Постанова

від 14.09.2021 по справі 723/1009/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Чернівці

справа № 723/1009/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретар Герман Я.І.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Іліє Петро Михайлович на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Бужора В.Т.),-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він являється власником земельної ділянки площею 0,4889 га кадастровий номер 7324555400:01:001:0051 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Красноільської селищної ради, Сторожинецького району, Чернівецької області.

По зовнішнім межам вищезазначеної земельної ділянки позивач встановив дерев`яну огорожу.

18 липня 2020 року ОСОБА_3 , між точками Д та А за кадастровим планом, пошкодив вказану огорожу шляхом спилення та демонтажу, мотивуючи свої дії тим, що дана земельна ділянка належала і належить його родині.

Про скоєння даного правопорушення позивачем подано заяву до Сторожинецького райвідділу поліції про притягнення відповідача до юридичної відповідальності.

08.12.2020 року Національною поліцією в Чернівецькій області прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення в зв`язку із тим, що в даній події відсутні ознаки кримінального правопорушення, а вбачаються цивільно-правові відносини.

Провадження 22ц/822/775/21

Як вбачається з копії пояснень відповідача, відібраних Сторожинецьким райвідділом поліції, які були надані на запит адвоката, ОСОБА_2 визнав вказані обставини, та підтвердив знесення огорожі.

В результаті знесення вказаної огорожі позивачу було завдано майнову шкоду на загальну суму 37476 гривень 60 копійок, що підтверджується висновком № 77/12-20 будівельно-технічного дослідження від 28.12.2020 року, складеного судовим експертом Маковейчуком М.І.

Посилаючись на вищевказані обставини просив стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в сумі 37476 грн. 60 коп., судові витрати в розмірі 908 грн., а також витрати понесені за оплату будівельно-технічного дослідження в сумі 5000 гривень. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 37 476 гривень 60 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень, а також за проведення будівельно-технічного дослідження в розмірі 5000 гривень.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Іліє Петро Михайлович , подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, постановленого з порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи скарги мотивує тим, що судом не було надано належної оцінки доказам та обставинам по справі, доводам відповідача поданим у відзиві на позовну заяву, не розкрито самої сутності та наявності, окрім вини, інших ознак складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення винної особи до цивільно-правової відповідальності, чим дійшов хибного висновку про стягнення з відповідача майнової шкоди, внаслідок чого рішення суду є незаконним необґрунтованим і не вмотивованим та підлягає скасуванню.

Посилається на те, що суд не надав належну оцінку письмовим поясненням відповідача ОСОБА_2 , відібрані у якості свідка поліцейськими Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 04.12.2020 року, так як такі пояснення не є підтвердження демонтажу паркану позивача а підтверджує факт знесення огородження, в межах земельної ділянки батька позивача. вказані пояснення не містять відомостей про пошкоджений об`єкт позивача, про обставини знесення саме відповідачем вказаного огородження, а отже суд фактично послався в судовому рішенні не на докази, а на припущення.

Зазначає, що судом встановлено, що протиправні дії мали місце 18 липня 2020 року, однак не посилається на доказ з якого встановлені дані обставини. Письмові пояснення відповідача на досудовому слідстві не містять таких обставин та будь-яких доказів, що саме вказаного числа вчинені протиправні дії.

Судом залишено поза увагою факт, що в матеріалах справи відсутні докази обов`язкової ознаки цивільного правопорушення як протиправність діянь з боку відповідача, не надано позивачем доказів про те, які саме дії відповідача були неправомірними, коли вони мали місце, та причетність дій, а отже відсутні докази причинного зв`язку між його діями і наслідками, які настали.

Крім того, наявний в матеріалах справи висновок будівельно-технічної дослідження не є належним і доказом на підтвердження вказаних обставин, так як фотознімки у день обстеження експертом місця і об`єкту дослідження, а саме 18 грудня 2020 року, через п`ять місяців із заявленої позивачем дати вчинення протиправних дій, та не містить доказів наявності дерев`яного огородження на орієнтовану дату вчинення протиправних дій. Доказів спричинення майнової шкоди станом на день завдання такої суду надано не було, а отже не надано належних доказів розміру завданих збитків.

Вказує, що позивач фактично просив суд стягнути грошові кошти на відновлення порушеного права шляхом будівництва нового паркану посилаючись не на знищення паркану а на демонтаж такого, однак не надано доказів фактичного знищення огородження внаслідок протиправних дій відповідача.

Просить суд скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити задоволенні позову за безпідставністю. Вирішити питання розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга. є необґрунтованою, та підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду без змін.

Посилається на те, що відповідачем не надано доказів, що він на законних підставах орендує чи на праві приватної власності користується земельною ділянкою яка знаходиться із його земельною ділянкою.

Зазначає, що відповідно до норм права цивільно-правова відповідальність за завдану майнову шкоду наступає і при відсутності в діях відповідача кримінального злочину, а відповідач в процесі розгляду справи не спростував ту обставину, що ним не завдано майнової шкоди.

Щодо посилань в апеляційній скарзі, що позов поданий після спливу п`яти місяців, як було пошкоджено огорожу, то вказує, що відповідач певний час запевняв його, що завдану шкоду відшкодує добровільно, однак цього не зробив.

Разом з тим, апелянт не погоджується з висновком будівельно-технічного дослідження, але ні відповідачем ні його представником під час проведення судом підготовчого судового засідання, не надані інші належні та допустимі докази, які б спростували наданий висновок, а також не заявлялось клопотання про проведення судової експертизи з приводу сумнівних питань. Відповідачем не надані також докази про залишкову вартість огорожі, жодних клопотань в судовому засіданні з цього питання не заявляв, та перешкод у отримані даного доказу самостійно та надати його до суду, у нього не було. Крім того позивач не заперечує передати відповідачу пошкоджену частину огорожі. Просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки в результаті знесення огорожі, позивачу було завдано майнової шкоди на загальну суму 37476,60 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідачем не надано жодного допустимого доказу на спростування вини у завданні шкоди позивачу.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,4889га кадастровий номер 7324555400:01:001:0051 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Красноїльської селищної ради, Сторожинецького району, Чернівецької області.

По зовнішнім межам вищезазначеної земельної ділянки позивач встановив дерев`яну огорожу, що підтверджується фотознімками висновку №7712-20 будівельно-технічного дослідження. (а.с. 20-21)

За кадастровим планом між точками Д та А ОСОБА_2 18 липня 2020 року, пошкодив вказану огорожу шляхом спиляння та демонтажу. Даний факт підтверджується копією пояснення ОСОБА_2 , в якому зазначено, що частина огорожі яку він демонтував знаходилась на земельній ділянці його батька (а.с. 16)

В результаті знесення вказаної огорожі позивачу було завдано майнову шкоду на загальну суму 37476 гривень 60 копійок, що підтверджується висновком № 77/12-20 будівельно-технічного дослідження від 28.12.2020 року, складеного судовим експертом Маковейчуком М.І.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України) . Диспозиція наведеної норми у взаємозв`язку зі статтею 12 ЦПК України покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України має доводити відповідач.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана особі і її майну або завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка завдавача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності своєї вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

На підтвердження доводів позовних вимог позивачем надано висновок №77/12-20 будівельно-технічного дослідження від 28.12.2020 року (а.с.17-25).

Доказів необґрунтованості позовних вимог позивача, в тому числі і суми завданих збитків, які б підтвердили або спростували правильність такого розрахунку відповідачем не надано.

На спростування доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що погоджується із висновком суду першої інстанції яким було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 демонтував огорожу позивача, чим завдав йому майнової шкоди, яка визначена висновком будівельно-технічного дослідження, та відповідачем не заперечувався, жодним чином не спростований, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на спростування презумпції вини завдавача шкоди, визначену у статті 1166 ЦК України, що свідчить про юридичну підставу наявності вини ОСОБА_2 ..

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не розкрито самої сутності та наявності, окрім вини, інших ознак складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення винної особи до цивільно правової відповідальності, на що колегія суддів зазначає, що в даних правовідносинах мають місце деліктні зобов`язання, які передбачають презумпцію вини, і саме на відповідача покладено обов`язок доводити свою невинуватість, однак ОСОБА_2 не спростовано відсутності усіх складових відповідальності за спричинену шкоду: відсутності протиправних дій, причинного зв`язку, розміру збитків, тобто не виконано обов`язку відповідача щодо спростування цьому.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі, що позивачем не надано належних доказів розміру завданих збитків, а висновок будівельно-технічного дослідження не є належним доказом, оскільки будь-яких доказів на спростування розміру шкоди зі свого боку відповідач не надав. Клопотань про призначення експертизи у справі від нього не надходило, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позову та необхідність їх задоволення

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи, та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі, та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України , апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Іліє Петро Михайлович на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року , залишити без задоволення .

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови 14 вересня 2021 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк