Окрема думка

від 15.09.2021 по справі 640/1034/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.

15 вересня 2021 року

Київ

справа №640/1034/19

адміністративне провадження №К/9901/24893/20

щодо відкриття провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 640/1034/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецзапчасть-Груп до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

За змістом наведеної норми, суддя викладає окрему думку після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 для розгляду справи № 640/1034/19 (провадження № К/9901/24893/20) визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Гімон М. М., Дашутін І. В.

Ухвалою від 21.10.2020 Верховний Суд у складі зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження у цій справі.

Станом на цей день касаційне провадження не закінчено, судове рішення за наслідками розгляду касаційної скарги не ухвалено.

Водночас 07.09.2021 Вища рада правосуддя ухвалила рішення №1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", на підставі якого Верховний Суд видав Наказ від 07.09.2021 № 2419-К про відрахування судді ОСОБА_1. зі штату Верховного Суду.

Зазначена обставина унеможливлює подальшу участь судді ОСОБА_1. у розгляді справи № 640/1034/19, що має наслідком розгляд цієї справи спочатку іншим складом суду, який буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України. Такі обставини можуть унеможливити і подальшу участь у розгляді цієї справи суддів - учасників колегії, якими вирішувалося питання про відкриття касаційного провадження та, відповідно, позбавити права на викладення окремої думки - незгоди, висловленої при вирішенні процесуального питання.

Тому вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно питання поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при прийнятті рішення про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Так, ухвалою від 21.10.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС, одночасно поновивши строк на касаційне оскарження.

Однак, на моє переконання наведені скаржником причини не давали суду касаційної інстанції підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

У цій справі вперше касаційна скарга подана ГУ ДФС 03.03.2020 (провадження №К/9901/6099/20), яку Верховний Суд ухвалою від 16.03.2020 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не було викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній з 08.02.2020). Копію цієї ухвали ГУ ДФС отримало 18.03.2020.

Вдруге касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 30.03.2020 (провадження №К/9901/9405/20), проте, ухвалою від 17.04.2020 Верховний Суд її знову повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не було викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній з 08.02.2020). Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 02.05.2020.

Втретє касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 12.05.2020 (провадження №К/9901/12749/20), проте, ухвалою від 27.05.2020 Верховний Суд її знову повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі було формальне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України безвідносно до предмета спору у цій справі та висновків судів попередніх інстанції. Суд втретє роз`яснив скаржникові вимоги до форми і змісту касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 30.05.2020.

Вчетверте касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 24.06.2020 (провадження №К/9901/15722/20), проте, ухвалою від 10.07.2020 Верховний Суд її знову повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі було формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України безвідносно до висновків судів попередніх інстанції. Суд зауважив про наявність правових позицій Верховного Суду зі спірного у цій справі питання. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 15.07.2020.

Вп`яте касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 29.07.2020 (провадження №К/9901/18789/20). Ухвалою від 06.08.2020 Верховний Суд її залишив без руху, надав скаржникові строк для усунення виявлених недоліків: надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, мало бути викладено з урахуванням роз`яснень, наведених в цій ухвалі; надати документ про сплату судового збору в сумі 42040 грн.

На виконання вимог цієї ухвали суду ГУ ДПС подало уточнену касаційну скаргу, однак, зміст якої був ідентичним до тієї, яку касаційний суд залишив без руху. Також ГУ ДПС надало платіжний документ про сплату судового збору в сумі 38420 грн, що не відповідало розміру, встановленому законом і визначеного судом. З цих підстав Верховний Суд ухвалою від 11.09.2020 касаційну скаргу повернув, оскільки недоліки касаційної скарги ГУ ДПС не усунуло.

Звертаючись вшосте з касаційною скаргою 28.09.2020 (провадження №К/9901/24893/20), ГУ ДПС просило поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, виходячи з такого: первинна касаційна скарга (від 03.03.2020) подана у межах строку касаційне оскарження та не розглянута по суті; повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду; скаржник не зволікав із повторним зверненням до Суду із скаргою (тим більше згідно з законодавчими змінами до процесуальних строків, внесених у зв`язку з коронавірусною хворобою COVID-19, з 01.04.2020 строки звернення з касаційною скаргою, встановлені статтею 329 КАС України, зупинено); на виконання вимог статті 330 КАС України скаржником сплачено судовий збір на загальну суму 42040 грн; у касаційній скарзі наведено позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах від яких відхилилися суди попередніх інстанцій, що, на думку скаржника, призвело до грубого порушення норм процесуального права та є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відкриваючи касаційне провадження ухвалою від 21.10.2020, колегія суддів більшістю голосів визнала, що відповідач навів обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим поновила строк на касаційне оскарження.

Вважаю, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередньо поданих п`яти касаційних скарг, що не можна вважати сумлінним ставленням ГУ ДПС до реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Посилання скаржника на те, що згідно з законодавчими змінами до процесуальних строків, внесених у зв`язку з коронавірусною хворобою COVID-19, строки звернення з касаційною скаргою, встановлені статтею 329 КАС України, зупинено, вважаю безпідставними, оскільки Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) продовжив ті строки на оскарження судових рішень, які ще не сплинули на час набрання ним чинності (02.04.2020). Водночас, у цій справі останнім днем на подання касаційної скарги було 13.03.2020 (тридцять днів з дня отримання копії постанови суду апеляційної інстанції - 12.02.2020), тобто, станом на день набрання чинності Закону №540-ІХ строк на касаційне оскарження судових рішень у цій справі вже закінчився, і, відповідно, не підлягав продовженню. При цьому, обґрунтованих підстав для його поновлення, ГУ ДПС не навело, поважних причин, які об`єктивно перешкоджали привести касаційну скаргу у відповідність із вимогами КАС України щодо її форми і змісту, не зазначило.

Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині як належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, так і сплати судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, однак, недоліки касаційних скарг, які стали підставами для їх повернення усунуті лише під час шостого звернення з касаційною скаргою (колегія суддів визнала достатнім наведене ГУ ДПС обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України), що відбулося більше ніж через сім місяців з дня ухвалення постанови апеляційним судом. Такий строк, на моє переконання, не може вважатися розумним і оптимальним строком для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на подання касаційної скарги з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, вважаю, що подану касаційну скаргу належало залишити без руху для надання скаржнику часу вказати інші підстави для поновлення строку, оскільки наведені скаржником причини пропуску такого строку є неповажними. Відповідно, у випадку відсутності інших (поважних) причин, у відкритті касаційного провадження належало відмовити відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Суддя: М. М. Гімон