Ухвала

від 06.09.2021 по справі 953/11345/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/11345/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1468/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

- представника власників майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 32019220000000110 від 31.10.2019 про накладення арешту на майно.

Накладено арешт на майно, вилучене 02.07.2021р. в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , та фактично використовується СО ОСОБА_9 .

Накладено арешт на майно яке вилучено в ході обшуку 02.07.2021 року в житловому приміщенні та на земельній ділянці 6325156100:00:014:0182 за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_11 .

Відмовлено в частині накладення арешту на майно яке вилучено в ході обшуку 02.07.202021 в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_12 та фактично використовується ТОВ «Євротріумф» та ТОВ «Швейкін і Ко», та зобов`язано слідчого негайно повернути вказане майно власникам.

Визначено місцем зберігання вилучених документів, чорнових записів камеру зберігання речових доказів СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області.

Визначено місцем зберігання грошових коштів, вилучених в ході проведення обшуку 02.07.2021 за місцем мешкання ОСОБА_9 : АДРЕСА_2 - відповідну фінансову установу, з якою в СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області укладено відповідний договір зберігання.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 06.07.2021 прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотаннями в межах матеріалів кримінального провадження №32019220000000110 від 31.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №32019220000000110 від 31.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно можливо використовувати як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2021 в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 1700 доларів США та 27900 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №32019220000000110 від 31.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Судова колегія не погоджується з даним висновком.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, самозайнята особа ОСОБА_9 ( ОСОБА_13 НОМЕР_1 ) в період 2016-2018 років, шляхом приховування об`єкту оподаткування, ухилився від сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість на загальну суму 3 058 616,2 грн., що призвело до фактичного ненадходження в державний бюджет грошових коштів у значних розмірах.

Проведеним оглядом АІС «Податковий Блок» встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_9 зареєстрований 13.12.2005 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області з 21.12.2005. Податкова адреса: АДРЕСА_2 . Перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 групи платників єдиного податку.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_9 з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, складено акт перевірки №1792/20-40-13-06-08/2906209575 від 27.05.2019, згідно якого ОСОБА_9 в період 2016-2018 років, шляхом приховування об`єкту оподаткування, ухилився від сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додатну вартість на загальну суму 3 058 616,2 грн., що призвело до фактичного ненадходження в державний бюджет грошових коштів у значних розмірах.

В ході обшуку виявлено та вилучено документи та грошові кошти в розмірі 1700 доларів США та 27900 гривень.

Даний факт також підтверджується постановою старшого слідчого з ОВС першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області старшого лейтенанта полаткової поліції ОСОБА_14 про визнання та долучення як речових доказів (т. 2 а. с. 80 - 93).

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Проте, матеріалами справи не встановлено, що вказані грошові кошти могли бути отримані злочинним шляхом.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.

За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2021 в частині накладення арешту на грошові кошти.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №32019220000000110 в частині накладення арешту на грошові кошти скасувати.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту грошових коштів.

Грошові кошти в розмірі 1 000 доларів США повернути ОСОБА_10 , а в розмірі 700 доларів США та 27 900 гривень повернути ОСОБА_9 .

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді