Постанова

від 13.09.2021 по справі 905/1833/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р. Справа № 905/1833/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2021 року (вх. №2354Д/1) та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 року (вх. 2829Д/1) (суддя Харакоз К.С.) у справі №905/1833/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС, м. Дніпро

до Підприємства об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Краматорськ Донецької обл.

про стягнення 115370,48 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Підприємства об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих про стягнення 115370,48 грн, з яких: 107700,62 грн. основний борг, 6161,28 грн. пеня, 89,01 грн. інфляційні втрати, 1419,57 грн. 3% річних.

Вимоги обумовлені порушенням права на отримання оплати за поставлений відповідачеві товар за накладними №44 від 24.02.2020, №107 від 23.04.2020, №121 від 08.05.2020.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 червня 2021 року (суддя Буракова А.М., повний текст складено 22.06.2021 року) у справі №922/1341/21 позовні вимоги ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС про стягнення 115370,48 грн задоволено частково в сумі 6317,00 грн. Стягнуто з Підприємства об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС суму основного боргу в розмірі 6317,00 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 115,09 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС до суду першої інстанції подав заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 24 червня 2021 року у справі №905/1833/20 у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на поважність причин пропуску строку.

Також, ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС не погодилось із додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 24 червня 2021 року у справі №905/1833/20, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати, ухвалити нове, яким заяву ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн задовольнити повністю. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Апеляційний господарський суд у складі, визначеному автоматизованою системою, перевіривши відповідність матеріалів апеляційної скарги вимогам процесуального закону, поновив строк на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення господарського суду і встановив, що матеріали апеляційної скарги відповідають вимогам закону, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.

Роз`яснено учасникам справи, що апеляційний розгляд справи №905/1833/20 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідного клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи від сторін спору не надходило. Колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги з викликом учасників справи.

З урахуванням надходження апеляційної скарги на рішення і на додаткове рішення суду першої інстанції, колегією суддів вирішено здійснювати апеляційний перегляд апеляційних скарг в одному апеляційному провадженні.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпросклосервіс (постачальник), та відповідачем, Підприємством об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (покупець), було укладено договір поставки №14/11-14 від 14.11.2017 року (Договір).

Умовами Договору, а саме, його пунктами 1.1., 1.2., п. 3.1 постачальник зобов`язується передати у власність покупця передбачений умовами Договору товар (перелік товару зазначається у відповідних Специфікаціях) в строк, у кількості, за ціною та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору. Кількість товару, ціни на нього, а також інші відомості щодо товару, зазначені у відповідній Специфікації до цього Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна вартість товару (загальна сума Договору) дорівнює сумі всіх Специфікацій, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору, разом і одночасно з передачею товару постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні документи: видаткову накладну - 1 екземпляр (оригінал, підписаний постачальником); товаротранспортну накладу - 1 екземпляр (оригінал, підписаний постачальником).

За змістом п. 3.2 Договору, платежі за Договором здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника, зазначений в Договорі. Оплата за поставлений продавцем товар на адресу покупця здійснюється протягом 7-ми (семи календарних днів) з дати отримання товару від продавця.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати його укладання, зазначеної на першій сторінці Договору і залишається чинним до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

ТОВ Дніпросклосервіс зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав, у відповідності до умов договору поставки №14/11-14 від 14.11.2017 року - поставив товар скло рідке натрієве на суму 122083,62 грн.

Проте, відповідачем здійснено оплату лише частково в сумі 14383,00 грн і сума основного боргу, за твердженням позивача, складає 107700,62 грн. Позивачем також було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні за час прострочення.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано: копії договору поставки №14/11-14 від 14.11.2017, додаткових угод №1, №2 до договору, накладних №44 від 24.02.2020, №107 від 23.04.2020, №121 від 08.05.2020, довіреностей №21 від 08.05.2020, №20 від 22.04.2020, №10 від 10.02.2020, №11 від 19.02.2020, рахунків на оплату №43 від 19.02.2020, №105 від 22.04.2020, №115 від 05.05.2020, платіжних доручень №5118 від 30.06.2020, №5134 від 07.07.2020, №267 від 14.07.2020, №5161 від 21.07.2020, податкової накладної від 08.05.2020, зареєстрованої 22.05.2020 на суму ПДВ 16897,27 грн, товарно-транспортних накладних №Р412 від 13.11.2019, №Р197 від 06.06.2019, №Р274 від 30.11.2019, №Р320 від 05.09.2019, копії протоколів допиту свідка від 12.03.2021, від 11.03.2021, від 16.04.2021 в рамках кримінального провадження №12021052390000301, протоколу додаткового допиту свідка від 16.04.2021 в рамках кримінального провадження №12021052390000301, платіжних доручень від ОСОБА_1 на ім`я отримувача Родіонової О.А. №Р24А528135777А10621 від 14.12.2018, №Р24А543573078А01390 від 15.01.2019, №Р24А560529157А98431 від 15.02.2019, №Р24А575914475А90364 від 15.03.2019, №Р24А591116229А18589 від 12.04.2019, №Р24А607693531А52093 від 15.05.2019, №Р24А652017206А69518 від 15.08.2019, №Р24А680541010А15215 від 15.10.2019, №Р24А696877151А66951 від 18.11.2018, №Р24А718404632А71863 від 15.01.2019, №Р24А706867241А24873 від 13.12.2019, №Р24А730527045А73636 від 14.02.2019, №Р24А744648294А16492 від 20.03.2020, №Р24А754200937А92295 від 15.04.2020, а також роздруківки електронного листування з відповідачем.

У свою чергу, відповідач не визнає вимоги і зазначає, що ним у повному обсязі були виконані зобов`язання за рахунком №105 від 22.04.2020, частково за рахунком №43 від 19.02.2020; щодо рахунку №115 від 05.05.2020 правовідносини за ним не доведені, оскільки оригінал накладної відповідачу не надсилався.

Також, відповідач зазначив, що між сторонами відбувались перемови з приводу придбання у позивача товару, але цей товар позивачем не поставлявся, відповідачем за накладною №121 від 08.05.2021 на суму 101383,62 грн з ПДВ - не отримувався.

Відповідач наголошував на неприпустимості доказів, наданих позивачем на підтвердження факту поставки за накладною №121 на суму 101383,62 грн з ПДВ, зазначаючи, що оригіналу такої накладної не існує, а товар за нею не отримувався.

Окрім того, відповідач зазначив, що станом на дату поставки 08.05.2021 за накладною №121 на його територію автомобілі позивача не заїжджали; на підтвердження своїх аргументів додав довідку Військової частини НОМЕР_1 №692/3346 від 16.12.2020 року, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей Підприємством об`єднання громадян Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, на 30.06.2020 року від 01.07.2020-02.07.2020.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

У відповідності до пунктів 1.1., 1.2., п. 3.1. зазначеного договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця Товар (перелік Товару зазначається у відповідних Специфікаціях) в строк, у кількості, за ціною та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору. Кількість Товару, ціни на Товар, а також інші відомості щодо Товару, зазначені у відповідній Специфікації до цього Договору, що є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Товару (загальна сума Договору) дорівнює сумі всіх Специфікацій, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п.2.4 Договору, разом і одночасно з передачею Товару Постачальник зобов`язаний передати Покупцю наступні документи: видаткову накладну - 1 екземпляр (оригінал, підписаний постачальником); товаротранспортну накладу - 1 екземпляр (оригінал, підписаний постачальником).

За змістом п.3.2 Договору, платежі за Договором здійснюються в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок Постачальника, зазначений в Договорі. Оплата за поставлений Продавцем Товар на адресу Покупця здійснюється протягом 7-ми (семи календарних днів) з дати отримання Товару від Продавця.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати його укладання, зазначеної на першій сторінці Договору і залишається чинним до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, при цьому істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2).

Частиною 4 ст. 180 ГК України визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

По своїй суті, договір №14/11-14 від 14.11.2017 є договором поставки, істотні умови якого викладені у ст. ст. 265, 266 ГК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГКУ), при цьому предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках (ст. 266 ГКУ).

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. (ч.2. ст. 266 ГКУ)

Таким чином, суттєвою умовою договору поставки є визначення асортименту та кількості товару, що має поставлятись.

Крім того, частиною 2 статті 189 ГК України визначено, що істотною умовою господарського договору є ціна, яка зазначається в договорі у гривнях.

Як було зазначено вище, умовами договору № 14/11-14 від 14.11.2017 встановлено, що асортимент, кількість та ціна на товар має бути визначена сторонами у специфікаціях до договору, які підписуються сторонами та є його невід`ємною частиною.

Таким чином, сторонами узгоджено, що домовленість про суттєві умови поставки буде досягнута ними шляхом укладання письмових специфікацій до договору.

Проте, відповідні специфікації до суду не надавались, як зазначає позивач, наданими під час судових дебатів, такі специфікації не підписувались.

З огляду на відсутність згоди щодо істотних умов договору поставки, суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір №14/11-14 від 14.11.2017 є неукладеним і його регулюють спірні взаємовідносини сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), при цьому якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, ним було здійснено поставку товару на користь відповідача на суму 122083,68 грн, зокрема:

- 24.02.2020 на суму 6900,00 грн. за видатковою накладною №44 від 24.02.2020,

- 23.04.2020 на суму 13800,00 грн. за видатковою накладною №107 від 23.04.2020,

- 08.05.2020 на суму 101383,62 грн. за видатковою накладною №121 від 08.05.2020.

Факт отримання товару на суму 20700,00 грн. за накладними №44 від 24.02.2020 та №107 від 23.04.2020 відповідачем підтверджується, що вважається доведеним.

У тексті накладних відсутнє посилання на реквізити укладеного між сторонами договору поставки, що, з урахуванням попереднього висновку суду про відсутність погоджених специфікацій, додатково підтверджує, що поставка за вказаним накладними має ознаки окремих правочинів, що не пов`язані із умовами договору поставки №14/11-14 від 14.11.2017.

У рішенні суд зазначив, що на вимогу надати оригінал накладної №121 від 08.05.2020 на суму 101 383,62 грн, позивач стверджував, що він відсутній, оскільки копія надсилалась електронною поштою.

Отримання товару за накладною №121 від 08.05.2020 на суму 101 383,62 грн відповідачем заперечується, оригіналу, не існує, відповідач товар не приймав.

Надана суду копія видаткової накладної №121 від 08.05.2020 на суму 101383,62 грн має наступні відомості: постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС, покупець: Підприємства об`єднання громадян КРАМАТОРСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ; договір: Основний договір; розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцю №115 від 05.05.2020; адреса доставки: 84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Адміністративна, б.2; Основний склад №2; товар, що поставляється: скло рідке натрієве, мод.2.4-2.6 на суму 18653,00 грн. без ПДВ, скло рідке натрієве мод.2.8-3.0 на суму 57500,00 грн. без ПДВ, ємність 1000л/1500кг вартістю 8333,35 грн. без ПДВ, всього 101383,62 грн. з ПДВ.

На копії видаткової накладної №121 від 08.05.2020 наявна печатка постачальника ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС та підпис директора Кандели С.М., також печатка отримувача -Підприємства об`єднання громадян КРАМАТОРСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ та підпис особи без зазначення її посади, прізвища та ініціалів, № та дати довіреності.

Відповідач заперечує факт підписання зазначеної накладної та проставляння на ній печатки.

За пояснення позивача, обмін первинними бухгалтерськими документами між сторонами відбувався через електронне листування із подальшим наданням оригіналів документів, і передача товару за спірною також відбулась через електронну пошту.

На підтвердження наведеного аргументу позивач надав роздруківки веб-сторінок поштових сервісів, зокрема електронних листів Підприємства об`єднання громадян КРАМАТОРСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ № 99 від 19.08.2020, №49 від 05.05.2020, які направлялися з електронної адреси УТОС Краматорськ- 0626412046@gmail.com на електронну адресу Днепростеклосервіс- ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в подальшому 08.02.2021 переслані на електрону адресу Сергія Б. bezzubkin.s@gmail.com.

Отже, роздруківки не можуть вважатись належними доказами, оскільки не відповідають ознакам електронного документу, наведеним у Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" і не містять обов`язкового реквізиту електронного документу електронного підпису, що позбавляє їх юридичної сили.

Судом першої інстанції у рішенні також встановлено, що у якості додаткового обґрунтування факту передачі товару за спірною накладною, на доведення обґрунтованості електронного документообігу між сторонами, позивач зазначає, що товар зберігався на належній відповідачеві території, звідки позивач здійснював торгівлю із відповідачем та іншими особами.

На підтвердження цього позивачем надано копію договору оренди №1 від 10.04.2017, укладеного між ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС та Підприємством об`єднання громадян КРАМАТОРСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ, за яким відповідачем передано позивачу у платне користування нежитлове приміщення за адресою: 84303, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Адміністративна, б.2 строком на 1 рік (пункти 1.1, 1.2., 1.3, 4.4 Договору).

Доказів продовження строку оренду суду не надано, однак сторони не заперечували факт користування приміщенням у період спірних правовідносин.

Також, позивачем надано копії товаротранспортних накладних №Р412 від 13.11.2019, №Р197 від 06.06.2019, №Р274 від 30.11.2019, №Р320 від 05.09.2019, за яким ним відвантажувався товар іншим підприємствам з наведеної адреси.

Враховуючі, що відповідачем такі обставини не спростовуються, суд дійшов висновку про доведеність факту користування позивачем приміщенням на території відповідача для здійснення торгівлі та зберігання товару.

Окрім того, слід зазначити, що поставка товару за спірною накладною 08 травня 2020 р. була неможлива, оскільки на територію відповідача автомобілі позивача не заїжджали, адже позивач мав можливість відвантажити товар зі складу на території відповідача.

Проте, викладені обставини жодним чином не доводять не тільки факту передачі товару за спірною поставкою, але і не доводять факту наявності у власності позивача товару у кількості, яка б відповідала кількості визначеній у спірній накладній.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано довіреність №21 від 08.05.2020 на отримання від позивача товару на суму 101 383,62 грн., яка видана відповідачем на ім`я Родіонової О.А., яка працювала комірницею відповідача.

Як зазначено господарським судом, за поясненнями позивача, Родіонова і направила на його електрону адресу копію спірної видаткової накладної.

Як зазначає позивач, ці обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_2 , які були надані під час досудового розслідування за кримінальним провадженням №12021052390000301.

Згідно з наданим позивачем витягом з Єдиного Реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 до Реєстру були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі ч.2 ст.190 КК України, за повідомленням директора ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС ОСОБА_1 про те, що в період з лютого 2020 до теперішнього часу діючи групою невстановлені особи заволоділи товаром відповідно до договору №14/11-14, що належить ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС на суму 107700,00 грн. (кримінальне провадження №12021052390000301).

У наданих суду протоколах допиту свідків в рамках кримінального провадження №12021052390000301 №б/н від 12.03.2021 (свідок ОСОБА_3 директор ПОГ Краматорське УВП УТОС), №б/н від 11.03.2021 (свідок ОСОБА_4 комірник ПОГ Краматорське УВП УТОС), №б/н від 16.04.2021 (свідок ОСОБА_5 начальник відділу матеріально-технічного постачання та збуту Краматорське УВП УТОС), та протоколу додаткового допиту свідків №б/н від 16.04.2021 (свідок ОСОБА_4 комірник ПОГ Краматорське УВП УТОС) містяться відомості, що ОСОБА_2 повідомила слідчому, про підписання нею спірної накладної та надсилання її на адресу позивача.

Крім того, свідки повідомили слідчому, що мали місце перемовини між позивачем та відповідачем з приводу викупу залишків належного позивачу рідкого скла, яке перебувало на складі за адресою відповідача.

Господарським судом зазначено, що надані протоколи за своєю суттю не є показаннями свідка в розумінні ГПК України, оскільки вони не відповідають вимогам заяви свідків, наведених у ст. 89ГПК України та позбавляють суд передбаченої ст. 89 ГПК процесуальної можливості викликати зазначених осіб у судове засідання для допиту, оскільки обставини викладені ОСОБА_2 суперечать іншим матеріалам справи, показам ОСОБА_3 в кримінальному провадженні та відповідей на запитання суду в порядку ст. 90 ГПК.

Відповідно до відповідей, що надані на запит суду, керівник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що товар підприємством не отримувався бо виникли питання з приводу фактичної наявності товару в такій кількості і його прийняття не відбулось незважаючи на перемовини між сторонами.

З огляду на наведене, Краматорське районне управління поліції ГУ НП в Донецькій області здійснює розслідування за повідомленням директора ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС ОСОБА_1 про заволодіння невстановленими особами товаром, який належить ТОВ ДНІПРОСКЛОСЕРВІС на суму 107700,00 грн. (кримінальне провадження №12021052390000301) і свідками у даному розслідуванні є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і Родіонова.

З зазначеної в протоколах допиту інформації суд вважає доведеною лише те, що між сторонами дійсно йшли перемовини про купівлю товару у обсягах за спірною накладною, оскільки це підтверджується відповідачем.

Також, ОСОБА_3 було зазначено, що ОСОБА_2 допомагала позивачеві обслуговувати склад на території відповідача. За змістом наданих позивачем копій платіжних доручень у період з грудня 2018 по квітень 2020 ОСОБА_1 перераховував на особистий поточний рахунок ОСОБА_2 грошові кошти загалом в сумі 19 650,75 грн.

Під час розгляду справи по суті судом з`ясовувалось питання, щодо фактичної наявності товару на складі позивача, зокрема щодо того коли та яким чином проводилась інвентаризація складу.

Присутній у судовому засіданні директор позивача Кандела С.М. повідомив, що інвентаризація складу здійснювалась шляхом обміну інформацією в телефонному режимі між Родионовою О.А. та іншим працівником позивача

Викладені обставини, у своїй сукупності, призводять суд до висновку, що Родіонова О.А. у взаємовідносинах сторін по справі мала виступити представником як позивача на передачу товару так і представником відповідача на отримання товару.

За змістом положень ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.1) при цьому представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч.3).

Враховуючі попередній висновок суду, ОСОБА_2 навіть за наявності довіреності не мала права отримувати від позивача товар за спірною накладною і ці обставини позивачеві відомі.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи позивача про передачу товару ОСОБА_2 є неспроможними.

В якості доведення факту поставки, позивач зазначає, що ним 22.05.2020 було зареєстровано податкову накладну від 08.05.2020 на суму ПДВ 16897,27 грн. за поставку за спірною накладною (а.с. 117). Керівник відповідача Шугаров Ю.Л. надав відповідь, що зазначена у податковій накладній сума ПДВ до відшкодування не заявлялась. Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи правовий статус податкової накладної за змістом ПКУ, оскільки вона не підтверджує факт передачі товару, а складається безпосередньо постачальником, суд правомірно, на думку судової колегії, не вважає її доказом спірної поставки.

Позивач зазначає, що відповідачем фактично було визнано факт отримання товару за спірною накладною, оскільки ним було частково здійснено оплату за рахунком № 115 від 05.05.2020р., який було виписано на спірну партію товару.

Так, за платіжними дорученнями №5118 від 30.06.2020, №5134 від 07.07.2020, №267 від 14.07.2020, №5161 від 21.07.2020 відповідачем за призначенням платежу оплата згідно рахунку №115 від 05.05.2020 за скло рідке оплачено суму 14 383 грн.

Однак, судом, враховуючи пояснення відповідача, встановлено, що зазначення у платіжних дорученнях відомостей про рахунок, за яким здійснюється оплата, внесені помилково, оскільки товар за спірною накладною ним не приймався, а оплата здійснювалась за раніше отриманий товар, заборгованість за яким він визнає.

З огляду на викладене, обґрунтованими є пояснення відповідача, що оплата здійснювалась за існуючу заборгованість, і враховує сплачену суму в якості оплати заборгованості за накладними №44 від 24.02.2020 та №107 від 23.04.2020.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що жоден із наданих позивачем доказів не свідчить про факт передачі товару за накладною 121 від 08.05.2020 на суму 101 383,62 грн, у зв`язку з чим, вважає правомірним висновок місцевого суду про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Отже, матеріали справи свідчать і висновками суду попередньої інстанції доведено, що позивачем передано відповідачеві товар на суму 20 700 грн, з яких 6900,00 грн за видатковою накладною №44 від 24.02.2020 та 13800,00 грн. за видатковою накладною №107 від 23.04.2020.

У свою чергу, відповідачем часткового його оплачено в сумі 14 833 грн. (30.06.2020 3383,00 грн., 07.07.2020 3000,00 грн, 14.07.2020 3000,00 грн, 21.07.2020 5000,00 грн).

З урахуванням наведеного, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 6 317, 00 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пені за договором у сумі 6161,28 грн, 89,01 грн. інфляційних втрат та 1419,57 грн. 3% річних, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.

Стосовно заявлених санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що спірні відносини сторін не підпадають під регулювання договору №14/11-14 від 14.11.2017, між сторонами відсутній письмовий правочин про неустойку, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині позовних вимог судом було правомірно відмовлено.

Стосовно вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладених у апеляційній скарзі на додаткове рішення, заявник посилається на те, що в ході розгляду справи №905/1833/20 фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 15000,00 грн.

Суд попередньої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, виходив з того, що представником позивача по справі був адвокат Беззубкін С.М., а грошові кошти за надання правової допомоги по договору №038-к від 01.10.2020 р. отримувала фізична особа-підприємець Беззубкін С.М., тобто з наданих суду документів не вбачається надання правничої допомоги адвокатом Беззубкіним С.М., як самозайнятою особою, у складі адвокатського бюро, об`єднання, що суперечить приписам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду і вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Аналогічні положення закріплено також і у процесуальних кодексах.

Відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат- фізична особа, яка набула визначеного цим Законом спеціального статусу та здійснює адвокатську діяльність.

У відповідності до вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 42 Конституції України встановлено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України , контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

В даному випадку законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Треба зауважити, що оскільки адвокати зареєстровані як фізичні особи-підприємеці згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону України № 2464. Зазначені висновки підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, адвокати, які перебувають на податковому обліку, як фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування, повинні перебувати на податковому обліку як фізичні особи підприємці з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3-й групі єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності.

У відповідності до договору №038-к про надання правової допомоги від 01.10.20 зазначено, що Беззубкін С.М. діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП№3424 від 31.08.17, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області.

Тобто, представництво інтересів позивача здійснював адвокат Беззубкін С.М. на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру.

На підставі наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що сплачена за договором плата не є оплатою професійної правничої допомоги, та не входить до складу судових витрат.

Проте, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу судових витрат, а згідно з частиною 4 цієї норми інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, рішення та додаткове рішення господарського суду залишається без змін.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС на рішення Господарського суду Донецької області від 02.06.2021 року у справі №905/1833/20 залишити без задоволення.

Рішення Донецької області від 02.06.2021 року у справі №905/1833/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОСКЛОСЕРВІС на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 року у справі №905/1833/20 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 року у справі №905/1833/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 14.09.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.