Постанова

від 14.09.2021 по справі 925/58/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р. Справа№ 925/58/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 19.01.2021 (повний текст рішення складено 20.01.2021)

у справі № 925/58/20 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої

прокуратури в інтересах держави в особі

1.Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області

2.Черкаської обласної державної адміністрації

до Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр

Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач

про стягнення 1 620 463, 54 грн. штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, Черкаської обласної державної адміністрації з позовом до Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач (далі - ДП Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач ) про стягнення 1 620 463, 54 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування своїх вимог зазначив про наявність у відповідача за період травень-грудень 2019 заборгованості із виплати орендної плати за Договором оренди землі від 12.03.2008, переукладеним в новій редакції 17.09.2018, відтак останній за умовами п. 14 цього Договору зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 100 % річної орендної плати за несплату орендної плати у строки, передбачені цим договором, а також просив стягнути з відповідача 1 620 463,54 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.01.2021 у справі № 925/58/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач на користь Корсунь-Шевченківської міської ради в Черкаській області 1 620 463, 54 грн. штрафу на підставі Договору оренди землі від 12.03.2008, переукладеного в новій редакції 17.09.2018. Стягнуто з Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач на користь Черкаської обласної прокуратури 24 307,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ДП Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, прокурором не доведено необхідності його участі в даному господарському процесі (не надано доказів на підтвердження свого представництва), а його дії не відповідають приписам ст. 23 Закону України Про прокуратуру . По суті спору апелянт вказував, що прокурором не надано жодних переконливих доказів наявності у відповідача заборгованості, а судом не встановлено, за який період виникла ця заборгованість. Крім цього, апелянт акцентував увагу на тому, що прокурором не вірно обрано коло осіб, в інтересах яких він діє. Також в апеляційній скарзі наявне посилання на приписи ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Черкаська обласна державна адміністрація (позивач-2) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджувала про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просила не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначала, що за діючим Договором оренди за період з 01.05.2019 по 30.12.2019 заборгованість відповідача з орендної плати становила 1083,3 тис. грн., що підтверджується листом Смілянського управління ГУ ДФС в Черкаській області № 1153/51/23-00-10-017 від 23.12.2019, а предметом даного спору є стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100% річної орендної плати за невнесення ним орендної плати у визначені Договором строки.

В наданому апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу прокурор також заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що суб`єктам владних повноважень, а саме позивачам 1 та 2, було відомо про тривале невнесення відповідачем орендної плати за землю, проте ними не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави, тому прокуратурою було скеровано їм відповідні запити про те, чи звертались вони або планують звертатись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, проте міська рада повідомила, що до суду вони не звертались та не планують звертатись. Оскільки за умовами Договору Корсунь-Шевченківської міська рада в Черкаській області має право на стягнення заборгованості за Договором, а відповідних заходів щодо її стягнення не вживала, а Черкаська обласна державна адміністрація, як сторона Договору, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення цієї орендної плати, прокурор вірно визначив коло осіб, в інтересах яких звернувся з даним позовом до суду, а його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання - примусового стягнення до бюджету несплаченої суми орендної плати за використання землі. Крім цього, прокурор стверджував, що за діючим Договором оренди землі у відповідача за період травень-грудень 2019 року виникла заборгованість 1083,3 тис. грн., що підтверджується листом Смілянського управління ГУ ДФС в Черкаській області № 1153/51/23-00-10-017 від 23.12.2019, відтак апелянту нараховано штраф в розмірі 100% річної орендної плати, позовна заява про стягнення якого подана в межах строку позовної давності, а саме, 13.01.2020.

В судове засіданні апеляційної інстанції 14.09.2021 з`явився представник прокуратури, представники позивачів 1 та 2, а також відповідача не з`явились незважаючи на належне повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали про оголошення перерви, яку за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень 23.07.2021 отримано уповноваженим представником позивача-1, 26.07.2021 - уповноваженим представником позивача-2, а 29.07.2021 - представником відповідача.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 14.09.2021 представники позивачів 1 та 2, а також відповідача (апелянта), явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності цих представників за наявними в справі матеріалами.

Представник прокуратури в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 12.03.2008 між Корсунь-Шевченківської районною державною адміністрацією (позивач-1, орендодавець за договором) та Дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Закритого акціонерного товариства Сівач (відповідач, орендар за договором) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами п. 1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації № 39 від 31.01.2008 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для виробничого використання (підприємства іншої промисловості), яка знаходиться в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради, в урочищі Сівач та по вул. Костомарова.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 20,5997 га, в т.ч. ділянка № 1 (виробнича база та вагова в урочищі Сівач ) площею 19,4000 га, з них 0,1796 га комплекс будівель і споруд; 6,3915 га проходи, проходи, площадки та 12,8291 га кар`єр; ділянка № 2 (рампа) площею 1,1969 га та 1,1969 га проходи, проїзди, площадки.

В зв`язку зі зміною сторони орендодавця в Договорі оренди землі від 12.03.2008, укладеного між Корсунь-Шевченківської районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Закритого акціонерного товариства Сівач , 17.09.2018 між Черкаською обласною державною адміністрацією в особі першого заступника голови Коваля Віталія Володимировича, який діє на підставі Закону України Про місцеві державні адміністрації та Дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач в особі директора Шпунтенка Олега Івановича було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди землі від 12.03.2008 та викладено його в новій редакції.

За умовами п. 1 цього Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі промисловості та транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд з кадастровими номерами: 7122510100:06:007:0001, 7122510100:21:003:0015, які знаходяться в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, урочище Сівач , за межами населеного пункту з кадастровим номером 71222510100:11:022:0001, яка знаходиться в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, вул. Костомарова за межами населеного пункту (п. 1 Договору).

В оренду згідно п. 2 цього Договору передаються земельні ділянки загальною площею 20,5969 га земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, в тому числі:

- площею 0,0200 га під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками відповідними спорудами;

- площею 1,1969 га під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками відповідними спорудами та під проїздами, проходами та площадками;

- площею 19,3800 га під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками відповідними спорудами.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці площею 1,1969 га знаходяться об`єкти нерухомого майна: капітальна одноповерхова площею 0,0964 га.

За умовами п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору становить:

7122510100:06:007:0001 - 37 149,53 грн.;

7122510100:11:022:0001 - 2 223 213,64 грн.;

7122510100:21:003:0015 - 32 372 121,10 грн.

Договір на підставі п. 8 укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата згідно п. 9 Договору вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 (п`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, і її річний розмір становить:

за земельну ділянку площею 0,0200 га - 1 857,48 грн. в рік;

за земельну ділянку площею 1,1969 га - 111 160,68 грн. в рік;

за земельну ділянку площею 19,3800 га - 1 618 606,06 грн. в рік.

Орендна плата (п. 11 Договору) вноситься на рахунок відповідного бюджету у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

За змістом п. 13 Договору розмір орендної плати переглядаються один раз на рік:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності;

- інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати.

27.11.2018 між Черкаською обласною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач було укладено Додаткову угоду до Договору зі змінами, за умовами якого, зокрема, припинено право користування на умовах оренди Дочірнім підприємством Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач земельною ділянкою площею 1,1969 га кадастровий номер 7122510100:11:022:0001 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Отже, в оренді у відповідача залишилися дві земельні ділянки загальною площею 19,4 га (0,0200 + 19,3800).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.

Договір згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Спеціальним законом, який регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі є Закон України Про оренду землі .

За приписами ст. ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі .

За договором найму (оренди) земельної ділянки згідно ст. 792 ЦК України наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як визначено п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Власники землі та землекористувачі сплачують згідно ст. 287 Податкового кодексу України плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як вище згадувалось, за умовами п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 (п`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, і її річний розмір становить:

за земельну ділянку площею 0,0200 га - 1 857,48 грн. в рік;

за земельну ділянку площею 1,1969 га - 111 160,68 грн. в рік;

за земельну ділянку площею 19,3800 га - 1 618 606,06 грн. в рік.

Орендна плата згідно п. 11 Договору вноситься на рахунок відповідного бюджету у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

Матеріалами справи встановлено, що за діючим договором оренди землі за період з 01.05.2019 по 30.12.2019 заборгованість відповідача з орендної плати становить 1083,3 тис. грн., що підтверджується листом Смілянського управління ГУ ДФС в Черкаській області від 23.12.2019 № 1153/51/23-00-10-017, отже доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Жодних доказів внесення орендної плати у строки, визначені цим договором (платіжних доручень, виписок банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) відповідачем (апелянтом) не надано.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

За умовами п. 14 умов Договору за невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, відповідачеві нараховано штраф в розмірі 100 % річної орендної плати, що становить 1 620 463,54 грн. за користування земельними ділянками площею 19,4 га - (виробнича та вагова база в урочищі Сівач ), з них 0,1796 га - комплекс будівель і споруд, 6,3915 га - проходи, проїзди, площадки та 12,891 га - кар`єр, стягнення якого є предметом даного спору.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Заперечень проти необґрунтованості розрахунків позовних вимог відповідач у справу також не надав.

Як вище згадувалось, орендовані відповідачем земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради.

Відповідно до п.п. 6.1, 10.1.1, 265.1.3 та 14.1.147 Податкового Кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До місцевих податків відноситься плата за землю (у складі податку на майно), як обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом п. п. 10.2, 10.5 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю (ст.ст. 33, 60, 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Таким чином, кошти від оренди земельних ділянок надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки, а не до бюджету районної державної адміністрації чи облдержадміністрації, хоча вони і можуть виступити орендодавцем по договору.

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Корсунь-Шевченківської міської ради в Черкаській області 1 620 463, 54 грн. штрафу на підставі Договору, переукладеного в новій редакції 17.09.2018, які доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу посилань відповідача (апелянта) в тексті апеляційної скарги на приписи ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), слід зазначити, що за містом ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, що не було здійснено відповідачем (апелянтом) у даній справі. При цьому, судом враховано, що оскільки прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення штраф у розмірі 100 % річної орендної плати, несплаченої у визначені Договором строки за період травень-грудень 2019, а позов подано до суду 14.01.2020, що підтверджується відтиском печатки канцелярії Господарського суду Черкаської області на першій сторінці позовної заяви, строк позовної давності щодо вимог про стягнення вищезгаданого штрафу в будь-якому випадку не пропущено.

Стосовно підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі, належить врахувати, що за змістом ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, які визначено законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Згідно Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України містять відсилання до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, в даному випадку це Закон України Про прокуратуру , за змістом ч. 3 ст. 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

З огляду на наведене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави, ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 висловлено позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

В кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком для представництва інтересів держави в суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц щодо застосування норм права з приводу того, що повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно із принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтованою прокурором в суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За приписами ст. ст. 13, 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави, в зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Водночас інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

Звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави, прокурор зазначив, що суб`єктам владних повноважень - Черкаській обласній державній адміністрації та Корсунь-Шевченківській міській раді було відомо про тривале невнесення ДП Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач ПАТ Сівач орендної плати за землю, проте заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою вжито не було, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову. В контексті правовідносин у даній справі, прокурор зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Як встановлено матеріалами справи, 26.12.2019 прокурор звертався до Корсунь-Шевченківської міської ради з листом, яким повідомив, що є підстави для звернення до суду щодо стягнення коштів і вимагав надати відповідь в строк до 26.12.2019.

У визначений строк, а саме, 26.12.2019 Корсунь-Шевченківська міська рада надала відповідь, що станом на 26.12.2019 не зверталася до суду, щодо намірів подальших дій взагалі не вказано.

Аналогічна за змістом переписка відбувалась й з Черкаською обласною державною адміністрацією.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За таких обставин, оскільки земельна ділянка перебуває у державній власності, нею відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпоряджається Черкаська обласна державна адміністрація.

Положеннями ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Проте, як встановлено судом, з моменту несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме, з 01.05.2019, Черкаською обласною державною адміністрацією не вжито жодних заходів щодо ініціювання питання перед орендарем стягнення заборгованості, що виникла.

Пред`являючи позов в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації, прокурор стверджував, що переслідує мету наповнення державного бюджету та недопущення порушення інтересів держави.

Оскільки як вище згадувалось, Корсунь-Шевченківська міська рада є отримувачем коштів - орендної плати, тобто, саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду також в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Корсунь-Шевченківський.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про належне обґрунтування прокурором наявності порушень інтересів держави та необхідність їх представництва в суді прокуратурою в інтересах держави в особі визначених ним позивачів 1 та 2 з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін. Відповідно твердження відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються апеляційним судом.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар`єр Сівач Приватного акціонерного товариства Сівач залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2021 у справі № 925/58/20 - без змін.

Матеріали справи № 925/58/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік