Ухвала

від 09.09.2021 по справі 931/280/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 931/280/21

провадження № 61-14116 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Муха Василь Іванович, на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області у складі судді Кідиби Т. О. від 20 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., від 19 липня 2021 року за заявою фермерського господарства Надбання про забезпечення позову у справі за позовом фермерського господарства Надбання до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року фермерське господарство Надбання (далі - ФГ Надбання ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками посилаючись на те, що вони є орендарями вказаних земельних ділянок на підставі чинних договорів оренди, укладених протягом 2018-2019 років, однак ОСОБА_1 перешкоджає користуватися вказаними земельними ділянками.

Одночасно із позовною заявою ФГ Надбання звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь які дії з приводу обробітку земельних ділянок та заборони ОСОБА_1 чинити перешкоди ФГ Надбання в обробітку спірних земельних ділянок.

Заяву мотивовано тим, що позивач обробляє спірні земельні ділянки, засіявши їх зерновими культурами, однак ОСОБА_1 може вчинити дії щодо користування земельними ділянками (засіяти спірні земельні ділянки своєю соєю поверх посівів кукурудзи, здійснених ФГ Надбання ), які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому у разі ухвалення на користь позивача.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 20 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, заяву ФГ Надбання про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з приводу обробітку земельних ділянок з кадастровими номерами: 1) 0722483900:03:000:1050, 2) 0722483900:03:000:0657, 3) 0722483900:03:000:0661 та 4) 0722483900:03:000:1659 та чинити перешкоди ФГ Надбання в обробітку вказаних земельних ділянок.

21 серпня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови оприлюднено 22 липня 2021 року та отримано її представником 26 липня 2021 року.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (пункт 2 частини першої, частина 3 статті 150 ЦПК України ).

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що між сторонами виник спір з приводу земельних ділянок з кадастровими номерами: 1) 0722483900:03:000:1050, 2) 0722483900:03:000:0657, 3) 0722483900:03:000:0661 та 4) 0722483900:03:000:1659, предметом спору є усунення перешкод у користуванні цими земельними ділянками .

Встановивши, що між сторонами виник спір щодо права користування земельними ділянками , які засіяв зерновими культурами позивач, суди дійшли вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на користування спірними земельними ділянками, які були надані ФГ Надбання в оренду на 10 років останньою, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Доводам касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання рішення суду надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не є вирішенням справи по суті позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суди здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, та дійшли вірного висновку про забезпечення позову.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Локачинського районного суду Волинської області від 20 травня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Муха Василь Іванович, на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 20 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року за заявою фермерського господарства Надбання про забезпечення позову у справі за позовом фермерського господарства Надбання до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара