Постанова

від 15.09.2021 по справі 636/746/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 636/746/18

провадження № 61-22366св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Артемівські зорі ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Артемівські зорі на постанову Харківаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в складі колегії суддів Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Артемівські зорі про усунення перешкод у користуванні гаражем, земельною ділянкою.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу на праві власності належить гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325456700:02:000:1473, що розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, площею 2,0 га.

12 квітня 2017 року між ним та ТОВ Артемівські зорі укладено договір міни, відповідно до якого ОСОБА_1 передав на користь ТОВ Артемівські зорі зазначені вище гараж та земельну ділянку, а ТОВ Артемівські зорі передало на його користь комплекс будівель і споруд АДРЕСА_3.

На момент укладення договору міни заявнику стало відомо про неможливість його нотаріального посвідчення у зв`язку з відсутністю у ТОВ Артемівські зорі правовстановлюючих документів на зазначений комплекс будівель і споруд.

З урахуванням наведеного, сторонами було внесено до договору міни пункт 13, відповідно до якого сторони домовились про нотаріальне посвідчення цього договору, для чого ТОВ Артемівські зорі зобов`язалося протягом шести місяців з моменту укладення договору оформити всі необхідні для нотаріального посвідчення договору міни документи та забезпечити таке посвідчення.

У встановлений пунктом 13 договору міни шестимісячний строк ТОВ Артемівські зорі не виконало зобов`язання щодо оформлення та реєстрації права власності на комплекс будівель і споруд, що є предметом договору міни. Вказаний договір міни є неукладеним, а право власності ОСОБА_1 на гараж та земельну ділянку є незмінним та непорушним. Проте, ТОВ Артемівські зорі не повернуло ОСОБА_1 належні на праві власності гараж і земельну ділянку та умисно вчиняє перешкоди останньому у користуванні даним нерухомим майном.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ Артемівські зорі усунути йому перешкоди у користуванні гаражем та земельною ділянкою, що належать йому на праві приватної власності.

У квітні 2018 року ТОВ Артемівські зорі звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні комплексом будівель і споруд та визнання права власності.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що передбачений пунктом 13 договору міни шестимісячний строк, наданий для оформлення правовстановлюючих документів, порушений не з вини товариства, а з незалежних від нього обставин, що не були відомі товариству.

ТОВ Артемівські зорі позбавлено можливості зареєструвати право власності на комплекс будівель і споруд у зв`язку з відсутністю встановленого законом переліку документів, які для цього вимагаються.

ТОВ Артемівські зорі погоджується з викладеними у первісному позові доводами ОСОБА_1 стосовно того, що договір міни є неукладеним, проте, ОСОБА_1 , вимагаючи повернути йому гараж та земельну ділянку, не вчинив дії щодо повернення ТОВ Артемівські зорі комплексу будівель і споруд.

У березні 2018 року ТОВ Артемівські зорі передало ОСОБА_1 гараж і земельну ділянку та жодним чином не перешкоджає йому у розпорядженні цим майном, однак ОСОБА_1 продовжує користуватися належним ТОВ Артемівські зорі комплексом будівель і споруд, чим порушує права товариства.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ Артемівські зорі просило суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні зазначеними комплексами будівель і споруд, визнати за ТОВ Артемівські зорі право власності на вказані комплекси будівель і споруд, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог; задоволено зустрічні позовні вимоги ТОВ Артемівські зорі ; зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ТОВ Артемівські зорі у користуванні комплексом будівель і споруд, до яких входить: будівля корівник - літ. А, силососховище - літ. Б, силососховище - літ. Б1, силососховище - літ. Б2, силососховище - літ. Б3, розташованих за адресою: АДРЕСА_3; визнано за ТОВ Артемівські зорі право власності на вказаний комплекс будівель і споруд.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 запропонував ТОВ Артемівські зорі повернути належні йому на праві власності будівлю гаражу і земельну ділянку, але при цьому не вчиняв жодних дій щодо зворотної передачі ТОВ Артемівські зорі належного товариству комплексу будівель і споруд та продовжував перешкоджати ТОВ Артемівські зорі у користуванні комплексом будівель і споруд. Договір міни між ТОВ Артемівські зорі та ОСОБА_1 є неукладеним, тому з урахуванням наведеного сторони даного договору повертаються у попередній стан.

Короткий зміст постанови суду апеляційної та касаційної інстанцій

Рішення суду першої інстанції оскаржено заступником прокурора Харківської області в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2018 року скасовано в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ Артемівські зорі до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні комплексом будівель і споруд та визнання права власності, а справу у цій частині направлено для розгляду до Печенізького районного суду Харківської області за правилами виключної підсудності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог у апеляційному порядку не переглядалось.

Апеляційний суд, направляючи справу в частині вирішення зустрічних позовних вимог ТОВ Артемівські зорі для розгляду до Печенізького районного суду Харківської області, вказав на те, що місцевий суд не врахував правила виключної підсудності.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу ТОВ Артемівські зорі задоволено частково; постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог ТОВ Артемівські зорі про зобов`язання усунути перешкоди та визнання права власності, дійшов необґрунтованого висновку про недотримання судом першої інстанції положень статті 30 ЦПК України, оскільки первісний позов у даній справі було подано з дотриманням правил територіальної підсудності, а зустрічний позов пред`являється в суд за місцем розгляду первісного позову.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Артемівської сільської ради Чугуївського району Харківської області задоволено; рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2018 року в частині задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ Артемівські зорі до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні комплексом будівель і споруд та визнання права власності - скасовано та ухвалено нове, яким зустрічний позов ТОВ Артемівські зорі до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні комплексом будівель і споруд та визнання права власності залишено без задоволення; в іншій частині рішення суду залишено без змін; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково задовольнив зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель і споруд та визнання права власності за ТОВ Артемівські зорі на це нерухоме майно на підставі статей 391 , 392 ЦК України , оскільки у ТОВ Артемівські зорі відсутні правовстановлюючі документи на комплекс будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому апеляційний суд указав, що суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо наявності у ТОВ Артемівські зорі правовстановлюючих документів на право користування або право власності на земельну ділянку, та не залучив до участі у розгляді справи власника (розпорядника) вказаної земельної ділянки відповідно до статті 122 ЗК України, оскільки комплекс будівель і споруд, який розташований за адресою АДРЕСА_3, належить ТОВ Артемівські зорі на підставі акту № 2 приймання-передачі внеску в установчий фонд від 01 вересня 2003 року, згідно з яким засновник - СТОВ Артемівка передало підприємству, що було ним засновано - ТОВ Артемівські зорі зазначене нерухоме майно у якості внеску до статутного фонду. Проте, засновник ТОВ Артемівські зорі - СТОВ Артемівка на момент передачі комплексу будівель і споруд до статутного фонду ТОВ Артемівські зорі не передало правовстановлюючий документ на цей об`єкт нерухомого майна з причини відсутності такого документу, у зв`язку з чим право власності СТОВ Артемівка на зазначений комплекс будівель і споруд на момент передачі не було зареєстроване.

Із указаних документів ТОВ Артемівські зорі для реєстрації права власності на комплекс будівель і споруд мало лише акт приймання-передачі внеску в установчий фонд, інші документи, як зазначало ТОВ Артемівські зорі , відсутні з незалежних від нього причин, що і стало перешкодою у реєстрації права власності ТОВ Артемівські зорі на комплекс будівель і споруд, та відповідно - перешкодою для виконання взятих на себе зобов`язань за пунктом 13 договору міни, укладеного з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд установив, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що спірний комплекс будівель і споруд розташований на земельній ділянці, право користування якою було передано від засновника - СТОВ Артемівка , у зв`язку з чим у ТОВ Артемівські зорі виникло право користування цією земельною ділянкою, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, на яких саме правових підставах спірна земельна ділянка належала СТОВ Артемівка .

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року представник ТОВ Артемівські зорі подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року,просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне і обґрунтоване рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 квітня 2018 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд:

- помилково вважав порушеними права Артемівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, оскільки спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а не земельної ділянки, на якій воно розташоване, а тому у суду не було підстав для застосування до спірних правовідносин статті 116 ЗК України;

- неправильно застосував до спірних правовідносин статті 391, 392 ЦК України, оскільки визнання права власності на майно в судовому порядку можливо тоді, коли у позивача відсутні правовстановлюючі документи, і його право оспорює відповідач;

- не встановив правовий режим земельної ділянки, що розташована під комплексом будівель і споруд, оскільки, як встановлено судами, земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і є державною власністю, розпорядником якої є Держгеокадастр.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави уважати, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині зустрічних позовних вимог ТОВ Артемівські зорі про визнання права власності на нерухоме майно, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 року на праві власності належить гараж АДРЕСА_1 , та земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6325456700:02:000:1473, що розташована на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, площею 2,0 га.

12 квітня 2017 року між ТОВ Артемівські зорі та ОСОБА_1 укладено у простій письмові формі договір міни, відповідно до якого ОСОБА_1 передав на користь ТОВ Артемівські зорі зазначені гараж та земельну ділянку, а ТОВ Артемівські зорі передало на користь ОСОБА_1 комплекс будівель і споруд (корівник - 1 та силососховище - 4), що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до пункту 13 договору міни сторони домовились про нотаріальне посвідчення цього договору, для чого ТОВ Артемівські зорі зобов`язалося на протязі шести місяців з моменту укладення договору оформити всі необхідні для нотаріального посвідчення договору міни документи та забезпечити таке посвідчення. У разі невиконання взятих на себе ТОВ Артемівські зорі зобов`язань договір міни вважається неукладеним.

ТОВ Артемівські зорі пояснило, що не виконало вимоги пункту 13 договору міни, не оформило і не зареєструвало своє право власності на комплекс будівель і споруд, що є предметом договору міни з незалежних від нього обставин, які не були відомі ТОВ Артемівські зорі на момент укладення договору міни.

ТОВ Артемівські зорі вказує, що комплекс будівель і споруд належить ТОВ Артемівські зорі на підставі акту № 2 прийому-передачі внеску в статуний фонд від 01 вересня 2003 року, згідно з яким засновник - СТОВ Артемівка передало підприємству, що було ним засновано - ТОВ Артемівські зорі зазначене нерухоме майно у якості внеску до статутного фонду без правовстановлюючих документів.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) вказано, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави .

Апеляційну скаргу у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Артемівської сільської ради з посиланням на те, що визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, порушує інтереси держави в особі Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області, бездіяльність якої щодо захисту інтересів держави та оскарження незаконного рішення суду першої інстанції дає підстави прокурору для звернення до суду з апеляційною скаргою на це рішення в порядку статті 352 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При цьому судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відкривши апеляційне провадження і призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції забезпечив право заступнику прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області на перевірку його аргументів про те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси Артемівської сільської ради.

При цьому апеляційний суд не встановив факт порушення прав Артемівської сільської ради з огляду на доводи відзиву ТОВ Артемівські зорі на апеляційну скаргу про те, що нерухоме майно - предмет договору міни знаходиться за межами населеного пункту і розпорядником землі, на якій знаходиться комплекс будівель, є Держгеокадастр, за результатом установленого не перевірив належність складу учасників справи.

Постанова апеляційного суду не містить висновків про порушення оскарженим рішенням суду першої інстанції прав та інтересів Артемівської сільської ради, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення суду першої по суті за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, які не були перевірені та встановлені судами, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Артемівські зорі задовольнити частково.

Постанову Харківаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в частині зустрічних позовних вимог ТОВ Артемівські зорі до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно скасувати, справу направити в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов