Окрема думка

від 15.09.2021 по справі 540/2479/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.

15 вересня 2021 року

Київ

справа №540/2479/18

адміністративне провадження №К/9901/3708/20

щодо відкриття провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №540/2479/18 за позовом Державного підприємства Збур`ївське лісомисливське господарство до ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

За змістом наведеної норми, суддя викладає окрему думку після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 . 02.2020 для розгляду справи № 540/2479/18 (провадження № К/9901/3708/20) визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Гімон М. М., Усенко Є. А.

Ухвалою від 06 . 04 . 2020 Верховний Суд у складі зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження у цій справі.

Станом на цей день касаційне провадження не закінчено, судове рішення за наслідками розгляду касаційної скарги не ухвалено.

Водночас 07.09.2021 Вища рада правосуддя ухвалила рішення №1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", на підставі якого Верховний Суд видав Наказ від 07.09.2021 № 2419-К про відрахування судді ОСОБА_1. зі штату Верховного Суду.

Зазначена обставина унеможливлює подальшу участь судді ОСОБА_1. у розгляді справи № 540/2479/18, що має наслідком розгляд цієї справи спочатку іншим складом суду, який буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України. Такі обставини можуть унеможливити і подальшу участь у розгляді цієї справи суддів - учасників колегії, якими вирішувалося питання про відкриття касаційного провадження та, відповідно, позбавити права на викладення окремої думки - незгоди, висловленої при вирішенні процесуального питання.

Тому вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно питання поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при прийнятті рішення про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Так, ухвалою від 06 . 04.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою ГУ ДФС, одночасно поновивши строк на касаційне оскарження.

Однак, на моє переконання наведені скаржником причини не давали суду касаційної інстанції підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

У цій справі вперше ГУ ДФС подало касаційну скаргу 28 . 08.2019 (провадження №К/9901/25007/19), яку Верховний Суд ухвалою від 09 . 09.2019 залишив без руху і надав скаржникові десятиденний строк з дня її отримання для усунення виявлених недоліків, а саме: сплатити судовий збір в сумі 14105,80 грн .

На підставі відповідного клопотання ГУ ДФС Верховний Суд ухвалою від 03.10.2019 продовжив скаржникові строк для усунення виявленого недоліку на десять днів з дня вручення цієї ухвали суду .

В межах строку, встановленого судом, скаржник подав повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку його сплати, однак, встановивши відсутність підстав для його задоволення, Верховний Суд ухвалою від 28.10.2019 касаційну скаргу повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України (не усунення недоліків у встановлений судом строк). Копію цієї ухвали ГУ ДФС отримало 04.11.2019.

Повторне звернення з касаційною скаргою відбулося лише 03.02.2020, однак, Верховний Суд ухвалою від 17.02.2020 її залишив без руху з тих підстав, що наведені ГУ ДФС причини пропуску строку є неповажними. Суд звернув увагу ГУ ДФС, що воно не надало доказів ініціювання сплати судового збору після повернення первинно поданої касаційної скарги. Крім того, надане відповідачем платіжне доручення датоване 27.12.2019, проте , касаційну скаргу ним було подано лише 0 3.02.2020. Суд дійшов висновку, що відповідач не навів об`єктивних обставин, які виникли або тривали протягом строку касаційного оскарження, та які не залежали від дій особи і були пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Суд запропонував ГУ ДФС у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, надати/надіслати суду касаційної інстанції клопотання, в якому вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин.

На виконання вимог цієї ухвали суду ГУ ДФС надало додаткові обґрунтування підстав пропуску строку на касаційне оскарження з доказами їх поважності. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, скаржник посилався на те, що, вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду, проте вона була повернута через невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому зазначав, що ним вживалися всі можливі заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору, право на наступне звернення із касаційною скаргою було використано лише після надходження коштів для його сплати. Водночас, платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору по цій справі від 27.12.2019 було отримано відповідачем у кінці січня 2020 року.

Верховний Суд більшістю голосів дійшов висновку, що скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, відповідач навів обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Вважаю, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі при зверненні ГУ ДФС з касаційною скаргою вперше, що відбулося 28 . 08.2019, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання. При цьому, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на касаційне оскарження судового рішення. Додатково скаржнику був наданий строк на сплату судового збору тривалістю десять днів з дня вручення йому копії ухвали Верховного Суду від 09 . 09.2019 - 16 . 09.2019, тобто з 17 . 09.2019 до 26 . 09.2019 . Цей строк ГУ ДФС було продовжено на десять днів з дня вручення йому копії ухвали суду від 03.10.2019 - 08.10.2019, тобто з 09.10.2019 до 18.10.2019.

Однак, станом на 28.10.2019 судовий збір ГУ ДФС так і не сплатило, що і стало підставою для повернення касаційної скарги.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі повторне звернення з касаційною скаргою відбулося 03 . 02.2020, тобто майже через три місяці з дня отримання копії ухвали суду від 28.10.2019 про повернення вперше поданої касаційної скарги (04.11.2019). У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДФС не зазначає об`єктивних обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із вимогами КАС України в межах встановлених законодавством строку та строку, додатково наданого судом .

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Вважаю, що оскільки необхідність сплати судового збору при поданні касаційної скарги встановлена законом, то відповідач, подаючи вперше касаційну скаргу без надання документа про сплату судового збору достеменно розумів про допущення ним порушень норм процесуального права. При цьому, у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання касаційної скарги (з 31 . 07.2019 до 18 . 10.2019), проте, станом на 28 . 10.2019 виявлений судом недолік касаційної скарги скаржник не усунув. Під час звернення з касаційною скаргою вдруге у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначив і не надав доказів вжиття дієвих заходів по сплаті судового збору у вказаний період.

Відповідна сплата відбулася 27 . 12.2019, тобто поза межами як встановленого КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень, так і додатково наданого Судом строку. Вважаю, що строк більше ніж шість місяців після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, що сплинув на момент подання касаційної скарги вдруге, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

При цьому, саме ці обставини і стали підставою для залишення без руху касаційної скарги, поданої вдруге, а на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2020 ГУ ДФС не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Посилання на те, що платіжне доручення було отримано лише у кінці січня 2020 року не може бути визнано як поважна причина пропуску строку, оскільки ані дата сплати судового збору, ані дата отримання платіжного доручення, не є обставиною, з якою стаття 329 КАС України пов`язує перебіг строку реалізації права на касаційне оскарження.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на подання касаційної скарги з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, вважаю, що у відкритті касаційного провадження належало відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень є неповажними і на пропозицію суду інших (поважних) причин пропуску строку ГУ ДФС не навело .

Суддя: М. М. Гімон