Постанова

від 16.09.2021 по справі 280/5616/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 280/5616/18

адміністративне провадження № К/9901/27042/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Малиш Н.І., Шальєва В.А.) у справі №280/5616/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Запоріжметалургремонт до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Запоріжметалургремонт (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2018 року №0017211409.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення з підстав підтвердження належними первинними документами реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2018 року №0017211409.

Рішення суду першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вмотивовано тим, що всі первинні документи, складені в рамках правовідносин між позивачем та його контрагентом досліджено судом, підписані сторонами, скріплені печатками, без жодних зауважень, повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Наявність у контрагента чинної електронної ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва є належним і достатнім свідченням наявності права і можливості виконання робіт, включених до ліцензії.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності господарських операцій, які не підтверджується відповідними первинними документами та наявні первинні документи містять значні недоліки. Зазначає про відсутність у контрагента позивача необхідного обсягу матеріальних ресурсів, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень та трудових ресурсів.

Позивачем 8 листопада 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 2 жовтня 2018 року по 8 жовтня 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Менор Трейд за травень 2018 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2018 року №614/08-01-14-09/32845340 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2018 року на суму 320068 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Менор Трейд з підстав відсутності у останнього достатньої кількості працівників та наявності ознак фіктивності, а також наявності інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень України про порушення кримінальних проваджень відносно контрагента позивача.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких листом податкового органу від 31 жовтня 2018 року №37597/10/08-01-14-09-11 повідомлено позивача про залишення без змін висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2018 року №0017211409, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 320068 грн та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80017 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж (замовник) укладено договір підряду №12/04/18, предметом якого є капітальний ремонт доменної печі №5 Публічного акціонерного товариства Запоріжсталь . За умовами специфікації загальна вартість робіт складає 243333,40 грн з яких: демонтаж деталей герметизації 49600 грн, демонтаж існуючих холодильних плит 410400 грн, монтаж холодильних плит 1762310 грн, деталі герметизації (накладки з шайбами) холодильних плит, монтаж 21023,40 грн. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано додаток №1 до договору підряду, специфікацію вартості робіт, рахунок-фактури, акт приймання-передачі виконаних робіт.

Для виконання частини робіт за вищезазначеним договором залучено субпідрядну організацію - Товариство з обмеженою відповідальністю Менор Трейд відповідно до договору підряду від 25 квітня 2018 року №25/04-1, предметом якого є капітальний ремонт доменної печі №5 Публічного акціонерного товариства Запоріжсталь , об`єм, характер робіт визначаються кошторисно-фінансовим розрахунком, іншою виконавчою документацією. Вартість робіт складає 2010000 грн та є орієнтовною, до дня виконаних робіт корегується з урахуванням динаміки цін та тарифів, а також нормативних актів, роботи приймаються за актами виконаних робіт. Відповідно до специфікації вартості робіт загальна вартість робіт складає 1920408 грн.

У травні 2018 року оформлені фінансово-господарські операції на суму 1920408 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 320068 грн. Зміст цих операцій полягає у виконанні підрядником на замовлення товариства субпідрядних робіт з монтажу холодильних плит у кількості 163,3 тони при виконанні капітального ремонту доменної печі №5 Публічного акціонерного товариства Запоріжсталь за договором підряду від 25 квітня 2018 року №25/04-1. На підтвердження фінансово-господарські операції позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт, платіжне доручення, обігово-сальдова відомість по рахунку 631, картка рахунку 631.

Позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Менор Трейд сплачено 230448,96 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 38408,16 грн. Станом на 1 червня 2018 року по рахунку 631 по взаємовідносинам між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Менор Трейд рахується кредиторська заборгованість в сумі 1920408 грн, яка частково погашена у червні 2018 року, відповідно до наданого платіжного доручення.

Відповідно до Договору № 22/06-1 про відступлення права вимоги від 22 червня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Менор Трейд (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Радмір-К (новий кредитор), Товариство з обмеженою відповідальністю Менор Трейд передало Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі Радмір-К право вимоги за договором від 25 квітня 2018 року № 25/04-1 на суму 1689959,04 грн.

За даними бухгалтерського обліку дебіторська або кредиторська заборгованість станом на 1 вересня 2018 року у позивача відсутня, тобто ним погашено заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Радмір-К у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученням, копіями листів в адресу останнього щодо призначення платежу по зазначеним платіжним дорученням.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суди попередніх інстанцій, приймаючі рішення про задоволення позовних вимог, дійшли висновку про підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами належними первинними документами.

Водночас, Верховний Суд не може перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються лише на наявності актів виконаних робіт (без конкретизації обсягів виконаних робіт) та часткової оплати. При цьому договори, додатки до договорів, рахунки, картки рахунку не є первинними документами, а лише свідчать про домовленість сторонами договору про поставку товару та послуг.

Судами не надано оцінку доводам податкового органу про відсутність відповідних кошторисів, актів виконаних робіт за формою КБ-2В, інших первинних документів в підтвердження здійснення робіт, фізичних, матеріальних, технічних та технологічних можливостей, відповідного управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення таких ремонтних робіт.

Судами також не досліджено економічну доцільність та ділову мету замовлення позивачем підрядних робіт у іншого підрядника, на що неодноразово посилався податковий орган під час розгляду справи судами. А саме, для виконання капітального ремонту доменної печі № 5 ПАТ Запоріжсталь укладено договір з ТОВ Стальмонтаж . Потім ТОВ Стальмонтаж як Замовник укладає договір на виконання цих робіт з позивачем (підрядник), який в подальшому як замовник на виконання цих самих робіт укладає договір з ТОВ Менор Трейд (підрядник).

Також, не досліджено та не надано оцінку наявності заборгованості за договором №12/04/18, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Стальмонтаж .

Судами не перевірено та не досліджено висновки, доводи та докази, наведені контролюючим органом щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з наведеними вище його контрагентами.

Поза увагою судів залишилася інформація про наявність кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва відносно контрагентів позивача.

З огляду на викладене, Верховний Суд не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та вважає такі висновки передчасними.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що суди дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій, які слугували підставою для формування податкового кредиту та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року скасувати, справу №280/5616/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник