Рішення

від 08.09.2021 по справі 911/286/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/286/21

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Київ)

до Державного підприємства «Екоресурс», с. Старе Бориспільського району Київської області

про відшкодування збитків

У засіданні суду брали участь:

представник позивача: Канатніков А.О. (витяг з наказу №20 о/с від 10.04.2020, службові обов`язки, затверджені 07.01.2021, довіреність №1 від 04.01.2021, службове посвідчення НГ №001005 від 23.09.2014);

представник відповідача: Сиза Н.Л. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспорт)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 25.01.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулось Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Київ) (далі позивач, Управління) із позовною заявою б/н від 25.01.2021 (вх. №279/21 від 27.01.2021) до Державного підприємства «Екоресурс» (далі відповідач, ДП «Екоресурс») про стягнення з останнього збитків у розмірі 269 000,68грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 193, 222, 224-226, 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині штучного завищення суми своїх витрат, що призвело до недоотримання позивачем грошових коштів.

1.2. Відповідач правом передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався та відзив на позовну заяву не подав. Водночас, подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

1.3. Інших заяв по суті справи сторонами суду надано не було.

1.4. 09.09.2021 під час судового засідання представник Управління у вступному слові учасників справи підтримав свою позовну заяву та просив суд її задовольнити з підстав викладених у позові.

1.5. Представник ДП «Екоресурс» у вступному слові учасників справи проти позову заперечив та просив у його задоволені відмовити.

2. Процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 01.02.2021, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.03.2021 та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у строк до 18.02.2021.

На підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено на 22.03.2021, про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу від 01.03.2021 (протокол судового засідання від 01.03.2021).

Водночас, у період з 15.03.2021 по 01.04.2021 суддя Янюк О.С. перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим підготовче засідання призначене на 22.03.2021 не відбулось, а тому, після закриття лікарняного листа та відновлення працездатності судді, ухвалою від 06.04.2021 призначено підготовче засідання на 17.05.2021.

Ухвалою суду від 17.05.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.05.2021, на підставі ст.ст. 161, 183 ГПК України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.06.2021 та встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

2.2. Ухвалою суду від 14.06.2021, зокрема, позовну заяву Управління залишено без руху та відкладено підготовче засідання на 12.07.2021.

2.3. На підставі ст.ст. 176, 185 ГПК України, у зв`язку із усуненням позивачем недоліків позову, судом продовжено розгляд справи та, за результатами підготовчого засідання, 12.07.2021 у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті на 02.08.2021 (ухвала суду від 12.07.2021).

2.4. На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 09.09.2021.

2.5. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 01.03.2016 між Управлінням (замовник), та Дочірнім підприємством «Спецсервіс-Буд» державного підприємства МВС України «Спецсервіс», правонаступником якого є ДП «Екоресурс», укладено договір про надання послуг №1, із відповідними змінами (далі Договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується здійснювати комплекс заходів лісовпорядник робіт на земельній ділянці замовника загальною площею 6 100га (об`єкт), що знаходиться у його постійному користуванні (державні акти серія ЯЯ №151105, серія ЯЯ №151107) та розташована в межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також здійснювати реалізацію продукції, яка була отримана (заготовлена) під час виконання зазначених робіт (т. 1 а.с. 14-18).

Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору з метою підтвердження факту надання послуг виконавцем сторони щоквартально, до 20-го числа місяця, слідуючого за звітним періодом, складають відповідний акт прийому-передачі наданих послуг.

У п. 4.1 Договору сторони домовились, що вартість наданих послуг з реалізації продукції, яка була отримана (заготовлена) під час виконання робіт із лісовпорядкування, залежить від виду, сезонності та технічних умов проведення робіт, але не повинна перевищувати вартості реалізованої продукції. Щоквартальна сума сплати за надані послуги визначатиметься відповідно до акта та документів, передбачених п. 3.6 даного Договору. Виконавець перераховує замовнику 50% чистого прибутку, який вираховується за відповідною формулою: ЧП=ВД-ВВ-ПП-ПЧП, де: ЧП чистий прибуток; ВД валовий дохід від реалізації отриманої (заготовленої) лісопродукції; ВВ валові витрати; ПП податок на прибуток; ПЧП податок з чистого прибутку.

Згідно п. 5.4 Договору замовник має право, зокрема, відмовитись від прийняття наданих послуг, якщо вони не відповідають умовам договору і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повної перереєстрації (переоформлення) права постійного лісокористування земельною ділянкою загальною площею 16132,6963га, але не пізніше 31.12.2017 (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору між сторонами підписані та скріплені печатками останніх акти здачі-прийняття послуг з лісовпорядних робіт (т. 1 а.с. 37, 44, 47, 50, 53, 56), а саме:

№1 від 02.08.2016, в якому зазначено, що за період з 01.03 по 30.06.2016 загальна вартість реалізованої продукції становить 1 393 129,24грн, а витрати на проведення робіт склали 1 343 745,23грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: 49 384,01грн різниця доходів та витрат; 8 889,12грн податок на прибуток (18%); 40 494,89грн сума, що підлягає оподаткуванню; 6 074,23грн частина чистого прибутку (15%); 34 420,65грн сума, що підлягає розподілу; 17 210,33грн сума, що підлягає сплаті замовнику (50%); 17 210,33грн сума, що залишається у розпорядженні виконавця (50%);

№2 від 20.10.2016, в якому зазначено, що за період з 01.03 по 30.06.2016 загальна вартість реалізованої продукції становить 1 063 214,76грн, а витрати на проведення робіт склали 912 251,58грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: 150 963,18грн різниця доходів та витрат; 27 173,37грн податок на прибуток (18%); 123 789,81грн сума, що підлягає оподаткуванню; 18 568,47грн частина чистого прибутку (15%); 105 221,34грн сума, що підлягає розподілу; 52 610,67грн сума, що підлягає сплаті замовнику (50%); 52 610,67грн сума, що залишається у розпорядженні виконавця (50%);

№3 від 08.02.2017, в якому зазначено, що за період з 01.10 по 31.12.2016 загальна вартість реалізованої продукції становить 2 212 568,54грн, а витрати на проведення робіт склали 2 056 497,57грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: 156 070,97грн різниця доходів та витрат; 28 092,77грн податок на прибуток (18%); 127 978,20грн сума, що підлягає оподаткуванню; 19 196,73грн частина чистого прибутку (15%); 108 781,47грн сума, що підлягає розподілу; 54 390,74грн сума, що підлягає сплаті замовнику (50%); 54 390,73грн сума, що залишається у розпорядженні виконавця (50%);

№4 від 24.04.2017, в якому зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 загальна вартість реалізованої продукції становить 1 402 260,96, а витрати на проведення робіт склали 1 509 366,06грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: -107 105,10грн різниця доходів та витрат;

№5 від 27.07.2017, в якому зазначено, що за період з 01.03 по 30.06.2017 загальна вартість реалізованої продукції становить 1 590 472,54грн, а витрати на проведення робіт склали 1 295 253,63грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: 188 113,81грн різниця доходів та витрат; 33 860,49грн податок на прибуток (18%); 154 253,32грн сума, що підлягає оподаткуванню; 23 138,00грн частина чистого прибутку (15%); 131 115,33грн сума, що підлягає розподілу; 65 557,66грн сума, що підлягає сплаті замовнику (50%); 65 557,66грн сума, що залишається у розпорядженні виконавця (50%);

№6 від 27.10.2017, в якому зазначено, що за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 загальна вартість реалізованої продукції становить 1 835 192,05, а витрати на проведення робіт склали 1 439 50,79грн. Прибуток, що підлягає розподілу визначено таким чином: 395 688,26грн різниця доходів та витрат; 71 223,89грн податок на прибуток (18%); 324 464,37грн сума, що підлягає оподаткуванню; 48 669,66 частина чистого прибутку (15%); 275 794,72грн сума, що підлягає розподілу; 137 897,36грн сума, що підлягає сплаті замовнику (50%); 137 897,36грн сума, що залишається у розпорядженні виконавця (50%).

3.2. 31.08.2017 відділом внутрішнього аудиту Головного Управління Національної гвардії України з метою оцінки дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з окремих питань фінансово-господарської діяльності проведено внутрішній аудит, за результатами якого складено звіт №27/35-323/14 (т. 1 а.с. 19-24).

Із змісту звіту вбачається, що в ході проведення аудиту виявлені порушення, які призвели до витрат (збитків). Унаслідок штучного завищення, у період з 01.03.2016 по 30.06.2017, Дочірнім підприємством «Спецсервіс-Буд» державного підприємства МВС України «Спецсервіс» (далі ДП «Спецсервіс-Буд») сум своїх витрат на 924 128,11грн за рахунок включення до калькуляцій: 771 881,41грн придбання основних засобів (кондиціонери, холодильник, мотопилки, жалюзі, сис.а/сп., трактор, відвал, битовка, телефони, пічки, міні-елетктростанція, станція водопостачання, піч СВЧ, мечі колесова, ноутбук, плуг, лізинг); 124 211,73грн сплата частини доходу Управлінню; 28 034,97грн стягнення за шкоду навколишньому середовищу, Управлінням недоотримано коштів (зменшена сума прибутку) від реалізації лісу згідно Договору на суму 387 616,31грн (усунуто 65 557,66грн).

Відповідно до аудиторських рекомендацій від 31.08.2017, Управлінню рекомендовано організувати претензійно-позовну роботу щодо доотримання коштів у сумі 322 058,65грн (т. 1 а.с. 25-27).

3.3. 04.08.2017 замовник звернувся до виконавця із листом №1/22-1707, в якому просив сплатити кошти у сумі 322 058,55 в добровільному порядку (т. 1 а.с. 28-29).

У відповідь на вказаний лист ДП «Спецсервіс-Буд» повідомив Управління, що виконав свої зобов`язання за Договором, а тому вважав, що додаткових підстав для сплати коштів у відповідному розмірі у нього немає (лист №66 від 18.08.2017; т. 1 а.с. 30).

21.09.2017 Управління звернулось до ДП «Спецсервіс-Буд» із претензією №1 від 19.09.2017, в якій пропонував виконавцю до 02.10.2017 добровільно здійснити розрахунки із замовником у розмірі 322 058,65грн. Зазначена претензія отримана виконавцем 22.09.2021, про що свідчить підпис відповідної особи та печатка ДП «Спецсервіс-Буд», яка міститься на вказаній претензії (т. 1 а.с. 31-32).

Із змісту акта здачі-прийняття від 27.10.2017 та калькуляції витрат на здійснення послуг з лісовпорядкування ДП «Спецсервіс-Буд» за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 (п.18, 26) вбачається, що відповідачем відповідно до аудиторського звіту здійснено частково корегування витрат, а саме, виключено суми 124 211,73грн та 28 034,97грн із об`єму витрат виконавця (т. 1 а.с. 39).

11.05.2018 замовник потворно звернувся до виконавця із претензією №2 від 11.05.2018, в якій, з огляду на визнання ДП «Спецсервіс-Буд» сум, що завищували розмір витрат, а саме, 124 211,73грн (сплата частини доходу в/ч 3001) та 28 034,97грн (стягнення за шкоду, завдану навколишньому середовищу), просив перерахувати до 25.05.2018 суму коштів, що залишилась 269 000,68грн (т. 1 а.с. 33-34). Указана претензія була повернута Управлінню за закінченням терміну зберігання у відповідному поштовому відділені, що підтверджується довідкою останнього (т. 1 а.с. 35).

3.4. 14.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Державний реєстр) внесено запис №10721120012029132 про припинення ДП «Спецсервіс-Буд» в результаті реорганізації.

Відповідно до витягу із Державного реєстру, станом на 27.01.2021, ДП «Екоресрс» є правонаступником ДП «Спецсервіс-Буд» (запис від 14.06.2019 за №13541450000007605; т.1 а.с. 96-101).

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу завдані збитки, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

5. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 ГК України відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №918/864/20).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У свою чергу, загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

При цьому суд зазначає, що обов`язок доведення факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №915/1456/15).

5.2. Як зазначалось вище, предметом розгляду вказаного спору є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу, шляхом, як зазначає Управління у своєму позові, штучного завищення відповідачем суми витрат, що призвело до недотримання прибутку. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано аудиторських звіт №27/35-323/14 від 31.08.2017. Проаналізувавши зазначений звіт, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Бюджетного кодексу України (у редакції від 14.05.2017) контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує: 1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту); 2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності; 3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень; 4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів; 5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об`єктами державної власності; 6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

Частиною 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ. Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України», зокрема, Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

До складу Національної гвардії України входять, зокрема, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України»).

Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України») .

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2016 №1270 «Про затвердження Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі МВС» зобов`язано керівників апарату Міністерства внутрішніх справ, територіальних органів, закладів, установ і підприємства, що належить до сфери управління МВС, забезпечувати, зокрема, розгляд аудиторських звітів, рекомендацій та доповідей про результати внутрішнього аудиту, притягнення до відповідальності осіб, винних у допущенні порушень фінансово-бюджетної дисципліни, та осіб, які не виконують рекомендацій, наданих за результатами внутрішнього аудиту, та вжиття відповідних заходів реагування.

Таким чином, рекомендації, викладені у звіті органу внутрішнього аудиту, є обов`язковими до виконання, оскільки підконтрольний суб`єкт несе відповідальність за повноту вжиття заходів. Підзаконні нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ, якими регулюється діяльність управлінь внутрішнього аудиту, дають підстави вимагати виконання вказівок за результатами перевірки.

З наведеного слідує, що аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов`язок керівника підконтрольної установи виконати таку вимогу та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №808/1422/17).

Водночас, судом беруться до уваги положення ст.ст. 77, 79 ГПК України, якими зокрема, визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою усунення порушень, зазначених у звіті, позивачем поінформовано відповідача про результату аудиту та запропоновано останньому оплатити виявлену грошову різницю. Проте, ДП «Екоресурс» ані під час досудового врегулювання спору, ані під час вирішення даного спору у суді не заперечувало щодо виявлених порушень (в частині безпідставного включення відповідних витрат на здійснення послуг з лісовпорядкування), та не надало жодного доказу на спростування обставин викладених у відповідному звіті.

Водночас, як зазначалось вище, ДП «Екоресурс», після отримання претензії №1 від Управління, самостійно на підставі аудиторського звіту виключено із суми витрат відповідача - 124 211,73грн (сплата частини доходу в/ч 3001) та 28 034,97грн (стягнення за шкоду, завдану навколишньому середовищу), що підтверджується відповідним актом від 27.10.2017 та калькуляцією до нього.

Отже, вказаний звіт, який складаний за результатами проведеного внутрішнього аудиту, та який у свою чергу є обов`язковим для позивача, суд вважає належним та допустимим доказом, який вказує, зокрема, на елементи протиправної поведінки з боку відповідача, у результаті чого позивачем недоотримано частину прибутку, передбаченого Договором.

5.3. Як зазначалось вище, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У свою чергу, суд зазначає, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №910/3501/18).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/2484/19).

Ураховуючи зазначене, та те, що позивачем могла б бути отримана грошова сума у розмірі 269 000,68грн при належному виконанні відповідачем своїх договірних зобов`язань (п. 4.1 Договору), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача, як правонаступника ДП «Спецсервіс-Буд», збитків у розмірі 269 000,68грн.

5.4. Водночас, як зазначалось вище, відповідачем подано до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права в день, коли Управлінням отримано відповідний звіт за результатами проведеного внутрішнього аудиту, а саме 04.09.2017, що встановлено судом під час дослідження оригіналів письмових доказів у порядку ст. 210 ГПК України.

Отже, позовна давність для звернення до суду із відповідною вимогою закінчується 05.09.2020, тоді як до суду Управління звернулось лише 25.01.2021, що підтверджується поштовою накладною АТ «Укрпошта», яка міститься на відповідному конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

Водночас, відповідно до Указу Президента України від 13.03.2020 №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами і доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У свою чергу, суд зазначає, що станом на час розгляду відповідно спору відповідних нормативно-правових актів щодо скасування (припинення) карантину відповідними органами державної влади не приймалось.

Ураховуючи те, що закінчення строку позовної давності припадає на 05.09.2020, тобто, на період дії карантину, та з огляду на те, що станом на час звернення позивача до суду (25.01.2021) на всій території України триває карантин, суд дійшов висновку, що Управлінням не було пропущено відповідний строк.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 129-130, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Екоресурс» (08362, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Берегова, буд. 44-А, ідентифікаційний код 38761041) на користь Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Київ) (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 38, ідентифікаційний код 25575753) збитки у розмірі 269 000,68грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч грн 68 коп.) та судовий збір у розмірі 4 035,01грн (чотири тисячі тридцять п`ять грн 01 коп.).

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2021. .

Станом на 20.09.2021 рішення законної сили не набрало.