Постанова

від 09.09.2021 по справі 541/2580/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2580/19 Номер провадження 22-ц/814/1900/21Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року (повний текст ухвали складено 21 травня 2021 року) та рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року (повний текст рішення складено 26 травня 2021 року) по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Полтаваобленерго , третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю Новий стиль про відшкодування завданих збитків,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до акціонерного товариства Полтаваобленерго (далі - АТ Полтаваобленерго ), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Новий стиль (далі - ТОВ Новий стиль ), ОСОБА_2 та Антимонопольний комітет Українипро відшкодування завданих збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 січня 2007 року між ТОВ Новий стиль та АТ Полтаваобленерго був укладений договір про постачання електричної енергії № 847. 11 листопада 2016 року, в порушення чинного законодавства Миргородська філія АТ Полтаваобленерго повністю припинила електропостачання шестиповерхової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Новий стиль . Позивач не є безпосереднім споживачем електроенергії, але є працівником і, одночасно, засновником ТОВ Новий стиль . Заборгованість за споживання електроенергії, яка виникла у ТОВ Новий стиль перед АТ Полтаваобленерго , позивачем повністю погашена 14 листопада 2017 року, проте електропостачання до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ Новий стиль , досі не відновлене.

Відключення електропостачання заподіяло позивачу збитки у формі порушення її цивільних прав у розмірі грошових витрат, які вона понесла у зв`язку із придбанням дизель-електростанцій та пального для його роботи.

Позивач посилаючись на положення частини другої статті 19 Закону України Про природні монополії від 20 квітня 2000 року № 1682-III, частини другої статті 55 Закону України Про захист економічної конкуренції від 11 січня 2001 року № 2210-III, статті 22 ЦК України просила суд стягнути з АТ Полтаваобленерго на її користь відшкодування завданих їй збитків у сумі за первинною позовною заявою 11088639,12 грн, після уточнення позовних вимог прохала стягнути з відповідача на свою користь збитки на загальну суму 12767484,76 грн.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року виключено із числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та Антимонопольний комітет України.

Розпорядженням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №28 від 03 грудня 2019 року передано справу №541/2580/19 до Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ Полтаваобленерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Новий стиль про відшкодування завданих збитків, в частині вимог з підстав, які не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрито.

Судове рішення обґрунтовано тим, що нормами Закону України Про захист економічної конкуренції прямо визначена господарська юрисдикція за відшкодування шкоди на підставі статті 55 даного закону, якою керувався позивач при визначенні суми завданих їй збитків.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ Полтаваобленерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Новий стиль про відшкодування завданих збитків відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що позивачем не надано до суду відповідних доказів наявності шкоди по відношенню до належного позивачеві майна. Зважаючи, що обов`язковою умовою юридичної відповідальності є наявність шкоди, то суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимого позивача в даній частині позовних вимог, а тому і не проаналізував відповідні дії відповідача по відношенню до юридичної особи, якій було завдано збитків в межах відключення нежитлового будинку, який належить юридичній особі, від електропостачання.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Із ухвалою та рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року не погодилася позивач та оскаржила їх в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах прохає ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року щодо закриття в частині вимог провадження скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції; рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

В апеляційних скаргах позивач зазначає, що судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи, а також було неправильно визначено правовідносини.

Також вказуючи на неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено обставини незаконності та безпідставності припинення Миргородською філією АТ Полтаваобленерго електропостачання будівлі ТОВ Новий стиль , де позивач мешкає разом із своєю сім`єю.

Позивачем наголошується на тому, що нею було понесено матеріальних збитків у розмірі оплати вартості дизель-електростанцій, їх запуску, технічного обслуговування, функціонування та оплати вартості дизельного пального, у зв`язку із заподіянням їй шкоди відповідачем поза договором, джерелом підвищеної небезпеки, тобто діяльністю, пов`язаною з використанням механізмів та обладнання.

Вважає, що предметом справи є захист передбачених міжнародними правовими актами прав позивача на достатній життєвий рівень для неї і її сім`ї, на неухильне поліпшення умов життя, на користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційні скарги представник відповідача зазначає, що спір між позивачем, як фізичною особою та відповідачем з підстав, зазначених нею як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ніколи не виникало, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 електроенергія особисто позивачу ніколи не постачалась, жодні договори з нею особисто не укладалися.

На думку представника відповідача, доводи скаржника зводяться до довільних особистісних трактувань певних фактів, які не містять жодного обґрунтованого доводу відносно підстав, викладеному у спірному рішенні, яке є констатуванням достовірних фактів, проаналізованих виключно у межах позовних вимог.

У зв`язку з цим просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Позивач у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційних скарг підтримала та прохала їх задовольнити.

Окрім того, прохала скасувати ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року про виключення з числа третіх осіб; від 28 травня 2021 року про залишення без розгляду зауважень на протокол судового засідання та від 28 травня 2021 року про відмову у передачі справи.

Представник відповідача - адвокат Берегун Т.М. проти задоволення апеляційних скарг заперечувала з підстав викладених у відзиві на апеляційні скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду як фізична особа в порядку цивільної юрисдикції з метою стягнення з відповідача - АТ Полтаваобленерго завданих збитків.

Юридична особа - ТОВ Новий стиль , ідентифікаційний код юридичної особи: 32038014, є власником готелю, нежитлової шестиповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , дана обставина не заперечується, ані позивачем по справі, ані відповідачем та підтверджується відповідними письмовими доказами по справі, а саме свідоцтвом про право власності виданим виконавчим комітетом Миргородської міської ради від 11 грудня 2007 року, серія НОМЕР_1 (т. 4 а.с. 29).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Новий стиль є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 102 (т. 1 а.с. 74-76), видом діяльності якої є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ОСОБА_3 є керівником та підписантом юридичної особи ТОВ Новий стиль , ОСОБА_1 є її підписантом та наділена правом представляти інтереси саме юридичної особи в приміщенні суду, як асесорка, відповідно пункту 12.19 статуту ТОВ Новий стиль в редакції від 26 січня 2018 року. Відповідно до статуту ТОВ Новий стиль в редакції від 18 липня 2002 року, засновниками товариства виступають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - позивач по справі (т. 1 а.с. 69-73). Громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 68), яка звернулася з даним позовом до суду, є одним із співзасновників ТОВ Новий стиль . Відповідно до статуту ТОВ Новий стиль в редакції від 26 січня 2018 року, учасниками товариства є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 77-84). ОСОБА_1 , позивач по справі, в даному статуті ТОВ Новий стиль не зазначена учасником товариства.

01 січня 2007 року між юридичними особами ВАТ Полтаваобленерго в особі Миргородської філії та ТОВ Новий стиль укладено Договір про постачання електричної енергії № 847 (т. 1 а.с. 94-97). Відповідно до пункту 1 даного договору ВАТ Полтаваобленерго - постачальник, продає електричну енергію ТОВ Новий стиль - споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача.

10 листопада 2016 року об`єкт до якого здійснювалось електропостачання за договором про постачання електроенергії від 01 січня 2007 року №847, що належить ТОВ Новий стиль був фактично відключений в РУ-10 Кв РП-2 (т.3, а.с. 80).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Так, до суду першої інстанції звернулася позивач, яка посилаючись на неправомірні дії відповідача, прохала з останнього стягнути на її користь збитки, які понесені ОСОБА_1 у зв`язку з відключенням будівлі, в якій вона проживає та яка належить на праві власності ТОВ Новий стиль .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що договір про електропостачання будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладено 01 січня 2007 року між юридичними особами ВАТ Полтаваобленерго в особі Миргородської філії та ТОВ Новий стиль .

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 704/962/17 (провадження № 61-47536св18) вказано, що тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини .

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (частини перша статті 1166 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем по справі ОСОБА_1 не надано до суду та не приєднано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу, що шкода, яка завдана АТ Полтаваобленерго внаслідок припинення постачання електричної енергії, завдана особисто їй, як фізичній особі, адже ні стороною позивача, ні стороною відповідача не надано доказів того, що між АТ Полтаваобленерго та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії особисто їй як споживачу.

Отже, позивачем у встановленому законодавством порядку не доведено, що у зв`язку із відключенням електропостачання будівлі, що належить на праві власності ТОВ Новий стиль , електропостачання якого здійснювалось на підставі договору про постачання електроенергії від 01 січня 2007 року №847, укладеного між юридичними особами ВАТ Полтаваобленерго в особі Миргородської філії та ТОВ Новий стиль , діями відповідача завдано шкоди саме ОСОБА_1 , яка не є стороною спірних правовідносин.

Дій позивача щодо забезпечення юридичної особи за власний кошт дизельними генераторами та пальним до них, як і технічне обслуговування дизельних генераторів протягом тривалого строку суд не розглядає як наявність шкоди завданої фізичній особі.

Що ж стосується посилання позивача на норми Закону України Про захист прав споживачів , то колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1-1 цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Разом з тим, у статті 1 даного Закону закріплено юридичне визначення терміну споживач , відповідно до якого споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Враховуючи, що відносини щодо електропостачання укладені між відповідачем та ТОВ Новий стиль і надаються останньому саме для здійснення підприємницької діяльності, то колегія суддів вважає, що посилання позивача на норми даного закону при вирішення даного спору не є доречним.

Також позивач обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на норми Закону України Про природні монополії . Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб`єктів природних монополій та споживачів їх товарів. Відповідно до статті 1 даного Закону споживач товарів, що виробляються суб`єктами природних монополій - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб`єктами природних монополій. Разом з тим, як вже зазначалося, позивач не надала доказів наявності між нею та відповідачем договірних відносин щодо надання останнім послуг з електропостачання.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем по справі не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем по справі завдано позивачу збитків, що є обов`язковою умовою юридичної відповідальності по даній категорії справ, а наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Щодо ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 керується також нормою статті 55 Закону України Про захист економічної конкуренції , відповідно до якої шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Постановляючи ухвалу від 17 травня 2021 року про закриття провадження в частині вимог з підстав, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції вказав, що відповідно до частини першої статті 55 Закону України Про захист економічної конкуренції особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що зазначеним спеціальним законом прямо визначена господарська юрисдикція за відшкодування шкоди на підставі вказаної вище статті спеціального закону.

Також слід зазначити, що частка може говорить про диспозитивний характер даної правової норми, тобто в такому випадку особа самостійно вирішує подальший хід своїх процесуальних дій: звернення із заявою або не звернення із відповідною заявою, але в ніякому разі не свідчить про те, що особа вправі альтернативно обирати судову юрисдикцію.

Частиною першою статті 256 ЦПК України передбачено, що провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У справі, що переглядається об`єднано декілька вимог які підлягають розгляду в порядку різного судочинства в одне провадження, що в свою чергу позбавляє суд відправити справу за встановленою юрисдикцією.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі щодо незаконності ухвали суду першої інстанції є безпідставними та не дають підстави для скасування цього судового рішення.

Крім того, при розгляді апеляційних скарг колегія суддів звертає увагу, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають що значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо ухвал Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року про виключення з числа третіх осіб; від 28 травня 2021 року про залишення без розгляду зауважень на протокол судового засідання та від 28 травня 2021 року про відмову у передачі справи

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року про виключення з числа третіх осіб; від 28 травня 2021 року про залишення без розгляду зауважень на протокол судового засідання та від 28 травня 2021 року про відмову у передачі справи та повернуто її апелянту.

Враховуючи, що питання щодо апеляційного розгляду даних судових рішень вже вирішено, то відсутні підстави для їх повторного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 , а ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року - залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

О.О. Панченко