Постанова

від 15.09.2021 по справі 2-151/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-151/11

провадження № 61-18795св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Мельник Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк (далі - ТОВ Укрпромбанк ) звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2010 року відкрито провадження в указаній справі.

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору

поруки, який ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва

від 20 вересня 2010 року до прийнято спільного розгляду з первісним позовом.

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ПАТ Дельта-Банк , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання правочину нечинним.

У липні 2010 року ПАТ Дельта Банк подало до суду заяву про залучення

до участі у справі, як правонаступника позивача.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року допущено процесуальне правонаступництво позивача за первісним

позовом - ТОВ Укрпромбанк , на його правонаступника - ПАТ Дельта Банк , у межах розгляду цивільної справи № 2-151/11.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року

та постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року залишено без змін.

Поновлено дію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня

2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 22 березня

2018 року.

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі - ТОВ ФК Інвест-Кредо ) звернулося до суду із заявою, в якій просило залучити ТОВ ФК Інвест-Кредо до участі у справі, як правонаступника ПАТ Дельта Банк .

Заява мотивована тим, що 20 липня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвест-Кредо укладено договір про відступлення права вимоги № 229/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 81, за умовами якого ТОВ ФК Інвест-Кредо набуває право вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, сплати грошових коштів, процентів у розмірах вказаних у додатку № 2 до цього договору, зокрема і за договорами, укладеними із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви про залучення до справи правонаступника

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у задоволенні заяви ТОВ ФК Інвест-Кредо про заміну сторони цивільного процесу відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ ФК Інвест-Кредо про залучення його до участі в справі як правонаступника ПАТ Дельта Банк , суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ ФК Інвест-Кредо не долучило належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги та/або відчуження в іншій спосіб зобов`язань за кредитним договором № 1161-100/ФКВ-08 від 25 червня

2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , та за договором поруки

№ 1161-100/Zфпор-08 від 25 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 . Доданий до заяви витяг з додатку до договору відступлення права вимоги

№ 229/К від 20 липня 2020 року не відтворює інформації, яка містить у цьому Додатку, та безпосередньо стосується відповідачів у даній справ, поданий до суду документ не підписаний уповноваженим представником юридичної особи, яка має право засвідчувати цей документ, а тому не може сприйматися судом, як належний доказ відступлення права вимоги від ПАТ Дельта Банк на користь ТОВ ФК Інвест-Кредо відносно відповідачів. ТОВ ФК Інвест-Кредо не долучило акт прийому-передачі документів від первісного кредитора до нового кредитора з копіями всіх документів, які передано новому кредитору відносно відповідачів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду позовної заяви ПАТ Дельта Банк , як правонаступника ТОВ Укрпромбанк

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року позов ПАТ Дельта Банк , як правонаступника ТОВ Укрпромбанк , до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що представник ПАТ Дельта Банк повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, що на думку суду свідчить про втрату правонаступником позивача заінтересованості у вирішенні даного спору, незважаючи на тривалий час перебування справи на розгляді в суді.

Апеляційне провадження за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року

Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від

24 вересня 2020 року ТОВ ФК Інвест-Кредо оскаржило її в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє від імені та в інтересах ТОВ ФК Інвест-Кредо , задоволено.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Задоволено заяву ТОВ ФК Інвест-Кредо .

Залучено ТОВ ФК Інвест-Кредо до участі в справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ Дельта Банк , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, як правонаступника ПАТ Дельта Банк .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані ТОВ ФК Інвест-Кредо документи підтверджують перехід до нього від ПАТ Дельта Банк права вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки, а суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви ТОВ ФК Інвест-Кредо про залучення його до участі в справі як правонаступника ПАТ Дельта Банк .

Апеляційне провадження за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року

Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від

15 жовтня 2020 року ТОВ ФК Інвест-Кредо оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року поновлено

ТОВ ФК Інвест-Кредо строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ФК Інвест-Кредо на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня

2020 року про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ТОВ ФК Інвест-Кредо , правонаступник ПАТ Дельта Банк , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року справу за апеляційною скаргою ТОВ ФК Інвест-Кредо на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ТОВ ФК Інвест-Кредо (правонаступник ПАТ Дельта Банк ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року клопотання ТОВ ФК Інвест-Кредо про зупинення провадження у справі задоволено.

Провадження у справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ Дельта Банк , третя особа -

ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання правочину нечинним, за апеляційною скаргою ТОВ ФК Інвест-Кредо на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду - зупинено до вирішення Верховним Судом касаційних скарг на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня

2020 року у даній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що існує об`єктивна неможливість розгляду апеляційної скарги ТОВ ФК Інвест-Кредо на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у справі

№ 2-151/11 до вирішення Верховним Судом касаційних скарг представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від

02 грудня 2020 року у справі № 2-151/11, в межах розгляду яких вирішується питання правонаступництва ТОВ ФК Інвест-Кредо після ПАТ Дельта Банк у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

17 грудня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ТОВ ФК Інвест-Кредо на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі № 2-151/11.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що фактично апеляційний суд вирішивши спірне процесуальне питання по суті, переоцінив докази на підтвердження правонаступництва, що були додані до заяви ТОВ ФК Інвест-Кредо про залучення сторони у справі. Заявник вказує, що у переліку статті 353 ЦПК України відсутня ухвала про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), що свідчить про те, що вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, представник заявника наводить висновки зроблені Верховним Судом в ухвалі від 28 січня 2020 року у справі № 28 січня 2020 року у справі № 359/1814/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 522/14750/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня

2018 року у справі № 761/6099/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц, постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 463/5514/18.

Представник заявника також вказує на безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

24 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від

22 березня 2018 року.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення не зазначає про належне повідомлення, а лише вказує формальну ознаку, а саме, що учасники повідомлені. Факт правонаступництва ТОВ ФК Інвест-Кредо замість

ПАТ Дельта банк не підтверджений належними та допустимими в розумінні ЦПК України доказами. Заявник вказує, що у переліку статті 353 ЦПК України відсутня ухвала про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), що свідчить про те, що вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Представник заявника також вказує на безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі

№ 296/6683/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2019 року у справі № 522/18296/14-ц ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах

30 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та закрити провадження в частині розгляду апеляційної скарги.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року мотивована тим, що під час винесення ухвали Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року участь у справі брали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які приймали участь у справі під час винесення постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня

2020 року, проте самовідвід не заявляли. Апеляційний суд вказав лише на об?єктивну неможливість розгляду апеляційної скарги, в той час коли оскаржувана ухвала не містить не тільки аргументації в чому це проявляється, а навіть простого пояснення в чому судова колегія встановила цю об?єктивну неможливість, а також хоча б якісь ознаки такої неможливості.

Доводи інших учасників справи

18 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, аргументи якої зводяться до незаконності постанови Київського апеляційного суду від

02 грудня 2020 року

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня

2020 року у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського апеляційного суду.

21 липня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Щодо касаційних скарг представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від

02 грудня 2020 року.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8).

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55, пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал.

У пункті 28 частини першої статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Виходячи із цієї норми, ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню.

Пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції, як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Подібний висновок щодо вказаних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Вказане спростовує аргументи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 щодо процесуальної неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у справі.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги № 229/К від 20 липня 2020 року ПАТ Дельта Банк (банк) відступило ТОВ ФК Інвест-Кредо (новий кредитор) належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та заставодавців/іпотекодавців та поручителів, зазначених в додатку № 1 до даного договору (пункт 1 договору). Згідно з пунктом 2 договору новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банку у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржником грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №2 до договору, право вимагати сплати неустойки, пені та штрафів, передбачених основними договорами тощо.

У витягах додатків № 1 та № 2 до договору про відступлення права вимоги

№ 229/К від 20 липня 2020 року, що були вкладені до матеріалів справи, зазначений кредитний договір № 1161-100/ФКВ-08 від 25 червня 2008 року, укладений з ОСОБА_1 , договір поруки № 1161-100/Zфпор-08 від 25 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 та іпотечний договір № 1161-100/Zфквіп-08 від 25 червня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 , розмір боргу та вид забезпечення.

Також ТОВ ФК Інвест-Кредо надало платіжне доручення № 41 від 20 липня

2020 року про сплату ПАТ Дельта Банк коштів за придбання активів в сумі

11 415 439,42 грн.

Надані копії документів були посвідчені адвокатом Дейком Є. А., що передбачено пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особина будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Установивши, що новий кредитор - ТОВ ФК Інвест-Кредо , шляхом укладення договору № 229/К про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року набуло прав вимоги до позичальників за кредитними договорами згідно додатку № 1 та додатку № 2 до договору, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 1161-100/ФКВ-08 та договором іпотеки від

25 червня 2008 року № 1161-100/Zфквіп-08 та до поручителя ОСОБА_2 за договором поруки від 25 червня 2008 року № 1161-100/Zфпор, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для залучення ТОВ ФК Інвест-Кредо в якості правонаступника ПАТ Дельта Банк .

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони у справі.

Аргументи касаційних скарг щодо безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження Верховний Суд вважає неприйнятними, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ ФК Інвест-Кредо копії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року, що і було мотивовано Київським апеляційним судом під час вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів відхиляє аргументи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення не зазначає про належне повідомлення, а лише вказує формальну ознаку, а саме, що учасники повідомлені, оскільки апеляційний суд встановивши, що заявник був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явився, клопотань від заявника не надходило, розглянув справу у відповідності до правил частини другої статті 372 ЦПК України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для заміни сторони у справі не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може

за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що закон пов`язує зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21 липня

2021 року у справі № 265/2189/20 (провадження № 61-14007св20).

За таких обставин підстави, передбачені пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду у касаційному порядку справи № 2-151/11 за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року , відсутні.

Згідно з частиною третьою статі 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статі 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня

2020 року залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун