Ухвала

від 13.09.2021 по справі 335/12070/14-к

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 335/12070/14-к

провадження № 13-162зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

розглянула заяву обвинуваченої ОСОБА_21 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року і

встановила:

Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 червня 2017року ОСОБА_21 було засуджено за ч.4 ст.189 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років ізконфіскацією майна, а за окремими епізодами обвинувачення ч. 4 ст.189 КК виправдано напідставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК. Цим вироком також було засуджено ОСОБА_22 . Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 16 березня 2018 року скасував зазначений вирок і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Надалі за вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від16вересня 2019 року ОСОБА_21 було визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.189 КК, ікримінальне провадження щодо неї закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Указаний вирок Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2019 року скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Таке рішення ОСОБА_21 оскаржила в касаційному порядку. Судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, 2 березня 2020 року відмовила у відкритті провадження, оскільки оспорювана ухвала не є предметом перегляду за правилами касаційної процедури. Наразі кримінальне провадження щодо ОСОБА_21 та двох інших осіб перебуває на розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 22 липня 2021 року всправі «Опанащук та інші проти України» (заява №6426/19 та 2 інші, у тому числі ОСОБА_21 ) констатував порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) стосовно надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим. Установивши факт тривалості провадження щодо ОСОБА_21 більше ніж 6 років 9 місяців та 15 днів, ЄСПЛ присудив заявниці 1800 євро в якості відшкодування завданої шкоди, судових та інших витрат.

Посилаючись на наведене рішення ЄСПЛ, ОСОБА_21 звернулась до Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) із заявою проперегляд ухвали від 23 грудня 2019 року за виключними обставинами. На думку обвинуваченої, призначена ЄСПЛ справедлива сатисфакція неєадекватним засобом захисту її прав, адже кримінальне провадження щодонеї досі триває. Тому заявниця просить скасувати оспорювану ухвалу іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.

Загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви ОСОБА_21 та двох інших осіб, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв`язку з цим грошова компенсація дають підстави вважати, що не було додержано такого права заявниці, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції, адже неможливо відновити розгляд справи впродовж розумного строку, який уже було порушено.

У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

У цій справі ЄСПЛ не встановив жодного порушення Конвенції, яке було би безпосередньо пов`язане з постановленим судовим рішенням, а за шкоду, завдану надмірною тривалістю провадження, присудив ОСОБА_21 відповідну грошову компенсацію (1800євро).

Крім того, Верховний Суд у силу процесуального закону не уповноважений переглядати судові рішення укримінальних провадженнях, розгляд яких по суті не завершено.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_21 про перегляд ухвали від 23 грудня 2019 року за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, а твердження заявниці про протилежне не можна визнати прийнятними.

Отже, у відкритті провадження за поданою обвинуваченою заявою слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами повернути ОСОБА_21 .

Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати (ухвали від 4 лютого, 19 червня, 26 серпня 2020 року, 13 січня, 6 квітня 2021року, провадження за номерами 13-7зво20, 13-53зво20, 13-59зво20, 13-97зво20, 13-39зво21 відповідно).

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_21 проперегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст.459 КПК ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.

Заяву ОСОБА_21 з усіма доданими матеріалами повернути особі, якаїїподала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_11

ОСОБА_3 ОСОБА_12

ОСОБА_4 ОСОБА_13

ОСОБА_5 ОСОБА_14

ОСОБА_6 ОСОБА_15

ОСОБА_7 ОСОБА_16

ОСОБА_8 ОСОБА_17

ОСОБА_9 ОСОБА_18

ОСОБА_10 ОСОБА_19

ОСОБА_20