Постанова

від 15.09.2021 по справі 226/183/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 226/183/21

Номер провадження 22-ц/804/1864/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді: Мірути О.А.,

суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цимбала Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі № 226/183/21 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду, про встановлення факту, що має юридичне значення на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року (суддя Бородавка К.П.),

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

22 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ Прогрес (далі - відповідач), в якому просить встановити факт, що у період часу з 12.02.1995 р. по 25.07.1995 р. він працював на посаді помічника комбайнера у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в с. Миролюбівка Покровського району Донецької області.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.1993 р. позивач розпочав свою трудову діяльність в Колективному сільськогосподарському підприємстві Прогрес (на теперішній час - СТОВ Прогрес ) у якості тракториста, де пропрацював до 22.04.1998 р. та був звільнений за власним бажанням. У період трудової діяльності позивача, а саме 25.07.1995 р. о 16.00 годині, з ним стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. З цього приводу було складено Акт №2 від 28.09.1995 р. про нещасний випадок, який стався на виробництві, за формою Н-1; за змістом акту професія позивача на час настання страхового випадку є тракторист-машиніст. Вказує, що у графі Обставини нещасного випадку вищезазначеного Акту за формою Н-1 зазначено, що 25 липня 1995 року ОСОБА_1 працював помічником комбайнера на жниві ячменю... .

Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська за №083331 від 14.02.2019 р. позивачу встановлено повторно 10% стійкої втрати професійної працездатності у зв`язку із вищевказаним нещасним випадком.

У 2019 р. позивач звернувся до Покровського відділення УВД Фонду соціального страхування за призначенням страхових виплат. Оскільки в Акті за формою Н-1 зазначена професія Тракторист-машиніст , яка не відповідає запису в трудовій книжці та обставинам нещасного випадку (на момент нещасного випадку позивач працював помічником комбайнера), у позивача витребували документи, які могли б підтвердити його професію на момент настання нещасного випадку за період роботи з 12.02.1995 р. по 25.07.1995 р.

Позивач звернувся до відповідача із проханням надати такі документи та отримав довідку про те, що дійсно на момент травми 25.07.1995 р. він працював у відповідача помічником комбайнера.

11.07.2019 р. Покровським відділенням УВД Фонду соціального страхування зроблено запит до відповідача про надання інформації щодо підтвердження професії позивача на момент настання травми, та 26.07.2019 р. було зроблено повторний запит з проханням надати вищевказану інформацію, однак відповідачем була направлена довідка №39 від 09.08.2019 про його заробітну плату у липні 1995 р. для розрахунку виплат. У відповіді на адресу позивача зазначено, що на теперішній час факт Вашої роботи на підприємстві за період з 01.07.1995 року по 25.07.1995 рік (за запитом Фонду) підтверджується тільки в книзі №3 обліку праці і розрахунків з членами КСХП (П-Я) за 1995 рік. В липні є дані про роботу ОСОБА_1 із записом механ. , що відповідає професії механізатор . Надати Вам довідку, яка підтверджує професію помічник комбайнера не надається можливим, так як це ніде не вказано (крім акт Н-1) .

11.07.2019 р. Покровським відділенням УВД Фонду соціального страхування зроблено запит до керівника Покровського районного архіву із проханням надати відомості щодо професії позивача на момент настання нещасного випадку, на який надійшла відповідь про відсутність інформації щодо підтвердження праці позивача у відповідача.

Вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року в позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

ОСОБА_1 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у його трудовій книжці міститься запис про те, що 12.02.1995 року він був прийнятий трактористом до СТОВ Прогрес та 22.04.1998 року звільнений за власним бажанням.

Записи про те, що 12.02.1995 року по 25.07.1995 року року він працював у відповідача за професією на посаді помічника комбайнера відсутній. Звертає увагу на той факт, що на момент нещасного випадку він був неповнолітнім та ні йому та його батькам не було запропоновано звернутись з заявою для виправлення запису тракторист у трудовій книжці як неправильного або неточного.

Вважає, що підтвердженням того, що він працював на посаді помічника комбайнера є саме акт № 2 про нещасний випадок на підприємстві за формою Н-1.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він посилається на той факт, що судом першої інстанції виконані усі вимоги цивільного судочинства та прийнято законне та обґрунтоване судове рішення, яке приймалося на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони по справі посилались як на основу своїх вимог та заперечень, з наданням судом оцінки наявним у матеріалах справи доказам після їх повного, всебічного, об`єктивного і безпосереднього дослідження.

Звертає увагу суду на той факт, що суд правомірно не задовольнив позов апелянта, оскільки рішення відповідає встановленим обставинам справи. Повідомляють, що в результаті ретельного аналізу трудової діяльності ОСОБА_1 в СТОВ Прогрес Покровського району Донецької області виявлено багато помилок та невідповідностей, а саме запис в трудовій книжці, що з 12.02.1995 року ОСОБА_1 прийнятий трактористом - недійсний, про що свідчить і особовий рахунок.

Також факт прийняття на роботу не підтверджено випискою архіву. В трудовій книжці ОСОБА_1 в відомостях про роботу запис № 2 на сторінці 6 та 7 не дійсний і потребує виправлення. В цей час позивач навчався в ПТУ № 151 та отримав кваліфікацію тракторист машиніст, тому у червні 1996 року не мав права працювати трактористом та самостійно керувати транспортним засобом.

Також звертають увагу на той факт, що на професію тракториста - машиніста не може бути прийнята людина без відповідної кваліфікації, тобто без диплому про закінчення начального закладу та посвідчення тракториста машиніста, а відповідне посвідчення він отримав лише 26.06.1996 року.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лебедєва С. доводи апеляційної скарги підтримали просили задовольнити.

У судове засідання апеляційного суду представники відповідача та третьої особи - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до записів в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 у вересні 1994 р. - перекреслено на 1993 р. - на підставі протоколу №7 від 1994 р. прийнятий в члени КСХП Прогрес , правонаступником якого є відповідач; 22.04.1998 р. - звільнений з членів підприємства за власним бажанням (а.с.21); 01.09.1994 р. - перекреслено на 1993 р. - позивач направлений на навчання в СПТУ №151 за спеціальністю тракторист-машиніст; 12.02.1995 р. - позивач прийнятий у відповідача трактористом (а.с.25).

27.06.1996 р. позивач отримав диплом НОМЕР_2 , в якому зазначено, що 01.09.1993 р. він вступив до ПТУ №151 с. Архангельське Ясинуватського району Донецької області та 27.06.1996 р. закінчив назване училище за професією тракторист-машиніст широкого профілю; слюсар-ремонтник; водій автомобіля з одержанням середньої освіти; присвоєно кваліфікацію тракторист-машиніст категорій А, В, С , слюсар другого розряду водій категорії С (а.с.29).

25.07.1995 р. позивач на підприємстві відповідача отримав ушкодження здоров`я, про що 28.09.1995 р. складений Акт за формою Н-1, за змістом якого професія, посада позивача вказана - тракторист-машиніст; за обставинами нещасного випадку 25.07.1995 р. позивач працював помічником комбайнера на жниві ячменю на комбайні (а.с.26).

Міжрайонною травматологічною МСЕК м.Покровська за №083331 від 14.02.2019 р. позивачу встановлено повторно 10% стійкої втрати професійної працездатності у зв`язку із вищевказаним нещасним випадком (а.с.18).

Учасниками справи визнано, що позивач звернувся до Покровського відділення за призначенням страхових виплат у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я 25.07.1995 р. на підприємстві КСХП Прогрес ; оскільки в акті Н-1 зазначена професія позивача - тракторист - машиніст , що не відповідає запису в трудовій книжці (тракторист) та обставинам нещасного випадку (помічник комбайнера), третя особа звернулась із запитами до відповідача та Покровського районного архіву з приводу надання документів, що підтверджують професію позивача на момент нещасного випадку та за період його роботи з 12.02.1995 р. по 25.07.1995 р. (а.с.14-15).

Відповідачем листом від 26.11.2019 р. №25 повідомлено, що на теперішній час факт роботи позивача на підприємстві за період з 01.07.1995 р. по 25.07.1995 р. підтверджується тільки в книзі №3 обліку праці і розрахунків з членами КСХП за 1995 рік. В липні є дані про роботу ОСОБА_1 із записом механ. , що відповідає професії механізатор . Надати довідку, яка підтверджує професію помічник комбайнера не є можливим, так як це ніде не вказано (крім акта Н-1) (а.с.20).

На запит Покровського відділення відповідачем наданий лист від 06.06.2019 р. та 07.10.2019 р., за яким у останнього наявні відомості про роботу позивача тільки в липні 1995 р. (в особовому рахунку вказано механізатор ) (а.с.58); підприємство при видачі довідок про роботу керується тільки первинними документами, які є в наявності; стосовно роботи на підприємстві позивача за період з 01.07.1995 р. по 25.07.1995 р. в книзі №3 обліку праці і розрахунків з членами КСХП (П-Я) за 1995 рік в липні місяці є дані про його роботу механізатором. Відпрацьовано 20 люд/днів. Заробітна плата - 9478000 (а.с.62, 73).

Відповідачем позивачу 07.04.2005 р. за №63 видана довідка, за якою останній действительно на момент травмы 25 июля 1995 г. работал в СООО Прогресс Красноармейского района Донецкой области в качестве помощника комбайнёра (мовою оригіналу ( а.с.16, 86, 92).

Відповідачем позивачу 07.10.2019 за №48 видана довідка в тому, що в липні 1995 року він працював в СТОВ Прогрес Покровського району Донецької області в якості механізатора; довідка видана на підставі особового рахунку за 1995 рік для надання до Покровського відділення управління виконавчої дирекції ФСС в Донецькій області (а.с.63).

Архівний відділ Покровської райдержадміністрації Донецької області листом від 14.11.2019 №148 повідомив відповідача, що в документах КСХП Прогрес , які зберігаються в архівному відділі, а саме у протоколі №7 засідання правління КСХП Прогрес від 03.09.1994 і у протоколі №3 засідання правління КСХП Прогрес від 21.03.1995 інформація про підтвердження праці ОСОБА_1 відсутня. Надана архівна виписка з протоколу №3 засідання правління КСП Прогрес від 08.05.1998, за якою: слухали: заява ОСОБА_1 про надання розрахунку за власним бажанням з 22.04.1998 р. Вирішили: надати ОСОБА_1 розрахунок за власним бажанням з 22.04.1998р (а.с.60).

Учасниками справи визнано, що Покровським відділенням позивачу призначені страхові виплати із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день настання права на страхову виплату, оскільки, як вказує третя особа, доказів за якою професією на час настання нещасного випадку позивач працював на СТОВ Прогрес , у Покровського відділення немає.

ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес , Покровське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просив встановити, що він у період часу з 12.02.1995 по 25.07.1995 працював на посаді помічника комбайнера у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в с.Миролюбівка Покровського району Донецької області.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 24.12.2020 вказану заяву залишено без розгляду, оскільки СТОВ Прогрес заперечує проти задоволення заяви, тобто вбачається спір про право, що має вирішуватися в порядку позовного провадження (а.с.41-43).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Ст. 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судове рішення у повній мірі відповідає.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, трудові книжки у обов`язковому порядку ведуться на всіх працівників.

Питання, що стосуються ведення трудових книжок, визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року Про трудові книжки працівників . Детальніше порядок ведення трудових книжок визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (з наступними змінами та доповненнями).

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок передбачені вимоги щодо оформлення графи 3 трудової книжки, а саме: має бути зроблений наступний запис: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача міститься запис про те, що він 12.02.1995 р. прийнятий трактористом (а.с.25), звільнений за власним бажанням 22.04.1998 (а.с.21); записи про те, що позивач з 12.02.1995 р. по 25.07.1995 р. працював у відповідача за професією (на посаді) помічника комбайнера, - відсутні.

Позивачем надані суду дві довідки від 07.04.2005 р. за №63, де зазначено, що ОСОБА_1 действительно на момент травмы 25 июля 1995 г. работал в СООО Прогресс Красноармейского района Донецкой области в качестве помощника комбайнёра (мовою оригіналу, а.с.16, 86, 92) та від 07.10.2019 за №48, де зазначено, що в липні 1995 року ОСОБА_1 працював в СТОВ Прогрес Покровського району Донецької області в якості механізатора; довідка видана на підставі особового рахунку за 1995 рік для надання до Покровського відділення управління виконавчої дирекції ФСС в Донецькій області (а.с.63).

Листом від 26.11.2019 №25 відповідачем повідомлено, що на теперішній час факт роботи позивача на підприємстві за період з 01.07.1995 по 25.07.1995 підтверджується тільки в книзі №3 обліку праці і розрахунків з членами КСХП за 1995 рік. В липні є дані про роботу ОСОБА_1 із записом механ. , що відповідає професії механізатор . Надати довідку, яка підтверджує професію помічник комбайнера не є можливим, так як це ніде не вказано (крім акта Н-1) (а.с.20).

На запит Покровського відділення відповідачем наданий лист від 06.06.2019 та 07.10.2019, за яким у останнього наявні відомості про роботу позивача тільки в липні 1995 (в особовому рахунку вказано механізатор ) (а.с.58); підприємство при видачі довідок про роботу керується тільки первинними документами, які є в наявності; стосовно роботи на підприємстві позивача за період з 01.07.1995 по 25.07.1995 в книзі №3 обліку праці і розрахунків з членами КСХП (П-Я) за 1995 рік в липні місяці є дані про його роботу механізатором. Відпрацьовано 20 люд/днів. Заробітна плата - 9478000 (а.с.62, 73).

Отже, відповідач СТОВ Прогрес , заперечує той факт, що позивач у період часу з 12.02.1995 по 25.07.1995 працював на посаді помічника комбайнера у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в с.Миролюбівка Покровського району Донецької області

За таких обставин, у СТОВ Прогрес не було підстав видавати ОСОБА_1 довідку проте що він дійсно на момент травми 25.07.1995 року працював у відповідача на посаді помічника комбайнера.

Ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вищенаведеними нормами закону передбачено строки подання письмових доказів до суду першої інстанції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про виклик свідків.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці на ім`я позивача, відсутні докази на підтвердження того, що позивач у період часу з 12.02.1995 р. по 25.07.1995 р. працював на посаді помічника комбайнера у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Прогрес і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в с. Миролюбівка Покровського району Донецької області.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не підтвердив те, що записи в його трудовій книжці не відповідають виданому на підприємстві акту № 2 про нещасний випадок, оскільки в трудовій книжці такі записи відсутні та іншими дослідженими доказами по справі не підтверджуються.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( Проніна проти України , № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянтів, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції не підлягають компенсації.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.А. Мірута

Судді: О.О. Тимченко

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 15 вересня 2021 року.

Суддя: О.А. Мірута