Постанова

від 07.09.2021 по справі 826/8774/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8774/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника відповідача: Суботи О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 30.05.2016 №1535/5, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст) в якому просив визнати незаконним наказ відповідача Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.05.2016 року №1535/5.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року значений позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Мін`юстом прийнято наказ від 30.05.2016 року №1535/5 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , яким задоволено скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.05.2016 року у повному обсязі і скасовано реєстраційні дії щодо громадської організації Спілка журналістів-догхантерів (ЄДРПОУ 40400485), а саме: від 06.04.2016 року №10691020000036678 (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Як зазначено в оскаржуваному наказі, підставою його прийняття став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) від 20.05.2016 року.

Так, у висновку від 20.05.2016 року Комісія дійшла висновку про задоволення скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.05.2016 року у повному обсязі, у зв`язку з чим скасуванню реєстраційних дій щодо громадської організації Спілка журналістів-догхантерів (а.с.41-43).

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарг та прийняття відповідного рішення, чим порушено право і позбавлено можливості позивача, який був обраний керівником заінтересованої особи, взяти участь у розгляді скарги, що є критерієм перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - Закон №755) та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі по тексту - Порядок №1128). Усі нормативно-правові акти вказані у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 34 Закону № 755 Мін`юст розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).

Частиною 3 ст. 34 Закону №755 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у скаргах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копії яких відповідач додав до заперечень зазначено, що про вчинення оскаржуваної реєстраційної дії скаржникам стало відомо 28.04.2016 року. Із змісту скарг випливає, що про порушення своїх прав скаржники дізнались з моменту, коли їм стало відомо про вчинення реєстраційної дії (а.с.44, 45, 52).

Вказані скарги подані 18.05.2016 року, тобто в межах визначеного ч. 3 ст. 34 Закону №755 30-денного строку з дня, коли скаржники дізнались про порушення їх прав реєстраційною дією.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи позивача про порушення строку подання вказаних скарг.

Згідно з ч. 6 ст. 34 Закону №755 і п. 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Пунктом 14 Порядку №1128 передбачено, що висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону №755.

Отже, заперечення відповідача про те, що обґрунтування суті порушення законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні реєстраційної дії міститься у висновку Комісії, а не в наказі, є вірними і спростовують доводи позивача щодо відсутності в наказі мотивів незаконності реєстраційної дії.

Так, п. 9 Порядку №1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з п. 10 Порядку №1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) рекомендованою телеграмою;

2) телефонограмою;

3) факсимільним повідомленням;

4) засобами електронної пошти.

Відповідно до п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Як зазначає апелянт, листом від 02.06.2016 року №5/14675-0-33-16/19Л ОСОБА_1 повідомлено про час та місце розгляду скарги.

До заперечень додано копію листа Мін`юсту від 02.06.2016 року №5/14675-0-33-16/19К про направлення Громадській організації Спілка журналістів-догхантерів копії оскаржуваного наказу (а.с.57).

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказаний лист не стосується повідомлення адресата - Громадської організації Спілка журналістів-догхантерів про час і місце розгляду скарги, а тому не є належним доказом на підтвердження цього факту.

Також до заперечень додано копію листа Мін`юсту від 19.05.2016 року №14675-0-33-16/19К, яким Громадській організації Спілка журналістів-догхантерів повідомляється, що розгляд скарг відбудеться 20.05.2016 року о 12:00 год., а також місце розгляду (а.с.61).

Однак відповідач не надав суду доказів, а в матеріалах справи такі не містяться, своєчасного направлення цього листа заінтересованій особі у спосіб, визначений п. 10 Порядку №1128, та доказів надання заінтересованій особі копії скарг і додатків до них, тому не спростував доводів позивача про те, що розгляд скарг відбувся без участі заінтересованої особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Мін`юстом порушено вимоги п.п. 9-11 Порядку №1128, і позбавлено можливості заінтересовану особу, взяти участь у розгляді скарги, що є критерієм перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень..

Відповідно до засад та завдання адміністративного судочинства, вказане порушення є істотним, адже п. 9-10 Порядком №1128 встановлено обов`язковість запрошення заінтересованої особи та своєчасність її повідомлення про розгляд скарги.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вказане порушення є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Крім того, судом враховується висновок Верховного Суду у постанові від 23.03.2021 року по справі №480/388/19 у подібних правовідносинах, згідно з яким, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, Комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення (п. 44).

Отже, зазначені позивачем обставини і доводи у цій частині, які не були спростовані відповідачем і знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом, є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині та підлягають задоволенню, відповідно оскаржуваний наказ від 30.05.2016 року №1535/5 скасуванню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 14.09.2021 року