Постанова

від 09.09.2021 по справі 617/1704/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2021 року

м. Харків

справа №617/1704/20

провадження №22-ц/818/3624/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Екопарк Сосновий Бор ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 8 листопада 2020 року в складі судді Сербіненко І.В.,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Екопарк» Сосновий Бор (далі - ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, із цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837, укладеного 18.12.2012, недійсним та визнати права власності на указану земельну ділянку за ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор .

В обґрунтування позову зазначив, що ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 18.12.2012 уклали договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, із цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837, а покупець прийняв у власність та повинен сплатити ціну, що згідно п. 2.1. ст. 2 Договору становить 24707,2 грн. Згідно положень Закону України Про кооперацію та п. 9.2. статті 9, п. 10.2. статті 10 Статуту ЖБК виключне право щодо прийняття рішення про відчуження майна кооперативу належить загальним зборам членів кооперативу. Спірний договір укладений головою кооперативу з перевищенням повноважень, оскільки повноваження розпоряджатися майном кооперативу є лише у загальних зборів, а загальні збори не надавали згоди на відчуження майна, що підтверджується службовою запискою керівника ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор та відповідним рішенням загальних зборів. Про укладання вищевказаного договору позивачу стало відомо із заяви відповідача від 01.09.2020 про вступ до кооперативу. Про обізнаність відповідача стосовно наявності чи відсутності повноважень у голови кооперативу свідчить зміст договору купівлі-продажу, з якого вбачається, що договір укладено від імені продавця в особі голови кооперативу, що діє на підставі статуту. Оскільки спірний договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень. Крім того, відповідач не могла не знати про такі обмеження, оскільки такі обмеження передбачені Законом України Про кооперацію .

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 8 листопада 2020 рокупозовну заяву ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор задоволено. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 18.12.2012 між ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор та ОСОБА_1 , згідно якого ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, із цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837, визнано недійсним. Визнано за ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, із цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837.

Судове рішення мотивовано тим, що представник відповідача у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні; надано клопотання відповідача про визнання нею позову в повному обсязі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України та проведення розгляду без її участі. Третя особа ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив; клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не надав. Орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом. Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо вона, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Відповідно до положень Статуту кооперативу, статті 19 Закону України Про кооперацію для укладення спірного договору голова кооперативу зобов`язаний був отримати згоду загальних зборів. Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу не був схвалений позивачем. Про обізнаність відповідача стосовно наявності чи відсутності повноважень у голови кооперативу свідчить зміст договору купівлі-продажу, відповідно до якого договір укладений від імені продавця в особі голови кооперативу Логвінова Ю.М., що діє на підставі Статуту. Оскільки договір купівлі-продажу містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, що не заперечується приватним нотаріусом Хома О.В. у листі №131 від 03.11.2020. На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка є майном ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор , голова якого при укладанні оспорюваного договору діяв за межами наданими Статутом кооперативу повноваженнями, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу від 18.12.2012, в період перебування в зареєстрованому шлюбі з апелянтом. Отже, спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, і ОСОБА_2 у рівній мірі є співвласником спірної земельної ділянки. Таким чином, визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним порушує право власності апелянта. Апелянт вважає, що позов мав бути пред`явлений не лише до ОСОБА_1 , а і до нього як співвласника спірної земельної ділянки, оскільки предметом спору є законність набуття подружжям права власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 вважає, що оскільки позивач зазначив його в якості третьої особи у справі очевидним є обізнаність позивача про перебування відповідачки у шлюбі з ним. Також апелянт вказує, що спірний договір був укладений 18.12.2012, однак з даним позовом ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор звернувся до суду лише у вересні 2020 року, тобто з порушенням встановленого чинним законодавством України трирічного строку позовної давності, що призвело до втрати позивачем права захисту свого цивільного права. Заяв про поновлення строку позовної давності позивач не подавав. ОСОБА_2 зазначає, що оскільки до справи він був залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, про розгляд справи повідомлений не був - фактично він був позбавлений можливості пред`явлення доказів та подання заяви про застосування строків позовної давності. А отже суд позбавив його процесуальних прав відповідача і права власності, не повідомивши при цьому про розгляд відповідної справи. Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Також ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку для подання доказів, посилаючись на те, що не був залучений до участі у справі в якості співвідповідача при її розгляді судом першої інстанції і про перебіг судового провадження не повідомлявся, судових повідомлень, повісток, копію рішення не отримував, в зв`язку з чим був позбавлений можливості подавати докази і клопотання. Про існування даної справи він довідався самостійно, коли досліджував перебіг судового провадження по справі №638/533/21 про поділ майна подружжя. Просить поновити строк для подання копії паспорта зі штампом про реєстрацію шлюбу та свідоцтва про розірвання шлюбу.

Крім того апелянт подав заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позовні вимоги заявлені з порушенням такого строку, оскільки спірний правочин вчинено 18.12.2012, а позов пред`явлено лише у вересні 2020 року. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності за позовом ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор , на підставі чого в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзивів на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що 18.12.2012 між ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор в особі голови кооперативу - Логвінова Ю.М., який діє на підставі Статуту (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального огругу (далі - ПН ХМНО) Хомою О.В., зареєстрований в реєстрі за №4689, за яким Продавець передав майно у власність Покупцю, а Покупець прийняв майно у власність і сплатив за нього обговорену грошову суму (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.2 указаного договору земельна ділянка, що відчужується за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступні характеристики: площа 0,4412 га, цільове призначення: для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837. Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.

Згідно п. 1.6 даного договору Покупець повідомив, що на момент підписання договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки знаходиться в зареєстрованому шлюбі та її чоловік дає свою згоду на укладення цього договору. Відповідна заява посвідчена ПН ХМНО Хомою О.В. 18.12.2012 за р. №4688, долучається до справ нотаріуса.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за суму 24707,20 грн. Сторони домовились, що гроші будуть перераховані Покупцем на рахунок Продавця до 20.01.2013. Факт повного розрахунку за продану земельну ділянку підтверджується відповідною заявою Продавця про повний розрахунок та отримання грошей.

Договір підписано сторонами в присутності правтного нотаріуса. Зазначено, що особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор та повноваження його представника і належність ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор відчужуваного майна - перевірено.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6311126372019 від 05.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6321686401:00:000:0837, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2012 № 4689, посвідченого ПН ХМНО Хомою О.Ю. (а.с. 10-11).

Вчинення правочину також підтверджується даними витягу з Державного реєстру правочинів №12324736 від 18.12.2012 (а.с. 17).

Загальними зборами членів ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор , згідно протоколу від 09.07.2012 затверджено Статут ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор . Державну реєстрацію юридичної особи проведено 10.07.2012, номер запису 14801020000053278.

Пунктом 9.1 указаного Статуту визначено, що вищим органом управління кооперативом є загальні збори членів кооперативу.

Пунктом 9.2 Статуту до копметенції загальних зборів членів кооперативу віднесено, серед іншого, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно п. 10.1 Стутуту виконавчим органом кооперативу є голова кооперативу, який, відповідно до п. 10.2 Статуту: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з підприємствами, організаціями та установами усіх форм власності, а також в органах державної влади та місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди та вчиняє правочини між кооперативом та іншими особами; від імені кооперативу відкриває банківські рахунки та розпоряджається ними; діє від імені кооперативу без довіреності в межах своїх повноважень; розпоряджається майном (в тому числі грошовими коштами) кооперативу в межах своїх повноважень для досягнення статутних цілей кооперативу.

Згідно п. 10.3 Статуту голова кооперативу може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

З протоколу загальних зборів ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор від 07.09.2020 про розгляд заяви ОСОБА_1 про вступ до кооперативу вбачається, що згідно заяви ОСОБА_1 від 01.09.2020 було встановлено, що 18.12.2012 головою кооперативу Логвіновим Ю.М. в порушення вимог Статуту кооперативу, без погодження загальними зборами було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4412 га, кадастровий номер 6321686401:00:000:0837. Грошові кошти за договором у сумі 24707,20 грн. ОСОБА_1 на користь ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор не сплачувались. Вирішено відмовити ОСОБА_1 у вступі до членів кооперативу та доручити голові кооперативу Горелкіна Ю.В. звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2012 (а.с. 15).

Згідно звіту з незалежної оцінки майна: вільна від забудови земельна ділянка, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,4412 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , - наданого ТОВ Центр Експерт ІІ , ринкова вартість об`єкту оцінки становить (з урахуванням округлення та без урахування ПДВ) 127458 грн. Вартість об`єкту оцінки визначена на основі порівняльного підходу. Замовник: ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор (а.с. 29-43).

Листом ПН ХМНО Харківської області Хоми О.В. №131/01-16 від 03.11.2020 на запит ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор повідомлено, що згідно Статуту ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор , який діяв на день посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2012 за р. №4689, голова кооперативу діяв безпосередньо на підставі цього статуту, де в п. 10.2 було передбачено, що він діє від імені кооперативу без довіреності та розпоряджається майном (в тому числі грошовими коштами) кооперативу в межах своїх повноважень для досягнення статутних цілей кооперативу (а.с. 57).

Матеріали справи містять клопотання ОСОБА_1 , подане до Вовчанського районного суду Харківської області, про визнання фактів, викладених в позовній заяві, та визнання позовних вимог в повному обсязі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України (а.с. 63).

Згідно з частиною 1 cтатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України ).

Разом з тим, положеннями частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 cтатті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_2 був залучений до участі у справі, що переглядається в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Апелянт стверджує, що про розгляд даної справи судом першої інстанції його повідомлено не було. Матеріали справи не містять доказів зворотнього.

Так, на зазначену в позовній заяві адресу ОСОБА_2 було направлено судову повістку на 04.11.2020, а також копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної та уточненої позовної заяви з додатками. Проте, судове відправлення не було отримано адресатом, конверт повернувся до суду з відміткою про відсутність адресата за указаною адресою (а.с. 50).

З протоколу судового засідання від 04.11.2020 вбачається, що ОСОБА_2 або його представник участі у ньому не брав (а.с. 64-65).

Оскаржуване рішення суду ухвалено 04.11.2020 (а.с. 66-73).

Будь-яких заяв, клопотань, пояснень або відзиву третьої особи, поданих під час розгляду справи судом першої інстанції, матеріали справи не містять.

Частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом пункту 6 частини 2 статті 356, частини 3 статті 367 та пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які були витребувані раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 долучено в якості доказів копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 21.07.2006 МВМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, сторінка 10 якого Сімейний стан містить штамп Харківського міського відділу РАГСу, згідно якого з 31.10.1998 ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 100-102).

Також апелянтом подано копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 16.08.2019, згідно якого шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано, про що 16.08.2019 складено відповідний актовий запис №335 (а.с. 103).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу (далі - СК) України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Колегія суддів вважає за можливе прийняти докази, долучені ОСОБА_2 до апеляційної скарги, якими підтверджується факт перебування апелянта і ОСОБА_1 у шлюбі на час набуття останньою права власності на земельну ділянку за спірним договором купівлі-продажу, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про обізнаність апелянта у існуванні даного спору і розгляді даної справи судом першої інстанції, внаслідок чого ОСОБА_2 був позбавлений можливості подати такі докази до суду першої інстанції.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Відсутність судового рішення про визнання спірної земельної ділянки особистою приватною власністю ОСОБА_1 підтверджує, що у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні. Позов про поділ майна не заявлявся і, як слідство, не вирішувався.

За вимогами частин 1, 2 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі №461/6052/16-ц (провадження №61-21825св19) зроблено висновок, що відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до всіх сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17 (провадження №12-128гс18). У цій справі позивач подав позов про визнання електронних торгів недійсними лише до організаторів електронних торгів - ДП Сетам та Галицького ВДВС Львівського МУЮ, а покупець ОСОБА_6 визначена третьою особою у цій справі. У матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про залучення ОСОБА_6 до участі у справі як співвідповідача у порядку, передбаченому статтею 51 ЦПК України . Суд із урахуванням принципу диспозитивності (стаття 13 ЦПК України ) не має права самостійно притягати належного відповідача як співвідповідача до участі у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (провадження №14-512цс18) зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Враховуючи те, що вирішення цієї справи безпосередньо зачіпає інтереси ОСОБА_6, проте вона не бере участі у цій справі як співвідповідач, то у задоволенні позову має бути відмовлено саме з цієї підстави .

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що на час пред`явлення позову ОСОБА_2 мав право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку як набуту ОСОБА_1 під час шлюбу.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 як співвласник спірної земельної ділянки не залучений до участі у справі як співвідповідач, позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , незалучення його до участі у справі співвідповідачем є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України ), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти учасникам процесу в реалізації таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів.

Відмова в задоволенні позовних вимог ОК ЖБК Екопарк Сосновий Бор з підстав не залучення до участі у справі ОСОБА_2 не позбавляє позивача права в майбутньому, правильно визначивши коло відповідачів, звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову є необгрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 8 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Екопарк Сосновий Бор до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та визнання права власності, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 9 вересня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук