Постанова

від 31.08.2021 по справі 491/480/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4488/21

Номер справи місцевого суду: 491/480/18

Головуючий у першій інстанції Желясков О.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд про визнання договорів оренди землі недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ананьївського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд про визнання договорів оренди землі недійсними. Вказані позови обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками, на підставі державних актів, земельних ділянок - паїв, розташованих в Одеській області, Ананьївського району, на території Шимківської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В травні 2018 року позивачам стало відомо, що їх земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ Укрзерно Трейд . Проте, як зазначають позивачі, вони не передавали свої земельні ділянки ТОВ Укрзерно Трейд та не укладали з ним жодного договору. Вказані обставини стали підставою звернення до суду.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними - задоволено частково. Визнано недійсними:

- договір оренди №126 земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Укрзерно Трейд щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0008;

- договір оренди №123 земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Укрзерно Трейд щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0106;

- договір оренди №122 земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Укрзерно Трейд щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0011.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд на користь кожного позивача, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 судові витрати по 1 133 гривні 80 копійок, які складаються з: 704 гривні 80 копійок - судовий збір, 429 гривень 00 копійок - витрати на залучення експерта.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачам у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи в розумінні ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному порядку, в судове засідання до Одеського апеляційного суду не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов частково та визнаючи недійсними договори оренди, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні зазначених договорів оренди земельних ділянок сторонами не було дотримано вимог ч.3 ст.203 ЦК України щодо вільного волевиявлення сторін правочину.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками та обґрунтуваннями районного суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що:

-позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,85 га з кадастровим номером 5120285600:01:002:0008, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шимківської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 2 травня 2018 року №122555780 том справи №1 а.с.72);

-позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,03 га з кадастровим номером 5120285600:01:002:0106, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шимківської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 2 травня 2018 року №122555619 Том справи №1 а.с. 131);

-позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,59 га з кадастровим номером 5120285600:01:002:0011, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шимківської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 2 травня 2018 року №122556064 Том справи №1 а.с. 10);

-за результатами проведеної на підставі ухвали суду від 14 серпня 2018 року почеркознавчої експертизи судовим експертом було складено висновок від 27 травня 2019 року №18-3208/3209/3210 (Том справи №2 а.с.79-85), відповідно до якого: 1) підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди №122 земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5120285600:01:002:0011, укладеному між ТОВ Укрзерно Трейд та ОСОБА_1 від 22 березня 2018 року, розміщений зі зворотної сторони другого аркуша в розділі реквізити сторін під лінією графлення Орендодавець , виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням її підпису (підписам); 2) підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору оренди №126 земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5120285600:01:002:0008, укладеному між ТОВ Укрзерно Трейд та ОСОБА_2 від 22 березня 2018 року, розміщений зі зворотної сторони другого аркуша в розділі реквізити сторін під лінією графлення Орендодавець , виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням її підпису (підписам); 3) підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі договору оренди №123 земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5120285600:01:002:0106, укладеному між ТОВ Укрзерно Трейд та ОСОБА_3 від 22 березня 2018 року, розміщений зі зворотної сторони другого аркуша в розділі реквізити сторін під лінією графлення Орендодавець , виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, з наслідуванням її підпису (підписам).

Колегія суддів виходить з наступного .

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина 2 цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, позивачі звернулися з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори укладені від імені кожного з них, проте жоден з них договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні їм земельних ділянок.

Суд першої інстанції повно та достеменно встановив обставини справи, за якими спірні договори позивачі не підписували та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджували.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачами у позовних заявах та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивачі у цій справі наполягають на поверненні їм земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову у зв`язку з обранням позивачами неефективного способу захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № № 145/2047/16-ц.

При цьому колегія суддів звертає увагу на таке.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, не вбачається отримання позивачами грошових коштів в якості орендної плати за фактичне зайняття та користування відповідачем їхніми земельними ділянками.

Тобто відсутні обставини, які свідчать про порушення позивачами принципу добросовісності, проявом якої є доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).

Доводи апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_3 не є належним власником земельної ділянки про визнання недійним договору оренди якої вона заявила позов, а належним власником даної земельної ділянки є ОСОБА_5 є неспроможними, оскільки апелянтом здійснено роздруківку з Єдиного реєстру права власності на нерухоме майно за кадастровим номером 5120285600:01: 002 :0106, в той час, дійсний кадастровий номер земельної ділянки договір оренди якої оспорюється ОСОБА_3 5120285600:01: 001 :0106 і власником земельної ділянки за останнім номером є ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення судової почеркознавчої експертизи і невідповідності її висновків дійсним обставинам справи не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не підтверджуються належними і достатніми доказами, і, крім того, апелянтом в суді першої інстанції не заявлено про допит експерта та про проведення повторної (додаткової) або нової судово-почеркознавчої експертизи.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд слід задовольнити частково, рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року - скасувати та позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд про визнання договорів оренди землі недійсними - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд - задовольнити частково.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд про визнання договорів оренди землі недійсними - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 07.09.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк