Постанова

від 15.09.2021 по справі 587/2661/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №587/2661/19

Номер провадження 22-ц/816/970/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. ,

у присутності :

представника відповідача Садівської сільської ради Сумського району Сумської області Бороденко Віри Миколаївни ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Галімон Надією Анатоліївною,

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Степаненка О.А. у м. Суми,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з Низівської селищної ради, правонаступником якої є Садівська сільська рада, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 50697 грн 36 коп., та моральну шкоду в сумі 10000 грн 00 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що на виконання постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, розпорядженням селищного голови Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 20 листопада 2018 року його було поновлено на посаді робітника з благоустрою. Розпорядженням голови селищної ради від 21 листопада 2018 року його було звільнено за власним бажанням, але компенсація за невикористану відпустку в сумі 6533 грн 42 коп. йому виплачена лише 21 листопада 2019 року. Тому, на переконання позивача, з 22 листопада 2018 року і по день фактичного розрахунку (21 листопада 2019 року), відповідач має сплатити середній заробіток, виходячи з визначеного розміру мінімальної заробітної плати, в сумі 50173 грн 56 коп.

Крім того, посилаючись на положення ст.ст. 18, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , ст. 33 Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078 вважає, що з відповідача підлягає стягненню індексація заробітної плати на загальну суму 523 грн 80 коп.

Неправомірними діями відповідача йому було спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн 00 коп.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з Садівської сільської ради Сумського району на користь ОСОБА_1 3723 грн 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 500 грн 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Садівської сільської ради Сумського району 768 грн 40 коп. судового збору в дохід держави.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Галімон Н.А., про ухвалення додаткового рішення по справі задоволено частково.

Стягнуто з Садівської сільської ради Сумського району Сумської області на користь ОСОБА_1 180 грн 49 коп. судового збору.

Стягнуто з Садівської сільської ради Сумського району Сумської області на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Галімон Н.А., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, ухваливши нове рішення по задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач повідомляв ОСОБА_1 про необхідність надання банківських реквізитів ґрунтуються на очевидно недостовірних доказах, які були надані відповідачем з метою уникнення відповідальності за порушення трудового законодавства.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір середнього заробітку, що підлягає до стягненню з відповідача, навів два взаємовиключних висновки щодо вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні позивача.

На переконання представника позивача, судом першої інстанції необґрунтовано було зменшено присуджений до стягнення розмір спричиненої позивачу неправомірними діями моральної шкоди.

Садівською сільською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність на обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Крім того, відповідач не погоджується із розміром присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, представник апелянта - адвокат Галімон Н.А. звернувся до суду із письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у відпустці.

В той же час, колегія суддів вважає, що оскільки учасники справи завчасно були повідомлені про день та час слухання справи, їх участь у перегляді справи у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, позивач із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю його представника до суду не звертався , а представник не скористався своїм правом на участь у розгляді справи у режимі відеоконференції , тому в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи необхідно відмовити та слухати справу у відсутність не з`явившихся осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, беручи до уваги розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних йому сум, а також те, що позивач протягом тривалого часу не звертався до роботодавця з питанням виплати належних йому сум, тривалий час не надавав відповідачу реквізитів для перерахування коштів, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, вважав за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку до розміру середньомісячного заробітку позивача на момент звільнення.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, вважав за необхідне стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди 500 грн 00 коп.

Колегія суддів погоджується з такими суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді робітника з благоустрою в Низівській селищній раді Сумського району Сумської області з 31 травня 2017 року (а.с. 12-25).

Розпорядженням селищного голови від 20 листопада 2018 року за №102, на виконання постанови Верховного Суду від 28 серпня 2018 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді робітника із благоустрою Низівської селищної ради з 31 травня 2017 року (а.с. 8). Дане розпорядження виконавчим комітетом селищної ради було надіслано листом на адресу ОСОБА_1 для ознайомлення, також йому запропоновано терміново надати банківські реквізити для проведення відповідних розрахунків (а.с. 5).

21 листопада 2018 року головою Низівської селищної ради Сумського району видано розпорядження за №106 про звільнення з 21 листопада 2018 року працівника благоустрою ОСОБА_1 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), підстава - заява ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно листа від 26 грудня 2018 року за вих. №1918-02-22 надісланого ОСОБА_1 , з метою проведення розрахунків при звільненні, виконавчий комітет селищної ради просив надати банківські реквізити для перерахування належних працівникові коштів (а.с. 53).

Крім того, листом датованим 26 грудня 2018 року за вих. №1916-02-22, адресованим ОСОБА_1 , Низівська селищна рада повторно просила надати трудову книжку для внесення записів на виконання постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року та подальшого здійснення оплати листків непрацездатності, інших виплат (а.с. 97-98).

26 вересня 2019 року адвокатом Галімон Н.А. був надісланий Низівській селищній раді адвокатський запит, в якому вона просила невідкладно надати інформацію щодо проведення з ОСОБА_1 розрахунку при його звільненні (а.с. 6). У відповідь на цей запит, листом від 10 жовтня 2019 року за вих. №1156/02-22 селищний голова повідомила, що належну суму розрахункових, а саме компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_1 в сумі 6533 грн 42 коп. нарахована, проте не перераховано у зв`язку з відсутністю банківських реквізитів (а.с. 7).

Відповідно до платіжного доручення за №103, грошові кошти в сумі 6533 грн 42 коп. були перераховані ОСОБА_1 21 листопада 2019 року (а.с. 87).

Частина 1 статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування, спрямовано на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після ухвалення судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)

З огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) дійшла висновку, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами, що Низівською селищною радою Сумського району Сумської області не було проведено розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 , розмір заборгованості становив 6533 грн 42 коп., останній, у свою чергу, після поновлення його на роботі наказом від 20 листопада 2018 року , не працював та був звільнений 21 листопада 2018 року за власним бажанням. З вимогою про проведення виплати всіх належних позивачу сум він звернувся до відповідача через свого представника лише 26 вересня 2019 року.

Таким чином, встановивши, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач не виплатив усі належні ОСОБА_1 при звільненні суми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку (50173 грн 56 коп.) зі встановленим розміром заборгованості (6533 грн 42 коп.), характером цієї заборгованості, діями позивача, який із вимогою про виплату відповідних сум до відповідача звернувся зі спливом 10 місяців після його звільнення, та відповідача, який неодноразово звертався до ОСОБА_1 із вимогою про надання трудової книжки та банківських реквізитів для перерахування грошових коштів, колегія суддів дійшла до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 3723 грн 00 коп. є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача індексації заробітної плати в сумі 523 грн 80 коп., колегія суддів бере до уваги наступні обставини.

Виходячи з положень статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та пунктів 2, 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року за №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

До об`єктів індексації не відноситься, в тому числі виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Встановлено, що 6533 грн 42 коп., які не були своєчасно виплачені відповідачем є компенсацією за невикористану ОСОБА_1 відпустку, яка нараховується відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за №100, виходячи із середньої заробітної плати позивача за відповідний період та має разовий характер, а тому зазначена сума індексації не підлягає.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтовано про відмову у задоволенні позову в цій частині.

З огляду на встановлені порушення трудових прав позивача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України для стягнення з відповідача моральної шкоди, а її розмір, усупереч доводам апеляційної скарги, відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості.

Щодо посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на неспівмірність присудженого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу то їх колегія суддів не бере до уваги, оскільки ухвалене судом додаткове рішення відповідачем в цій частині не оспорюється та, у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Галімон Надією Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15 вересня 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т.А. Левченко

О.Ю. Кононенко