Рішення

від 16.08.2021 по справі 461/8633/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/8633/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Рум`янцевої Ю.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гомзяка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю ТРК НОВІ КОМУНІКАЦІЇ (79000, м.Львів, вул.Вороного, 3; код ЄДРПОУ: 34047881) , Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ (79000, м.Львів, вул.Вороного, 3; код ЄДРПОУ: 32262255) про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ТзОВ ТРК Нові Комунікації , ТзОВ Західна інформаційна корпорація , в якому просить: 1) визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі і гідності інформацію, поширену ОСОБА_4 в ефірі ток-шоу 17 телеканалу ZIK : …взагалі-то ОСОБА_5 у 80-х роках очолювала….вона взагалі - то російський філолог, очолювала тоді марксистський клуб у Львівській політехніці, вона захищала російську мову і її кандидатська дисертація стосувалась виключно КПСС і російської мови… ; тим паче є факти, коли вона на студентів робила тиск за українську мову, а іноземних студентів вона взагалі зобов`язувала вчити тільки російської мови… ; 2) зобов`язати ОСОБА_4 , ТзОВ ТРК Нові комунікації , ТзОВ Західна інформаційна корпорація протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду в цій справі, опублікувати на вебсайті zik.ua спростування, у якому відобразити текст резолютивної частини судового рішення із зазначенням, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті zik.ua інформація, є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію Ірини Фаріон; 3) стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ТзОВ ТРК Нові Комунікації , ТзОВ Західна інформаційна корпорація судові витрати.

В обгрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті zik.ua була поширена стаття Фаріон - російський філолог, яка у 80-х захищала російську мову але різко перефарбувалася і стала україномовною, - ОСОБА_6 . У вказаній статті поширений уривок ток - шоу 17 від 05.08.2020 року телеканалу ZIK , у якому ОСОБА_4 заявив наступне: А тепер про Фаріон. Хто така Фаріон? Взагалі - то Фаріон у 80-х роках очолювала….вона взагалі - то російський філолог, очолювала тоді марксистський клуб у Львівській політехніці, вона захищала російську мову і її кандидатська дисертація стосувалась виключно КПСС і російської мови… І тут у 89-му році, при приході, скажімо, нової хвилі, вона різко перефарбовується, моментально стає україномовною і починає робити такі заяви. Тому вона якщо не прямий російський агент за гроші, то просто ідеологічний російський агент з тих часів… (1:50 - 2:22). …Вона була апологетом російської мови і нав`язування російської мови і тим паче є факти, коли вона на студентів робила тиск за українську мову, а іноземних студентів вона взагалі зобов`язувала вчити тільки російської мови… (3:20 - 3:30). Окреслені відомості вважає недостовірними та такими, що грубо порушують право на повагу її честі, гідності та ділової репутації. Зокрема, позивач зазначає, що вона не є російським філологом , оскільки у 1982-1987 р.р. навчалась на філологічному факультеті Львівського державного університету ім.Івана Франка, який закінчила з відзнакою, спеціальність - українська філологія. У 1996 році ОСОБА_7 захистила кандидатську дисертацію на тему Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця ХVIII - поч. XIX ст. (прізвищеві назви), з якої вбачається, що тематика такої не має нічого спільного з КПРС, російською мовою та навіть відповідним історичним періодом. Відтак, вказана інформація є недостовірною. Також позивач стверджує, що працювати у Львівській політехніці вона розпочала в часи незалежності України, з 1 вересеня 1991 року, а тому, у 80-х роках взагалі не мала жодного відношення до Львівської політехніки та апріорі не могла очолювати будь-які марксиситські клуби навчального закладу. Твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що є факти, коли вона на студентів робила тиск за українську мову, а іноземних студентів вона взагалі зобов`язувала вчити тільки російської мови ОСОБА_1 вважає неправдивими, оскільки за час своєї професійної діяльності, вона була на посаді викладача саме української мови, відтак, апріорі, не могла здійснювати тиск на студентів за мову, яку вона викладає. Викладаючи в статті оспорювану інформацію, ОСОБА_4 не вживав спеціальних мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорії, сатири, які є ознаками оціночних суджень в розумінні ч.2 ст.30 ЗУ Про інформацію . Враховуючи наведене, оспорювана в позовній заяві інформація, поширена відповідачами, викладена у формі фактичних тверджень, має недостовірний характер з огляду на юридичні факти та є однозначно негативною. Крім того, вказана інформація кидає тінь на її наукову працю та викладацьку діяльність. Таким чином, поширена відповідачами недорстовірна інформація порушує немайнові права позивача, зокрема, право на повагу честі, гідності та ділової репутації, що є підставою для притягнення їх до відповідальності шляхом спростування такої.

17.11.2021 року представник відповідача ТзОВ ТРК Нові Комунікації - адвокат Гомзяк І.А. скерував на адресу суду відзив на позовну заяву , в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зокрема, зазначає, що відсутній юридичний склад правопорушення та оспорювана інформація є оціночними судженнями. Оскільки позивач є державним діячем та публічною особою, межі допустимої критики щодо неї є ширшими, ніж щодо приватної особи. Остання, погодившись бути громадським діячем, народним обранцем, відкрила своє слово та вчинки для ретельної уваги журналістів та всього суспільства. Передача 17 передбачає публічне обговорення із гостями актуальних значимих тем у прямому ефірі без попереднього запису. Абсолютно очевидно, що у ході передачі з`ясовуються суто особисті позиції, ставлення, спостереження, думки запрошених гостей, щодо яких у громадськості існує виправданий інтерес, із питань, які становлять такий. В зазначений спосіб фактично реалізується конституційне право осіб на свободу вираження поглядів, гарантоване кожному Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Фактично у передачі 17 , відповідач ОСОБА_4 лише долучився до обговорення актуальних тем у форматі інтерв`ю, в режимі онлайн, без попереднього запису в гіперболізованій формі, відповідаючи на питання ведучого, виразив свої суб`єктивні думки та критику, узагальнені висновки, спостереження щодо обставин діяльності позивача. Вважає, що в данному випадку ОСОБА_4 висловив стилістично забарвлені, неуточненені міркування щодо певних процесів, інформацію про які він отримав із загальнодоступних джерел. При цьому, очевидним є факт використання всіх мовно-стилістичних засобів і зворотів, що виражають неточність, двозначних слів - взагалі-то , взагалі , моментально , непрямий агент за гроші , скажімо , нова хвиля , різко перефарбовується , як елементів публіцистичного і художнього стилів та аж ніяк не офіційно-ділового. Таким чином, спосіб побудови і конструкції речень, використані мовностилістичні засоби не дозволяють виконати критерій перевірки оспорюваної інформації на відповідність дійсності. За наведеного, оспорювана інформація не відповідає критеріям предмету судового захисту, є забарвленою критикою, яка можливо була неприємною позивачу, проте, являє собою виключно оціночні судження, які не підлягають спростуванню відповідно до ст.30 ЗУ Про інформацію та п.19 Постанови Пленуму ВСУ. Висування стороною позивача вимог доводити правдивість вказаних оціночних суджень і перевіряти їх на відповідність дійсності у даному спорі є неправомірним, оскільки такі вимоги порушують гарантоване право ОСОБА_4 на свободу висловлення думки. На підтвердження своєї позиції щодо поширення недостовірної інформації у формі твердження про факти, ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві лише власні доводи. Крім того, зазначає, що у даному спорі відсутній юридичний склад правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову, тобто, відсутні обставини, передбачені п.п. в , г абз.1 п.15 Постанови Пленуму ВСУ. Зокрема, не вказано, в чому саме виявилось порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 , в якій сфері відносин (економічних, суспільних, інших), яким чином такі порушення пов`язані саме із фактом та моментом, датою поширення оспорюваної інформації відповідачем ОСОБА_4 . Відтак, факт порушень особистих немайнових прав є недоведеним та ґрунтується виключно на припущеннях.

26.11.2020 року позивачем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду відповідь на відзив , згідно якої вважає доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне. Так, усі оспорювані позивачем твердження ОСОБА_4 безпосередньо можна перевірити на предмет факту, що підтверджено належними та допустимими доказами. Твердження автора не знаходять реального відображення в юридичних фактах, що свідчить про їх недостовірний характер. Факт того, що судження можливо перевірити будь-якими засобами доказування, вказує на те, що такі не є оціночними судженнями, а навпаки, мають характер фактичних тверджень. Апеляції відповідача про те, що в мовленні ОСОБА_4 вжиті спеціальні мовні засоби - фрази не витримують жодної критики. В розумінні ч.2 ст.30 ЗУ Про інформацію , спеціальними мовними засобами вважаються гіперболи, алегорії, сатири, які є ознаками оціночних суджень. Жоден з наведених мовних засобів не належить до гіпербол, алегорій чи сатир. Навпаки, формулювання взагалі-то , наприклад, вказує на стверджувальний характер мовленнєвих засобів. В частині, що стосується доводів відповідача про межу допустимої критики, позивач погоджується, що є публічним діячем та межах допустимої критики щодо якого є істотно вищою, ніж щодо інших осіб, хоча вже давно не займає жодних публічних посад. Водночас, недостовірні фактичні твердження не є критикою, а відповідно підлягають спростуванню як формі цивільно-правової відповідальності при вчиненні дифамаційних правопорушень. ОСОБА_1 наголошує на тому, що поширювачем недостовірної інформації є ОСОБА_4 - екс - народний депутат України, який також є публічним діячем. Крім того, позивач зазначає, що поширена інформація є негативною та такою, що кидає тінь на усталений підхід до визначення її як проукраїнського громадського діяча, члена політичної партії, що позиціонує себе як антиросійська та антирадянська. За своїм змістом, мова в поширеній інформації йде про допущення ОСОБА_1 неетичної поведінки у суспільному та політичному житті, невідповідність декларованих нею принципів її фактичним діям та негативно впливає на її наукову працю, викладацьку діяльність. Відтак, позивач вважає аргументи відповідача не обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає до задоволення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Харчук В.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такі задоволити.

Представник відповідача ТзОВ ТРК Нові Комунікації - адвокат Гомзяк І.А. проти задоволення позовних вимог запаречив, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ТзОВ Західна інформаційна корпорація в судове засідання не з`явились , про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, виклик відповідачів до суду був неодноразово здійснений через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб сайт Галицького районного суду м.Львова).

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України , особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України , учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Водночас, згідно ч.1 ст.223 ЦПК України , неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, з урахуванням того, що відповідачі неодноразово не прибували у судові засідання, в т.ч. без поважних причин, суд приходить до висновку, про можливість розгляду справи у відсутності останніх, на підставі наявних у справі доказів.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, згідно якої, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.ст. 21, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Фізична особа, відповідно до ст.ст. 270 , 297 ЦК України , серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Крім того, ст.299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з п. 9, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи №1 від 27.02.2009 року, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Судом встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб - сайті zik.ua поширено статтю Фаріон - російський філолог, яка у 80-х захищала російську мову але різко перефарбувалася і стала україномовною, - ОСОБА_6 , в якій опубліковано уривок ток - шоу 17 від 05.08.2020 року телеканалу ZIK , у якому ОСОБА_4 коментував наступне: Хто така Фаріон? Взагалі - то Фаріон у 80-х роках очолювала….вона взагалі - то російський філолог, очолювала тоді марксистський клуб у Львівській політехніці, вона захищала російську мову і її кандидатська дисертація стосувалась виключно КПСС і російської мови… І тут у 89-му році, при приході, скажімо, нової хвилі, вона різко перефарбовується, моментально стає україномовною і починає робити такі заяви. Тому вона якщо не прямий російський агент за гроші, то просто ідеологічний російський агент з тих часів… . …Вона була апологетом російської мови і нав`язування російської мови і тим паче є факти, коли вона на студентів робила тиск за українську мову, а іноземних студентів вона взагалі зобов`язувала вчити тільки російської мови… .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ТзОВ ТРК Нові Комунікації не заперечується факт поширення вказаного матеріалу, водночас, представник останнього зазначає, що вказана інформація є оціночним судженням, а тому, відсутній юридичний склад правопорушення.

Однак, суд вважає, що позовна вимога про визнання недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі і гідності ОСОБА_8 інформацію, поширену ОСОБА_4 в ефірі ток-шоу 17 телеканалу ZIK : …взагалі-то ОСОБА_5 у 80-х роках очолювала….вона взагалі - то російський філолог, очолювала тоді марксистський клуб у Львівській політехніці, вона захищала російську мову і її кандидатська дисертація стосувалась виключно КПСС і російської мови… підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так, зазначена оскаржувана вище інформація, з урахуванням її побудови, текстуального наповнення та загального контексту має єдиний негативний тон та спрямування на віднесення інформаційного матеріалу на адресу позивача - ОСОБА_1 , тобто, в такому були зроблені твердження, що мали очевидне спрямування на формування у споживачів вказаної інформації думки про невідповідність декларованих позивачем принципів її фактичним діям.

Проаналізувавши інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_4 , а також характер використаних при її викладенні мовностилістичних засобів, суд дійшов висновку, що вказана інформація стосується біографічних даних позивача, подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження.

Відповідно до ст.201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно Конституції України , життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи №1 від 27.02.2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Водночас, повага до принципу свободи слова та гарантій здійснення журналістської діяльності, а також, розширені межі допустимої критики щодо політичного діяча не можуть знівелювати захист особистої честі до надмірної межі.

Так, підтвердженням відсутності факту перебування ОСОБА_1 на посаді російського філолога та очолювання нею марксистського клубу у Львівській політехніці, написання кандидатської дисертації, яка стосувалась виключно КПСС і російської мови є: Диплом з відзнакою серії №813346 від 30.06.1987 року, згідно якого ОСОБА_1 у 1987 році закінчила повний курс Львівського ордена Леніна державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю Українська мова і література та якій присвоєно кваліфікацію філолог , викладач української мови і літератури (а.с.10); Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему Антропонімійна система Верхньої Наддніпрянщини кінця ХVIII - поч. XIX ст. (прізвищеві назви), виконаний ОСОБА_1 на кафедрі української мови Державного університету Львівська політехніка (а.с.22-34); трудова книжка серії НОМЕР_2 (а.с.35- 44) та Довідка Львівського державного університету ім.Івана Франка №17 від 04.08.1987 року (а.с.45), з яких вбачається, що ОСОБА_1 на посаді російського філолога не перебувала.

При цьому, відповідачі не надали суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б могли підтвердити правдивість вищевказаної спірної інформації.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що поширення інформації, про спростування якої просить остання, порушуються її немайнові права на повагу до честі та гідності.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України Про телебачення і радіомовлення , відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телеорганізації або автор (автори) програми та /чи передачі. Між тим, телеорганізація не несе відповідальність за інформацію, поширену особою під час прямого ефіру.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим, суд повинен брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу , а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо (п.3 постанови ВС України).

На підставі наведеного, враховуючи, що частина тверджень, оприлюднених в ефірі ток-шоу 17 та опублікованих на вебсайті zik.ua, визначені судом як недостовірна інформація, яка порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, враховуючи похідний характер вказаних позовних вимог, суд вважає за можливе визначити для позивача наступний спосіб захисту її порушеного права, а саме: через зобов`язання відповідача - ТзОВ ЗІК опублікувати на вебсайті zik.ua спростування, у якому відобразити текст резолютивної частини судового рішення.

Водночас, суд враховує, що способи захисту порушеного права мають бути співмірними зі змістом порушеного права, характером дій, якими воно було порушено, а також наслідками, які спричинило таке порушення. При цьому, саме судове рішення, яким задоволено вимоги позивача про спростування недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права вже містить у собі спростування.

Щодо іншої частини інформації, висловленої відповідачем ОСОБА_4 в ефірі ток-шоу 17 та опублікованої на сайті zik.ua 05.08.2020 року, яку також позивач просить визнати недостовірною, а саме: тим паче є факти, коли вона на студентів робила тиск за українську мову, а іноземних студентів вона взагалі зобов`язувала вчити тільки російської мови… суд зазначає наступне.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до ст.277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст.3,4,6 Декларації вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. До такого висновку прийшов Верховний Суд Касаційного цивільного Суду у постанові від 11.12.2019 року (справа №757/4402/16-ц) .

Судом встановлено, що на момент виходу відеосюжету, публікації оскаржуваної статті та на день звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 є публічною особою, що також не заперечує і сторона позивача.

Відтак, межа допустимої критики стосовно неї, як публічної особи є значно ширшою, а її діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з ч.1 ст.200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України Про інформацію , поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.30 цього ж Закону , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оскільки позивачем під час судового розгляду не доведено, що інша частина оспорюваної нею інформації порушує її особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, зі змісту поширеної в статті інформації, яку остання просить визнати недостовірною та спростувати, вбачається, що така не містить образливих висловів, звинувачень, натомість, містить лише оціночні судження та допустиму критику її дій, як публічної особи, суд приходить до висновку, що позовні вказані позовні вимоги є безпідставними, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, при винесенні рішення, суд критично оцінює Висновок спеціаліста - директора філологічних наук, завідувача кафедри української мови Національної університету імені Івана Франка Купчинської З.О. від 10.07.2021 року, наданий стороною позивача в обґрунтування позивних вимог, оскільки такий не відповідає вимогам законодавства.

Лише результати судової експертизи, консультації експерта призначеного судом або висновок експерта підготовлений на замовлення учасника справи, може стати доказом в суді, який, однак не має заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.ч.1,2-5 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про судову експертизу , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у проваджені органів дізнання, досудового і судового слідства.

Суд призначає судову експертизу у певних випадках, передбачених ст.103 ЦПК України, натомість, правомочності спеціаліста обмежені в ч.1 ст.74 ЦПК, а саме: спеціаліст - це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо.)

Оскільки спеціаліст Купчинська З.О. не належить до експертів, що уповноважені проводити лінгвістичне дослідженння, яке відповідає вимогам, встановленим Законом України від 25.02.1994 року №4038-ХІІ Про судову експертизу та внесених до Державного реєстру атестованих судових експертів, наданий висновок не може вважатися доказом у розумінні глави 5 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5 , 12 , 13 , 78 , 81 , 141 , 258 - 259 , 263 , 264 , 265,268 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі і гідності ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_4 в ефірі ток-шоу 17 телеканалу ZIK :

…взагалі-то Фаріон у 80-х роках очолювала….вона взагалі -то російський філолог, очолювала тоді марксистський клуб у Львівській політехніці, вона захищала російську мову і її кандидатська дисертація стосувалась виключно КПСС і російської мови… .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ (79000, м.Львів, вул.Вороного, 3; код ЄДРПОУ: 32262255) протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду, опублікувати на вебсайті zik.ua спростування, у якому відобразити текст резолютивної частини судового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ (79000, м.Львів, вул.Вороного, 3; код ЄДРПОУ: 32262255) у користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1261,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько