ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1477/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/9407/20 Категорія: 301030500 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року м. Черкаси:
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І.,Бондаренко С.І. секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ТОВ Мікат-Нафта ,
відповідач (скаржник) - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.05.2021 (повний текст складено 31.05.2021, суддя в суді першої інстанції Троян Т.Є.) у цивільній справі за позовом ТОВ Мікат-Нафта до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинної забудови,
в с т а н о в и в :
у вересні 2020 рокуТОВ Мікат-Нафта звернулося до суду з даним позовом, яким просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зобов`язати відповідача усунути перешкоди у використанні частини земельної ділянки з кадастровим №7110136700:05:024:0071 по АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді у ТОВ Мікат-Нафта на підставі договору оренди землі від 09.08.2004, зареєстрованого за №838, шляхом знесення за рахунок відповідача самочинно побудованої будівлі гаража-автомайстерні на земельній ділянці, площею 79,0 кв.м., та привести земельну ділянку в придатний для цільового використання стан.
В обґрунтування вказано, що позивач є орендарем зазначеної земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за договором від 09.08.2004. Відповідно до п.2.2 Договору оренди на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інфраструктури. Однак на даний час на орендованій земельній ділянці розташована самочинно побудована будівля відповідача, яка використовується як гараж-автомайстерня, що порушує права позивача, як орендаря відповідної земельної ділянки.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.05.2021 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість тверджень позивача та самочинне будівництво спірного гаража на орендованій позивачем земельній ділянці.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 29.06.2021 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що відповідач за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 01.04.2019 є власником спірного гаража, право власності якого належним чином зареєстроване в державному реєстрі. Акти про виявлення будівництва, долучені позивачем до позову, складені лише його працівниками. Позивач не надав жодного доказу спроб зупинити самочинне будівництво гаража чи звернення з даного приводу до правоохоронних органів. У рішенні суду невірно вказано адресу гаража АДРЕСА_1 замість вірного АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки позивача відмінний від кадастрового номеру земельної ділянки на якій знаходиться гараж відповідача. Скаржник не має відношення до законності будівництва попередніми власниками будівель на земельній ділянці, оскільки набув права власності на них лише в 2019 році. Спірний гараж був збудований в 2001 році (а не в 2017-2018 роках як вказує позивач), а в оренду позивачу земельну ділянку передали в 2004 році. Скаржник має висновок по відводу земельної ділянки під будівництво від 06.07.2000, що додатково підтверджує факт будівництва в 2001 році, а не тоді, коли зазначає позивач.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
При розгляді справи встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 09.08.2004, укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ Мікат-Нафта , посвідченого приватним нотаріусом Ященко В.М. 09.08.2004 за №4379, Черкаська міська рада передала в строкове платне користування позивачу земельну ділянку, площею 1,3324 га, з них земельна ділянка площею 0,7586 га (кадастровий №7110136700:05:024:0071), земельна ділянка площею 0,3848 га (кадастровий №7110136700:05:024:0069) та земельна ділянка площею 0,1890 га (кадастровий №7110136700:05:024:0070) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 .
Договір оренди зареєстрований у Черкаській філії ДП Центр ДЗУ 31.08.2004 за №838. Строк оренди - до 03.07.2052.
Наказом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської місткої ради №88 від 13.10.2016 ТОВ МІКАТ-НАФТА надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на будівництво чотириповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і мансардним поверхом та двоповерхового житлового будинку типу таунхаус .
Як вказує позивач, на орендованій ним земельній ділянці з кадастровим №7110136700:05:024:0071, площею 79,0 кв.м., розташована самочинно побудована будівля, яка використовується як гараж-автомайстерня, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 04.09.2018 та від 10.03.2020, складеними позивачем.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування від 16.02.2021 №1499-01-14 за період з 29.11.2014 по теперішній час інформація про початок виконання будівельних робіт та по введенню в експлуатацію спірного об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради відсутня.
Водночас, державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаській області Цьопою Б.А. прийнято рішення від 14.08.2018 про реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: виробничий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 27480311, реєстраційний номер об`єкта 1621609171101.
Реєстраційна справа, що зберігається в електронній формі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на зазначений об`єкт, містить копію технічного паспорту на виробничий будинок (гараж-автомайстерню), виданого КП ЧООБТІ 13.08.2018.
В подальшому, після реєстрації прав на вказане майно, 01.04.2019 ОСОБА_2 продав спірний об`єкт відповідачу в справі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори за №1-973 про що також здійснено відповідний запис в реєстрі.
Таким чином на даний момент будівля, яка за доводами позивача є самочинною та знаходиться на земельній ділянці, орендованій позивачем, належить відповідачу у справі. Позивач у справі також стверджує про те, що зазначеним самочинним будівництвом порушено його право, як орендаря земельної ділянки, на використання майна. Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для зобов`язання відповідача знести спірну побудову з тим, щоб усунути порушення прав позивача.
Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.27 ЗУ Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.
Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Аналогічні положення закріплені у п. 4 постанови Пленуму ВССУ Про практику застосування статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), в якому зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною 4 цієї ж статті ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Саме вказану норму права покладено в основу позовних вимог у справі та на неї спирався суд, вирішуючи наявний спір.
Знесення самочинно побудованого об`єкта нерухомого майна можливе лише у разі відсутності права власності на таке нерухоме майно у його володільця на час вирішення питання про захист прав власника земельної ділянки чи інших осіб у вказаний спосіб, що вбачається з системного аналізу змісту ч.ч.2, 4 ст.376 ЦК України про те, що передумовою для звернення із вимогами про знесення будівлі є заперечення проти визнання на неї права власності за володільцем та неможливість по замовчуванню виникнення такого права у особи, що здійснює самочинне будівництво, по його завершенню.
Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч.1 ст. 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 3 Закону визначала принципи державної реєстрації, відповідно до яких, зокрема речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом; правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив, зокрема, у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19.
Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості принципу внесення , в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.
Згідно до вимог чинного цивільного закону України самочинно збудовані будівлі не є об`єктом цивільних прав, відповідно, не можуть вільно відчужуватися чи переходити в іншому порядку, передбаченому законом.
Однак у даній справі право власності на спірне майно - гараж-автомайстерню, зареєстровано за відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.2019 та зареєстровано в реєстрі за №1-973 (а.с.53-54), що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2021 на а.с. 87.
Таким чином не можна стверджувати про те, що на спірне майно на даний час не зареєстровано право власності та, відповідно, наявні матеріально-правові підстави для заявлення позовних вимог про знесення такого майна, як самочинно побудованого.
За таких обставин позовні вимоги є безпідставними, чого суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі, не врахував, а доводи скаржника у справі - вірними.
У разі якщо позивач вважає, що спірний об`єкт нерухомості порушує його права, як орендаря відповідної земельної ділянки, він має змогу застосувати інший спосіб захисту таких прав, який буде ефективним в даному випадку, зокрема, і шляхом пред`явлення вимог, спрямованих на оспорення права власності відповідача на дане нерухоме майно.
Посилання суду першої інстанції на те, що державна реєстрація прав на спірне виробниче приміщення не є способом набуття права власності на нерухоме майно, а лише підтверджує факт наявності речових прав, за чинності відповідних записів до Державного реєстру та відсутності їх скасування у судовому порядку не свідчить про те, що відповідач не є власником зазначеного майна у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.05.2021 у цій справі слід скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 376 ЦК України, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, задовольнивши вимоги апеляційної скарги відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути 3405,00 грн. судового збору, сплаченого за перегляд справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.05.2021 у цивільній справі за позовом ТОВ Мікат-Нафта до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинної забудови - скасувати.
Позовні вимоги ТОВ Мікат-Нафта до ОСОБА_1 у цій справі - залишити без задоволення.
Стягнути з ТОВ Мікат-Нафта на користь ОСОБА_1 3405,00 грн. судового збору, сплаченого за перегляд справи апеляційним судом.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 15.09.2021.
Суддя-доповідач
Судді
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2021 |
Оприлюднено | 15.09.2021 |
Номер документу | 99610339 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Черкаський апеляційний суд
Фетісова Т. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні