Ухвала

від 14.09.2021 по справі 317/2520/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 317/2520/19

провадження № 61-13666ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 березня 2021 року, залишеним без змін постановоюЗапорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 01 липня 2019 року. Визнано садовий будинок в„– НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з господарськими спорудами, розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, Садівниче товариство Хортичанка спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку в„– НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в садівничому товаристві Хортичанка Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 11серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 18 серпня 2021 року ці недоліки було усунуто, а саме: подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні права власності на Ѕ земельної ділянки та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Оскаржена постанова Запорізького апеляційного суду ухвалена 13 липня 2021 року. Постанова Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 , оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 липня 2021 року. Тому посилання на постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат