Ухвала

від 15.06.2010 по справі 5350-2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 5350 / 2010                               Головуючий в 1 інстанції  - ПОГРЕБНЯК Т.Ю.

Категорія  - 57                                                     Доповідач   -  Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

«15» червня  2010 року.                                                         м. Дніпропетровськ.

Апеляційний  суд Дніпропетровської області   у складі:

головуючого    судді -  Осіяна О.М.,

                          суддів   -  Дерев’янка О.Г., Каратаєвої Л.О.,

                          при секретарі            - Кононенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська

на постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2009 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, дії Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо нарахування, призначення та виплати позивачці державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку визнано неправомірними. Суд зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману допомогу по догляду за дитиною за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області просить постанову суду скасувати, як ухвалену із порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити позивачці у задоволенні позову.

Щодо відмови в задоволенні частини позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог,  суд вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивачка є матір’ю дитини:  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку із чим набула право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із вимогами ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є особою, на яку поширюється дія ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно ч.1 ст.15 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, але дію цієї норми було призупинено п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Виплата позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за спірний період часу здійснювалась відповідачем у відповідності з вимогами абзацу 3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення абзацу 3 ч.2 ст.56 та п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року відновлено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463,00 грн., а з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.

Таким чином, допомогу позивачці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач з липня по грудень 2007 року здійснював у розмірі, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці допомоги в розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», та про необхідність зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману допомогу по догляду за дитиною за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, виходячи із розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.

Не можуть бути прийняті до уваги  доводи апеляційної скарги про пропуск позивачкою строку для звернення до суду, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також безпідставними є доводи скарги про те, що управління не є належним відповідачем, а кошти на вказану допомогу виділяє Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, оскільки призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданих сторонами, прийняв законну і обґрунтовану постанову, а тому не має підстав для її скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська відхилити.

Постанову  Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2009 року   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ: