Ухвала
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 612/678/19
провадження № 61-10564к2 1
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третя особа - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з оренди, пені та трьох відсотків річних ,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), третя особа - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 086 грн 76 коп., 3 % річних у розмірі 873 грн 25 коп. та пеню у розмірі 6 817 грн 11 коп.;
розірвати договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2017 року, зареєстрований 31 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинити речове право - право оренди земельної ділянки.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 08 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення орендної плати у розмірі 3 292 грн 70 коп., 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 702 грн 97 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 559 грн 57 коп., а всього 5 555 грн 24 коп.
Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 20 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684700:02:000:0016, зареєстрований 31 березня 2017 року
за № 19823579 та припинено інше речове право за № 19823579 - право оренди земельної ділянки.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 08 лютого 2021 року змінено, скасовано його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки
від 20 березня 2017 року.
У задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено з підстав, викладених у постанові.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення до постанови Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року відмовлено.
У серпні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку
представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Представник заявника зазначає, що він подав докази на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 27 травня
2021 року рішення Нововодолазького районного суду Харківської області
від 26 січня 2021 року змінено та розподілено судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що жодних перешкод надати відповідні докази про витрати на правничу допомогу під час розгляду апеляційної скарги у заявника не було.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,
що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про
це відповідну заяву.
Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування
чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання, не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги
представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третя особа - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з оренди, пені та трьох відсотків річних відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2021 |
Оприлюднено | 16.09.2021 |
Номер документу | 99612897 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Хопта Сергій Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні