрати, пов`язані із переїздом до суду тощо були понесені під час провадження у суді першої інстанції, яким вже вирішено питання про судові витрати. ОСОБА_1 не зверталася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій частині, якщо питання розміру вказаних витрат розглядалися судом, але не були вирішені, а також не оскаржувала в апеляційному порядку рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року в частині судових витрат. ОСОБА_1 не надано доказів понесення нею судових витрат та їх розміру під час перегляду рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року в апеляційному порядку.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав .

Встановивши, що підстави, передбачені статтею 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення відсутні, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним , а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 серпня 2021 року про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук