Постанова

від 16.09.2021 по справі 2318/3913/12

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1374/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 2318/3913/12 Категорія: Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2021 року, постановлену у складі судді Піньковського Р.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни, повний текст ухвали складено 24 травня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни.

Вимоги обґрунтовує тим, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за №63916932 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області закінчено. Однак, резолютивна частина вищевказаної постанови викладена з порушенням вимог ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавцем не було знято арешт, що був накладений на майно ОСОБА_1 , чим було грубо порушено особисті та майнові права скаржниці та осіб, які є співвласниками нерухомого майна.

На підставі викладеного, скаржник просила суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року №63916932.

Скасувати всі арешти накладені на майно та кошти боржника приватним виконавцем Матвійчук Юлією Володимирівною в межах виконавчого провадження №63916932.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2021 року скаргу було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за №63916932.

Зобов`язано приватного виконавця Матвійчук Юлію Володимирівну зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , накладений приватним виконавцем Матвійчук Юлією Володимирівною в межах виконавчого провадження №63916932.

Задовольняючи скаргу на бездіяльність приватного виконавця , суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про наявність чітко визначеного обов`язку виконавця у разі прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, про що зазначити у відповідній постанові. У разі виведення виконавцем виконавчого провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982 жодні норми Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачають, що заходи примусового виконання рішення, які були вжиті в межах виведеного виконавчого провадження до його об`єднання, після його виведення автоматично продовжують застосовуватися у зведеному виконавчому провадженні.

В межах виконавчого провадження №64750601 приватним виконавцем такий захід примусового виконання рішення як арешт майна (коштів) боржника не застосовувався, тому виконавець не позбавлений можливості застосувати арешт у визначеному законом порядку після виведення виконавчого провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982.

Бездіяльністю приватного виконавця Матвійчук Ю.В. було порушено права скаржника ОСОБА_1 та вимоги Закону України Про виконавче провадження , оскільки виходячи із положень ст. 40 вказаного закону приватний виконавець при складанні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №63916932 від 09 березня 2021 року на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження не вирішив питання щодо зняття арешту майна боржника ОСОБА_1 , що був накладений в межах виконавчого провадження №63916932 ще до об`єднання виконавчих проваджень №63916932 та №64750601 у зведене виконавче провадження №64750982, що призвело до порушення майнових прав скаржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що закінчення виконавчого провадження в рамках якого спочатку відбувся арешт майна не може бути підставою для зняття арешту з такого майна, оскільки в такому випадку відбудеться зняття його з примусової реалізації (продажу), внаслідок чого залишиться невиконаним ще одне виконавче провадження.

Місцевий суд не звернув уваги на те, що внаслідок зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з нереалізованого майна, власником якого є ОСОБА_1 , відбулося втручання в примусове виконання по іншому провадженню, яке виконувалося на підставі виконавчого напису.

Розгляд скарги з вимогами, які мають безпосередній прямий вплив на долю майна, яке мало бути реалізовано з метою погашення боргу по виконавчому напису є порушенням зі сторони суду першої інстанції юрисдикційності та норм процесуального права.

Оскільки на майно, з якого зобов`язано зняти арешт існують майнові вимоги інших осіб - учасників торгів, тому захист прав боржника відносно цього майна мав здійснюватися шляхом пред`явлення позову в тому числі до осіб, що набули прав на майно, а не шляхом подання скарги на бездіяльність приватного виконавця.

Так як стягнення у виконавчому провадженні №64750601 зупинено до набрання судовим рішенням законної сили у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Вердикт Капітал про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, наразі апелянт позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії у період зупинення виконавчого провадження, тому не має можливості накласти арешт на майно боржника в рамках виконавчого провадження №64750601.

Визначені п.2 ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження підстави для зняття арешту відсутні, оскільки у боржника залишилися невиконані зобов`язання, які забезпечувалися арештом, який місцевим судом зобов`язано скасувати.

Внаслідок не зняття арешту права боржника жодним чином не порушуються, оскільки ОСОБА_2 не змогла б відчужити вказане майно враховуючи положення п.12 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 8-1 ч.1 ст. 49 Закону України Про нотаріат .

Задовольняючи вимогу скаржника про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції задовольняючи вказану вимогу порушив вимоги чіткості судового рішення, адже не зрозуміло яку саме бездіяльність визнано протиправною.

Зобов`язуючи апелянта вчинити конкретні дії, місцевий суд втрутився у незалежну діяльність приватного виконавця, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Вказує, що позиція суду першої інстанції базується на законі, водночас скарга необґрунтована оскільки її зміст ґрунтується не на правових нормах, а на суб`єктивній думці скаржника.

Хибною є позиція апелянта про те, що вказана категорія справ не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки в даній справі оскаржується бездіяльність приватного виконавця в межах окремого виконавчого провадження, а не зведеного.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 грудня 2020 року приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. було відкрито виконавче провадження №63916932 на підставі виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості по кредитному договору від 25 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 гривень та заборгованості по пені в сумі 73 308,84 гривень, а всього 209 982 гривень та 3282 гривень судових витрат (т.2 а.с. 26).

За змістом ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

14 грудня 2020 року приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. було накладено арешт в рамках виконавчого провадження №63916932 на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 , крім майна що не підлягає державній реєстрації, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 228 467,74 гривень (т.2 а.с. 28).

Згідно постанови про арешт майна боржника від 15 грудня 2020 року у виконавчому провадженні №63916932 приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. було накладено арешт на наступне нерухоме майно ОСОБА_1 : Ѕ частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частина однокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частина земельної ділянки площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; Ѕ частина земельної ділянки площею 0,001 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0007 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, місцезнаходження: АДРЕСА_3 (т.2 а.с. 34).

Відповідно до постанови приватного виконавця Матвійчук Ю.В. від 15 грудня 2020 року про зміну назви сторони виконавчого провадження №63916932 змінено прізвище боржника з ОСОБА_4 на Потоцьку на підставі даних свідоцтва НОМЕР_1 від 23 квітня 2019 року, виданого Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області (т.2 а.с. 37).

Згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24 грудня 2020 року у виконавчому провадженні №63916932 приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. було здійснено опис та накладено арешт на належне ОСОБА_5 майно, а саме: Ѕ частина однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , Ѕ частини двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , Ѕ частина земельної ділянки площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, Ѕ частина земельної ділянки площею 0,001 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0007 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, Ѕ частина земельної ділянки площею 0,014420 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692 (т.2 а.с. 38-39).

05 березня 2021 року постановою приватного виконавця Матвійчук Ю.В. було відкрито виконавче провадження №64750601 на підставі виконавчого напису №637 від 05 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ Вердикт Капітал загальної заборгованості у сумі 658 804,91 гривень за кредитним договором №CL-0CV/014/2008 від 25 лютого 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами за період з 4 лютого 2018 року по 4 лютого 2021 року. (т.2 а.с. 40).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №64750601 було накладено арешт на кошти та майно боржника в межах суми що підлягає до стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до постанови приватного виконавця Матвійчук Ю.В. від 05 березня 2021 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні №64750601, було внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість прізвище ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_6 (т.2 а.с. 42).

Статтею 30 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 3 п. 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Згідно з абз. 2 п. 8 розділу VIII Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

05 березня 2021 року постановою приватного виконавця Матвійчук Ю.В. було об`єднано виконавчі провадження №63916932, №64750601 у зведене виконавче провадження №64750982 (т.2 а.с. 43).

Доказів на підтвердження того, що в рамках зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця матеріали справи не містять.

Пунктом 16 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Постановою від 09 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю.В. вивела виконавче провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982 у зв`язку з наявністю підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження (т.2 а.с.45).

Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження ).

Приписами абз.1 ч.1 та ч.2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З аналізу вказаних норм права слідує, що у разі, якщо виконавче провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, фактично виконано, то за постановою виконавця такий виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження та підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У тому випадку, коли виконавець, зокрема, під час відкриття виконавчого провадження, виконав вимоги частини 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника, то під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, виконавець зобов`язаний застосувати положення частини другої статті 40 Закону України Про виконавче провадження , тобто у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа повинен зазначити про зняття арешту з майна (коштів).

Відповідно до постанови від 09 березня 2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю.В. закінчила виконавче провадження ВП №63916932 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість по кредитному договору від 25 лютого 2008 року в сумі 136 673,15 гривень та заборгованості по пені в сумі 73 308,84 гривні, а всього 209 982 гривень та 3 282 гривень судових витрат (т.2 а.с.46).

Разом з тим, приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не було знято арешт, накладений на майно (кошти) боржника у виконавчому провадженні №63916932, що є порушенням вимог ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , тому місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення скарги на бездіяльність виконавця.

Безпідставними є доводи скаржника щодо втручання в примусове виконання іншого виконавчого провадження внаслідок зняття арешту, оскільки вказані обтяження були накладені приватним виконавцем саме в рамках виконавчого провадження, яке було закінчене у зв`язку з його повним виконанням, та в межах суми, яка підлягала стягненню.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що захист прав боржника варто було здійснювати шляхом пред`явлення позову, оскільки як встановлено судом під час закінчення виконавчого провадження виконавцем було допущено бездіяльність, яка полягає у тому, що нею не було вжито дії пов`язані із закінченням виконавчого провадження, зокрема не знято арешт із майна боржника.

Внаслідок закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14 лютого 2013 року Апеляційним судом Черкаської області та його виведення зі зведеного виконавчого провадження, таке провадження перестало бути юридично пов`язаним із іншим виконавчим провадженням №64750601, а тому доводи приватного виконавця Матвійчук Ю.В., викладені в апеляційні скарзі щодо відсутності підстав для зняття арешту у зв`язку з наявними невиконаними зобов`язаннями боржника є безпідставними та суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а тому суд їх відхиляє.

За змістом ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи вказані положення закону, суд відхиляє доводи скаржника про те, що зобов`язуючи скасувати арешт місцевий суд втрутився у незалежну діяльність виконавця.

Безпідставними є доводи скаржника щодо порушення судом правил юрисдикції розгляду справи, оскільки предметом оскарження в даній справі є бездіяльність приватного виконавця в рамках виконавчого провадження ВП №63916932 вже після його виведення із зведеного виконавчого провадження, а не бездіяльність виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни - залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлії Володимирівни - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16 вересня 2021 року.

Судді