Рішення

від 20.09.2021 по справі 910/10166/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/10166/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича до товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" про стягнення 6 735,38 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року фізична особа - підприємець Іванина Юрій Дмитрович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 6 735,38 грн, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 30 березня 2020 року № 30032020/В-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

12 липня 2021 року на адресу суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19 липня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

10 серпня 2021 року до суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечувало проти задоволення позову та зазначало, що спірна сума не підлягає сплаті позивачу в зв`язку з порушенням ним умов укладеного між сторонами договору.

25 серпня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наведені доводи й аргументи на спростування правової позиції відповідача.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відтак суд дійшов висновку про наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог та можливість її розгляду за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2020 року між Товариством та позивачем було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 30032020/В-1, за умовами якого останній зобов`язався організувати міжнародні та внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень відповідача, а Товариство - виконати всі розрахунки з перевізником в повному обсязі в передбачений договором термін (пункти 3.1., 4.9. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що організація кожного міжнародного перевезення оформлюється окремим замовленням, яке надсилається експедитором перевізнику відразу по узгодженню в порядку, встановленому в пункті 5 даного договору.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору вартість фрахту та інших послуг підтверджується в окремих замовленнях експедитора, які є невід`ємними частинами договору. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування коштів, одержаних від замовника, у строк до 25 банківських днів з дати отримання оригіналів документів, якщо інше не вказано в замовленні.

Для оплати послуг перевізник повинен надати наступні документи: два акти виконаних робіт (із зазначенням номерів CMR), скріплені печаткою та підписом перевізника; два оригінали CMR; рахунок за надані послуги; замовлення на перевезення, завірене печаткою та підписом перевізника; договір на транспортно-експедиційне обслуговування, завірений печаткою та підписом перевізника (пункт 6.3. договору).

Відповідно до пункту 11.3. договору він вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. У випадку, якщо за 30 днів до завершення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то термін його дії автоматично продовжується на 1 календарний рік.

На підставі заявки від 11 лютого 2021 року № 94-В позивачем було здійснено міжнародне перевезення по маршруту Італія - Україна, що підтверджується CMR № 0064084, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до заявки від 11 лютого 2021 року № 94-В вартість перевезення склала 400 євро (що станом на дату розвантаження - 18 лютого 2021 року, дорівнювало 13 546,88 грн), оплата - протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

18 лютого 2021 року позивач виставив рахунок-фактуру № 18/02-В на оплату виконаного перевезення.

Відповідач частково оплатив виконане Підприємцем перевезення на загальну суму 6 721,50 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями: від 22 березня 2021 року № 3825 та від 6 травня 2021 року № 3903.

Відтак позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що несплаченою залишилась вартість виконаного ним перевезення в сумі 6 735,38 грн, яку і просив стягнути з відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач факт виконання позивачем перевезення, його вартість, умови оплати не заперечував, проте зазначав про відсутність заборгованості перед Підприємцем у зв`язку із застосуванням умов пунктів 6.4., 7.2.10. договору.

За доводами відповідача, у заявці від 11 лютого 2021 року № 94-В узгоджено дату завантаження транспортного засобу - 12 лютого 2021 року, проте останній прибув на завантаження лише 15 лютого 2021 року, тобто з порушенням погоджених сторонами строків.

Відповідно до пункту 6.4. договору експедитор має право в односторонньому порядку зменшити перевізнику вартість перевезення на суму штрафних санкцій, які останній повинен сплатити за порушення даного договору та всіх збитків, пов`язаних з невиконанням його умов.

Згідно з пунктом 7.2.10. договору в разі, коли перевізник підтвердив замовлення експедитора, але не підготував та не подав транспортний засіб під завантаження вчасно, перевізник сплачує 50 євро на добу на території України та 100 євро на добу поза її межами, за кожну добу запізнення на завантаження.

За доводами Товариства, за запізнення на завантаження (на території Італії) на 2 доби перевізник мав сплатити штраф у розмірі 200 євро (6 736,00 грн), тож вартість виконаного перевезення була зменшена відповідачем на зазначену суму на підставі пункту 6.4. договору.

Позивач із такими доводами не погоджувався та зазначав, що транспортний засіб прибув у місце завантаження вчасно - 12 лютого 2021 року, проте оскільки з вини Товариства вантаж не був підготовлений, поданий транспортний засіб з 12 лютого 2021 року по 15 лютого 2021 року безперервно перебував у місці завантаження.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).

Суд зазначає, що в даному судовому провадженні не встановлюються: обставини здійснення завантаження з порушенням погодженої в заявці дати, сторона, винна в такому простроченні, а також наявність чи відсутність підстав для застосування до винної сторони штрафних санкцій за порушення умов договору.

Також у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили або спростували факт несвоєчасного прибуття транспортного засобу Підприємця під завантаження.

З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, як недоведені та необґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду в установленому законом порядку з відповідним позовом у випадку порушення позивачем умов договору та наявності підстав для застосування до нього штрафних санкцій за таке порушення.

За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 735,38 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути з Товариства понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 900,00 грн, а також відшкодувати суму "гонорару успіху" в розмірі 1 400,00 грн, яка має бути сплачена позивачем адвокату в разі задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

15 червня 2021 року між позивачем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (далі - Адвокат) було укладено договір про правову допомогу, за умовами якого останній зобов`язався надати клієнту правову допомогу в спорі, що виник із Товариством. Перелік дій, що підлягають вчиненню Адвокатом міститься в пункті 1.1. цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. договору за вчинення дій, визначених у пункті 1.1. цього договору довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 2 900,00 грн. Сплата зазначеної суми відбувається в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 1 400,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 900,00 грн, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 17 червня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 17 червня 2021 року № 05-06. Право Лози В.М. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується відповідним свідоцтвом від 16 травня 2008 року № 507. На підтвердження надання Адвокатом послуг, пов`язаних з даною судовою справою, позивач надав копію ордеру серії ВО № 1019194 від 17 червня 2021 року.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до розрахунку розміру винагороди за договором про правову допомогу від 15 червня 2021 року становить 1 400,00 грн, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 900,00 грн є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат, наданого суду. За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на Товариство 2 900,00 грн витрат на правову допомогу адвоката. Водночас суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат зі сплати гонорару успіху за прийняття рішення на користь позивача в сумі 1 400,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вольпе" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30, офіс 304; ідентифікаційний код 40233687) на користь фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 6 735 (шість тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 38 коп. заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору, а також 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 вересня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко