Рішення

від 14.09.2021 по справі 909/759/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/759/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізична особа-пілприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості в сумі 64 754, 90 грн.

в с т а н о в и в

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2021 у справі №909/759/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб- підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто на адресу суду в зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористалась наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.06.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Відповідач) уклали між собою Договір № 185 транспортного перевезення вантажів (далі - Договір № 185), згідно з яким Виконавець (Позивач) зобов`язується за дорученням Замовника (Відповідача) прийняти для перевезення вантажі Замовника і доставити їх в обумовлені пункти призначення, видати вантаж уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а Замовник - сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.3 Договору № 185).

Згідно з п. 1.1 Договору № 185 договір регулює відносини Сторін при виконанні доручень Замовника по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів, розрахунках за виконані послуги, тощо.

Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного Договору № 185 організація перевезень вантажів Замовника здійснюється відповідно до транспортного замовлення на перевезення на підставі поданої ним у письмовій формі заявки (додаток до Договору, що є його невід`ємною частиною, далі - Заявка), скріпленої печатками Замовника та Виконавця, в якій передбачаються конкретні умови та відомості для належного виконання умов Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору № 185 встановлено, що вартість роботи з перевезення вантажу (фрахт) становить сума коштів, погоджена Сторонами в Заявці, яка включає в себе всі виправдані та задокументовані витрати, понесені Виконавцем від початку завантаження до моменту розвантаження автомобіля, податки, обов`язкові платежі та прибуток Виконавця

На виконання умов вищезазначеного Договору Позивач надав (шляхом залучення перевізника - компанії "STICI SRL, Республіка Молдова, а відповідач прийняв транспортно-експедиційні послуги по маршруту Опезіі (К.О) - Суми (НА), автомобіль ЛТВ 132, причіп X 790 СС на загальну суму 51 044, 55 грн.

Жодних зауважень та претензій щодо неналежного виконання Позивачем вказаних транспортно-експедиційних послуг зі сторони Відповідача не було.

З метою належного виконання умов Договору № 185 Позивач надіслав поштовою кореспонденцією Відповідачу акти надання послуг № 29 від 08.07.2020 року на загальну суму 55 594, 55 грн. (в т.ч. сума 51 044, 55 грн. за транспортно-експедиційні послуги та сума 4 550 грн. за простій транспортного засобу на розвантаженні у період з 26.06.2020р. по 08.07.2020р.), рахунок за транспортні послуги № 08/07 від 08.07.2020р. та міжнародну товарно-транспортну накладну СМК № 005324.

Відповідач отримав 21.09.2020 року оригінали вказаних документів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на 30.07.2021 року Відповідач не повернув Позивачу підписаний примірник акту надання послуг № 29 від 08.07.2020 року на загальну суму 55 594, 55 грн. (сума 51044,55 грн. за транспортно-експедиційні послуги та сума 4 550 грн. за простій транспортного засобу на розвантаженні у період з 26.06.2020р. по 08.07.2020р.).

Факт надання Позивачем транспортно-експедиційних послуг Відповідачу шляхом залучення перевізника - компанії "STICI SRL, з Республіки Молдова підтверджується Договором № 4/8Т про організацію міжнародних вантажних перевезень від 16.06.2020р., який підписаний і скріплений печатками Позивача та "STICI SRL, з Республіки Молдова, та Транспортним замовленням № 16 від 16.06.2020 року.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.4 з моменту підписання і діє до 31.12.20. або до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В підтвердження надання послуг за Договором позивач долучив до матеріалів позовної заяви акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 08.07.2020, підписаний лише позивачем.

Від відповідача письмової мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не надходило, отже надані позивачем послуги за цими актами слід вважати такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

Частиною 13 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивач надав суду копію Договору № 185 транспортного перевезення вантажів від 16.06.2020 року; копію заявки № 93 від 16.06.2020 року (додаток до договору № 185 від 16.06.2020р.); копію рахунка № 08/07 від 08.07.2020 року; копію Акту надання послуг № 29 від 08.07.2020 року; копію міжнародної товарно-транспортної накладної СМR. № 005324;

копію рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення;

копію Договору № 4/8Т про організацію міжнародних вантажних перевезень від 16.06.2020р. (російською мовою); та копію транспортного замовлення № 16 від 16.06.2020 року (російською мовою);

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, відтак позовні вимоги в частині стягнення 55594,55грн. вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування є обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 185 транспортного перевезення вантажів від 16.06.2020 року встановлено, що вартість роботи з перевезення вантажу на виконання Заявки Замовник оплачує банківським переказом на рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту надання Виконавцем оригіналів (засвідчених копій) товаросупровідних документів (товарно-транспортна накладна СМR) акта виконаних робіт, рахунку за транспортні послуги.

Згідно з п. 5.4 Договору № 185 збитки, завдані простоєм транспорту, відшкодовуються винною стороною. За кожну понаднормову добу простою транспортного засобу винна Сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 350,00 гривень, якщо інше не обумовлено в Заявці.

Вантажоодержувачем (ТОВ Дженкер , код СДРПОУ 42917463) було отримано 26.06.2020 року вантаж, який був доставлений за обумовленою між Позивачем та Відповідачем адресою: м.Суми (Україна) автомобілем 8САМА АТВ 132, причіп X 790 СС (водій .ІаІЬа Уадіт).

А відтак, з огляду на вищенаведене, у Відповідача виникло перед Позивачем зобов`язання здійснити оплату у сумі 55 594, 55 грн. (сума 51044,55 грн. за транспортно-експедиційні послуги та сума 4 550 грн. за простій транспортного засобу на розвантаженні у період з 26.06.2020р. по 08.07.2020р.) у строк до 01.10.2020 року включно.

Відповідач своє зобов`язання належним чином не виконав, оплату за надані транспортно-експедиційні послуги Позивача не здійснив.

Відповідач не виконав належним чином свого грошового зобов`язання перед Позивачем та не здійснив оплату за надані транспортно-експедиційні послуги в порушення умов Договору № 185 від 16.06.2020 року.

У відповідності до п. 5.7 Договору № 185 від 16.06.2020 року встановлено, що у випадку прострочення оплати рахунків (п. 4.2, 5.6 Договору) винна сторона виплачує управненій стороні неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення пені у розмірі 3 111, 62 грн., три відсотки річних у розмірі 1 267, 02 грн. та суми інфляційних нарахувань у розмірі 4 781, 71 грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості Відповідача, яка підлягає стягненню на користь Позивача у примусовому порядку, складає суму 64 754, 90 грн.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 231, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-пілприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) - 64 754, 90 грн. заборгованості, з яких сума 51 044, 55 грн. - основний борг за надані послуги, сума 4550 грн. - штраф за простій транспортного засобу на розвантаженні, сума 3 111, 62 грн. - пеня, сума 1 267, 02 грн. - три відсотки річних та сума 4 781, 71 грн. - інфляційні нарахування та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено 15.09.2021

Суддя Шкіндер П.А.