Ухвала

від 06.09.2021 по справі 752/9343/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/9343/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/4655/2021 Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

адвоката, який діє

в інтересах володільців майна

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційними скаргами адвокатів, яків діють в інтересах володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

05 травня 2021 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме: майна, що було вилучено 28.04.2021 року під час проведення обшуків, перелік якого додається до клопотання.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року клопотання задоволено.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування того, що вилучені товарно-матеріальні цінності визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та накладення арешту необхідне з метою збереження речових доказів.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокати, яків діють в інтересах володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги, в яких не погоджуються з ухвалою, вважають її необґрунтованою та незаконною, постановленою з істотним порушенням чинного кримінального процесуального закону, яке виразилося в неправильному застосуванні підстав для накладення арешту, передбачених ст.170 КПК України. Зазначають, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Світ Шин і К» та ТОВ «Ассінг» від сплати податків в особливо великих розмірах, а не по відношенню до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , жодних доказів причетності вказаних фізичних осіб-підприємців до зазначених підприємств в клопотанні не наведено. При цьому, не надано жодного документу органів державного контролю і нагляду про проведення відповідних перевірок із встановленням фактів порушень законодавства заподіяних за участю ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 . Крім того, звертають увагу, що вилучені грошові кошти та майно мають законне походження та не можуть містити ознак речового доказу. Також вказують, що грошові кошти вилучені незаконно, оскільки в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не вказані та вони є тимчасово вилученим майном проте з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся з порушенням строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України. Тому, просять скасувати ухвалу слідчого судді від 05 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту в частині майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Прокурор в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання в якому просив здійснювати апеляційний розгляд за його відсутності, надавши при цьому копію постанови від 26.07.2021 року про закриття кримінального провадження №32021100000000126. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

адвоката, який діє в інтересах володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити;

ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого висновку.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних скарг зазначених осіб, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт оскарженою ухвалою слідчого судді, то в цій частині законність та обґрунтованість накладення арешту колегією суддів не перевіряється.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без виклику ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про арешт майна апелянтам стало відомо 09.07.2021 року та 28.07.2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим він поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

28 квітня 2021 року на підставі ухвал слідчих суддів Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшуки в офісних та складських приміщеннях ТОВ «ТД «Світ шин», ТОВ «Ассінг», за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. І. Кожедуба, 361; в офісних та складських приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 18; в офісних та складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , в ході яких вилучено речі та грошові кошти, перелік яких додається до клопотання, в тому числі і майно, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_11

05 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене за вказаним вище адресами.

Разом з цим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що під час задоволення клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя взагалі не врахував вищезазначених обставин та не встановлював достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, як на це посилається орган досудового розслідування у клопотанні.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вилучене під час обшуку майна прокурор повинен був навести об`єктивні дані, які б підтверджували, що вищезазначене майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте жодних об`єктивних даних матеріали клопотання не містять., достатніх відомостей про причетність ОСОБА_6 або ОСОБА_7 до обставин кримінального правопорушення суду не надано.

Крім того, приймається до уваги, що 26.07.2021 року за результатом досудового розслідування кримінальне провадження №32021100000000126 закрито на підставі ст.284 КПК України.

Згідно ч.3 ст.174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Цього прокурором зроблено не було.

Із закриттям кримінального провадження втрачається легітимна мета тимчасового вилучення майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2 ст.19 Конституції зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Однією із загальних засад кримінального провадження згідно з п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою, вимог інших актів законодавства.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки в клопотанні відсутні достатні докази на підтвердження вказаних обставин.

Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі викладених обставин, які вказують на необ`єктивність судового розгляду, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокуроравідділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги адвокатів, яків діють в інтересах володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме: майна, що було вилучено 28.04.2021 року під час проведення обшуків, перелік якого додається до клопотання, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , а саме на: об`єкти за своїми зовнішніми ознаками схожі на долари США на загальну суму 28470 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят) доларів США; об`єкти за своїми зовнішніми ознаками схожі на українські гривні на загальну суму 490000 (чотириста дев`яносто тисяч) гривень; та майно ОСОБА_7 , а саме: банківську картку № НОМЕР_1 ; 9 блокнотів жовтого кольору з нотатками; чорнові записи на клаптиках паперу в кількості 24; видаткові накладні на 4 арк.; складські видаткові накладні в кількості 25 арк.; договір поставки товару в кількості 3 шт. на 12 арк.; видаткові накладні в кількості 94 арк.; замовлення покупця на 582 арк.; ноутбук LENOVO ideapad 100-151 ВО (на екрані чорно-синя полоса, яку видно при увімкненому пристрої); печатка ТОВ «БелтРейд»; замовлення покупця 505 арк.; 4511 (чотири тисячі п`ятсот одинадцять) гривень; 952 доларів США.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021100000000126 від 09.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4