Постанова

від 02.09.2021 по справі 927/23/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 927/23/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 23.02.2021(повне рішення складено 26.02.2021)

у справі № 927/23/21 (суддя Шморгун В. В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс"

до Чернігівська міська рада

про визнання протиправним та скасування пункту рішення, визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" звернулось до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому заявлено вимоги:

- визнати протиправним та скасувати пункт 51 рішення Чернігівської міської ради від 27.08.2020 № 55/VII-48 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" щодо відмови у передачі в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191), площею 0,1072 га, по вул. Любецькій, 77, ТОВ "Чернігівгазспецсервіс";

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №1294 від 06 липня 2015 року у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.07.2015 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки № 1294 (далі - Договір) з терміном дії до 30.05.2020. До закінчення терміну дії Договору позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 25.05.2020 №01-05/20 про продовження строку дії цього договору, проте рішенням Чернігівської міської ради від 27.08.2020 йому було відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки, яка була предметом спірного договору, без зазначення причин. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням, посилаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії Договору), оскільки після закінчення строку дії Договору він продовжив користуватись спірною земельною ділянкою, так як на ній знаходиться будівля, що перебуває у його власності, вносив орендну плату та відповідачем не було направлено лист - повідомлення про заперечення у поновленні Договору, а тому позивач вважає, що Договір вважається поновленим на той саме строк і на тих саме умовах, які були ним передбачені. У зв`язку з цим, позивач просив визнати протиправним та скасувати пункт 51 спірного рішення відповідача та визнати укладеною додаткову угоду до Договору.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- позивач у порушення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та умов п. 6 Договору звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням про продовження строку дії Договору за 4 календарні дні до спливу строку його дії;

- земельна ділянка за Договором була передана в оренду для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів, проте позивач до клопотання від 25.05.2020 №01-05/20 не додав документів, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна;

- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2020 приватним нотаріусом 28.07.2020 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - приміщення охорони, площею 12,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька 77а, проте спірна земельна ділянка знаходиться за адресою: вул. Любецька, 77;

- п. 10 Договору було передбачено перегляд розміру орендної плати, у тому числі у випадку затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова. Рішенням Чернігівської міської ради від 26.01.2017, яке набуло чинності з 01.01.2018, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова, а отже п. 4 значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та п. 7 (розмір орендної плати) не можуть бути аналогічними даним істотним умовам Договору. Таким чином, п. 2 запропонованої редакції додаткової угоди не відповідають нормам чинного законодавства та рішенню Чернігівської області від 26.01.2017;

- позивач несвоєчасно сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим вживались заходи щодо стягнення такого боргу у судовому порядку, що підтверджується судовими рішеннями Чернігівського окружного адміністративного суду.

Відповідач наголошує, що позивач не є належним землекористувачем у розумінні норм чинного законодавства, умови Договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, сплати орендної плати, поновлення такого Договору товариством не дотримано, отже договір оренди припинив свою дію за закінченням визначеного строку, а підстави для укладення додаткової угоди відсутні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" про визнання протиправним та скасування пункту 51 рішення Чернігівської міської ради від 27.08.2020 № 55/VII-48 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №1294 від 06 липня 2015 року у редакції, викладеній у позовній заяві - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що:

- оскільки строк дії Договору №1294 сторонами було встановлено до 30.05.2020, позивач повинен був реалізувати своє право на його поновлення шляхом фактичного повідомлення відповідача не пізніше 01.03.2020, протее, відповідач отримав клопотання позивача про поновлення дії Договору №1294 лише 26.05.2020, тобто з порушенням строків, які передбачені як Договором оренди, так і Законом України "Про оренду землі", а таке клопотання було направлено відповідачу лише після отримання від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листа-повідомлення від 21.04.2020 про необхідність подання відповідного клопотання про поновлення договору оренди;

- в порушення вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач до клопотання не додав проекту додаткової угоди;

- позивач не довів належними доказами виконання умов Договору №1294 щодо сплати орендної плати та не спростував відповідні доводи відповідача;

- матеріали справи не містять належного виконання позивачем своїх обов`язків та користування спірною земельною ділянкою відповідно до умов Договору №1294 у призмі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

для оформлення у встановленому порядку свого права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, позивач має звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та укласти новий договір оренди земельної ділянки у загальному порядку;

- оскільки позивач не надіслав відповідачу у строки, встановлені Договором та ч. 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям відповідачем відповідного рішення на підставі ч. 5 цієї статті, що свідчить про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та відсутність підстав для задоволення позову як в частині визнання протиправним та скасування п. 51 спірного рішення, так і в частині визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" 22.03.2021 (згідно відомостей поштового трекера відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що до закінчення терміну дії Договору позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 25.05.2020 №01-05/20 про продовження строку дії цього договору, проте рішенням Чернігівської міської ради від 27.08.2020 йому було відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки, яка була предметом спірного договору, без зазначення причин. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням, посилаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії Договору), оскільки після закінчення строку дії Договору він продовжив користуватись спірною земельною ділянкою, так як на ній знаходиться будівля, що перебуває у його власності, вносив орендну плату та відповідачем не було направлено лист - повідомлення про заперечення у поновленні Договору, а тому позивач вважає, що Договір вважається поновленим на той саме строк і на тих саме умовах, які були ним передбачені, а оспорювань рішення в частині пункту 51 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в судовому порядку.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

29.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не є належним землекористувачем у розумінні норм чинного законодавства, умови Договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, сплати орендної плати, поновлення такого Договору товариством не дотримано, отже договір оренди припинив свою дію за закінченням визначеного строку, а підстави для укладення додаткової угоди відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21, відкрито апеляційне провадження у справі №927/23/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021, розгляд справи призначено з викликом сторін в судове засідання на 20.05.2021, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заяв та клопотань, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2021.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 розгляд справи відкладено до 02.09.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.09.2021 з`явився представник відповідача - Чернігівської міської ради.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" в судове засідання 02.09.2021 представників не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином (рекомендовані поштові повідомлення 14021036527601402103658890, 1402103579923 про вручення ухвал суду апеляційної інстанції). Крім того, в судовому засіданні 20.05.2021 був присутній представник скаржника (позивача), який надавав відповідні пояснення по суті спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.11.2012 між Чернігівською міською радою (далі - Орендодавець) та ДП "Газспецсервіс" ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №3490 (далі - Договір №3490) (а. с. 50-51).

Відповідно до п. 1 Договору №3490 Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) в місті Чернігові по вул. Любецькій, 77 (на розі вулиць Любецької та Боженка) для проектування та будівництва адміністративно-господарської будівлі з облаштуванням автостоянки для відвідувачів.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1072 га (п. 2 Договору №3490).

Договір укладено терміном до 31.10.2017 (п. 6 Договору №3490).

31.01.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області зареєстровано декларацію №ЧГ 143150310490 про готовність об`єкта - одноповерхової будівлі, площею 18 кв. м, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 77, до експлуатації. Замовником є ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" (а.с. 46-48).

Як підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" звернулось до міського голови м. Чернігова з листами від 05.03.2015 №01-03/15, від 15.03.2015 №02-03/15, у яких у зв`язку з закінченням 1-ї черги будівництва по об`єкту: "Будівництво адміністративно-господарської будівлі з влаштуванням автостоянки по вул. Любецькій, 77 в м. Чернігові на орендованій земельній ділянці з виділенням черговості: 1-ша черга - будівництво приміщення охорони; 2-га черга - будівництво адміністративно-господарської будівлі" та введенням в експлуатацію об`єкту нерухомості, який побудований підприємством, просило передати в оренду земельну ділянку площею 0,1072 га за адресою: вул. Любецька, 77, м. Чернігів, на якій розташований вищезазначений об`єкт нерухомості (а.с. 45, 49).

04.06.2015 на п`ятдесят першій сесії шостого скликання Чернігівської міської ради прийнято рішення, у якому міська рада вирішила: "п. 8. Ураховуючи декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" передати земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191), площею 0,1072 га, в короткострокову оренду строком до 30.05.2020, по вул. Любецькій, 77, для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів (землі житлової та громадської забудови). Встановити розмір орендної плати на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки. Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) від 28.11.2012, укладений між ДП "Газспецсервіс" ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" та Чернігівською міською радою, розірвати за згодою сторін" (а.с. 10).

06.07.2015 між Чернігівською міською радою (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1294 (далі - Договір №1294) (а. с. 6-7).

Відповідно до п. 1 Договору №1294, Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) в місті Чернігові по вул. Любецькій, 77, для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1072 га (п. 2 Договору №1294).

За умовами п. 3, 4 Договору №1294, на земельній ділянці знаходиться адміністративно-господарська будівля та автостоянка для відвідувачів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 469 150,08 грн (437,64 грн за 1 кв. м).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 469 150,08 грн підтверджується витягом Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області з технічної документації від 05.03.2015 №0-28-0.3-2349/2-15 (а.с. 55).

Договір укладено терміном до 30.05.2020. Після закінчення терміну дії Договору Орендар має преважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 Договору №1294).

Згідно з п. 7-9, п.п. 10.4 п. 10 Договору №1294, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотки нормативної грошової оцінки землі, що становить 18 766,00 грн (17,5056 грн за 1 кв. м) на рік. Орендна плата вноситься Орендарем в строки, встановлені ст. 287 Податкового кодексу України, на рахунок, вказаний Орендодавцем (одержаний в ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації за 2014 рік, К=1,249. Розмір орендної плати переглядається у разі затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Чернігова та введення його в дію.

Відповідно до п. 13, 14 Договору №1294, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів. Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (промислове призначення).

Підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 29 Договору №1294).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (п. 36 Договору №1294).

На підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 06.07.2015, Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) в короткострокову оренду, терміном дії договору до 30.05.2020, площею 0,1072 га, по вул. Любецькій, 77, для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів (а. с. 8).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.02.2016, здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1072 га, кадастровий номер 7410100000:01:022:0191, за договором оренди земельної ділянки від 06.07.2015 №1294; власник земельної ділянки - територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (а. с. 16-17).

26.01.2017 Чернігівська міська рада прийняла рішення №15/VII-18, у якому вирішила затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016; це рішення набуває чинності з 01.01.2018 (а.с. 84).

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради направило позивачу лист-повідомлення від 21.04.2020 №270/ІН/2-08/2020, у якому зазначило, що договір оренди земельної ділянки від 06.07.2015 укладено до 30.05.2020 і для його поновлення необхідно звернутись до Чернігівської міської ради з відповідним клопотанням та документами (а.с 11).

ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" звернулось до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради з клопотанням від 25.05.2020 №01-05/20, у якому просило продовжити строк дії Договору №1294. У додатках до цього клопотання зазначені: копія Договору; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Чернігівгазспецсервіс". Вказане клопотання отримано Чернігівською міською радою 26.05.2020 (а.с. 12).

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради у листі від 09.06.2020 №899/20/вих/02.08/3252/11/вх/03 повідомило позивача про те, що питання про поновлення договору оренди земельної ділянки буде винесено на чергову сесію міської ради, пленарне засідання якої відбудеться в кінці червня 2020 року (а. с. 62).

Відповідно до витягу відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з технічної документації від 30.06.2020 №971 розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) становить 1 451 948,96 грн (а.с. 64).

Листом від 01.07.2020 №498/ІН/2-08/2020 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивача про те, що питання про поновлення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191) було включено до проекту рішення Чернігівської міської ради №54/VII-23, але знято з розгляду, оскільки не набрало необхідної кількості голосів (а. с. 65).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.07.2020 та наказу Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 02.07.2020 будівлі охорони, загальною площею 12,3 кв. м, ТОВ "Чернігівгазспецсервіс", розташованій на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191), загальною площею 0,1072 га, по вул. Любецькій, 77, присвоєно адресу - Україна, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, 77а.

Відповідно до інформаційної довідки КП Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 24.07.2020 №1834 та технічного паспорту на громадський будинок, загальна площа приміщення охорони, розташованого по вул. Любецькій, 77а у м. Чернігові, становить 12,3 кв. м.

28.07.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" на об`єкт нерухомого майна - приміщення охорони, площею 12,3 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 77а, на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:022:0191, площею 0,1072 га, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с 15).

ТОВ "Чернігівгазспецсервіс" звернулось до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради з клопотанням від 31.07.2020 №01-07/20, у якому просило продовжити строк дії Договору №1294 (а.с. 67).

27.08.2020 Чернігівська міська рада прийняла рішення №55/VII-48 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам", у якому вирішила:

"п. 51. Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" відмовити у передачі в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191), площею 0,1072 га, по вул. Любецькій, 77" (а.с. 14).

Позивач зазначав в обгрунтування позову та апеляційної скарги про те, що після закінчення строку дії Договору №1294 він продовжує користуватись земельною ділянкою, сплатив орендну плату за земельну ділянку за 2020 рік і як доказ цього надав платіжне доручення №118 від 28.12.2020 на суму 115 440,00 грн з призначенням платежу "сплата орендної плати за земельну ділянку за 2020 р." (а.с. 18).

Відповідач в обгрунтування доводів про те, що позивач несвоєчасно сплачував орендну плату за спірну земельну ділянку, надав судові рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме:

- рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 у справі №2540/2776/18, що набрало законної сили 06.11.2018, яким стягнуто з ТОВ "Чернігівгазспецсервіс", у тому числі податковий борг по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 44 013,83 грн;

- рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №620/3633/19, що набрало законної сили 04.03.2020, яким стягнуто з ТОВ "Чернігівгазспецсервіс", у тому числі податковий борг по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 36 374,17 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" також встановлює пріоритет саме для обумовленого сторонами в договорі строку, обмежуючи лише граничний (найменший) строк для відповідного повідомлення. При цьому словесна конструкція "повідомити" в ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає собою обов`язок здійснення фактичного повідомлення (його безпосереднього отримання), а не направлення у виді передання до оператора поштового зв`язку, а тим більше самого лише виготовлення або датування такого документа, оскільки інше унеможливлює реалізацію орендодавцем приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо розгляду клопотання у місячний строк з прийняттям відповідного рішення до закінчення строку дії договору.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки строк дії Договору №1294 сторонами було встановлено до 30.05.2020, позивач повинен був реалізувати своє право на його поновлення шляхом фактичного повідомлення відповідача не пізніше 01.03.2020.

Як свідчать матеріали справи, та було перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач отримав клопотання позивача про поновлення дії Договору №1294 лише 26.05.2020, тобто з порушенням строків, які передбачені як Договором оренди, так і Законом України "Про оренду землі". При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зазначене клопотання було направлено відповідачу лише після отримання від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листа-повідомлення від 21.04.2020 про необхідність подання відповідного клопотання про поновлення договору оренди.

Крім того, у порушення вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач до клопотання не додав проекту додаткової угоди. Вказана обставина не була спростована позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Щодо користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору №1294, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти доводів відповідача про існування заборгованості зі сплати орендної плати, тобто щодо неналежного виконання умов Договору №1294, позивач зазначав, що у наданих рішеннях Чернігівського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу не зазначено щодо яких саме земельних ділянок виник борг, а у позивача в користуванні їх декілька. Разом з тим, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження вказаних доводів позивач не надав ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, у платіжному дорученні №118 від 28.12.2020, призначення платежу також не містить посилань на сплату орендної плати саме за спірну земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, виконання умов Договору №1294 щодо сплати орендної плати та не спростував відповідні доводи відповідача.

Також, судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Відповідно до п. 1 Договору №3490, позивачу була надана в оренду спірна земельна ділянка для проектування та будівництва адміністративно-господарської будівлі з облаштуванням автостоянки для відвідувачів.

Позивач здійснив будівництво на земельній ділянці об`єкта нерухомості: приміщення охорони, площею 12,3 кв. м, яке було введено в експлуатацію 31.01.2015, та державну реєстрацію права власності на яке проведено 28.07.2020, тобто вже після закінчення строку дії Договору оренди №1294.

Разом з тим, згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 04.06.2015 та умовами Договору №1294 спірна земельна ділянка була надана в оренду позивачу для експлуатації (а не будівництва) адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів.

Проте, весь період дії Договору №1294 та навіть після закінчення строку його дії на земельній ділянці перебуває лише будівля охорони площею 12,3 кв. м. одночасно слід зазначити, що державна реєстрація права власності на яку відбулась навіть після сесії Чернігівської міської ради, що проходила у червні 2020 року та на якій могло бути розглянуто спірне питання (тобто в місячний строк дії Договору №1294).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, доказів будівництва адміністративно-господарської будівлі (ані початку, ані його завершення) на вказаній земельній ділянці позивач не надав в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протягом досліджуваного періоду спірних правовідносин учасників справи, відповідна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням - для експлуатації адміністративно-господарської будівлі та автостоянки для відвідувачів (яких за відсутності такої будівлі апріорі бути не могло), - не використовувалась.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що наведені обставини не наділяють дії позивача ознаками належного виконання своїх обов`язків та користування спірною земельною ділянкою відповідно до умов Договору №1294 у призмі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В свою чергу, оскільки позивач не надіслав відповідачу у строки, встановлені Договором та ч. 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям відповідачем відповідного рішення на підставі ч. 5 цієї статті, а тому суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та відсутність підстав для задоволення позову як в частині визнання протиправним та скасування п. 51 спірного рішення, так і в частині визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації), право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, підлягали обов`язковій державній реєстрації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув право власності на об`єкт нерухомості - приміщення охорони, площею 12,3 кв. м, з моменту державної реєстрації такого права, тобто 28.07.2020. Після набуття права власності на об`єкт нерухомого майна позивач набув право на оформлення відповідного права користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт.

Статтями 122 та 123 Земельного кодексу України встановлено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

В свою чергу, позивач, як на підставу неправомірності відмови відповідача у поновленні договору оренди, посилався на те, що на спірній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, проте, станом на момент вирішення спору, не обґрунтував та не надав доказів, які підтверджували б площу земельної ділянки, необхідну для обслуговування майна. При цьому, площа земельної ділянки є більшою (1072 кв. м), ніж площа об`єкта нерухомого майна (12,3 кв. м.), а жодних пояснень стосовно необхідності такого розміру земельної ділянки - позивачем не наведено ні у позові, ні у апеляційній скарзі. .

Враховуючи зазначені обставини, а також з огляду на те, що для оформлення у встановленому порядку свого права користування на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача наявне право звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, проте, саме за наслідками такого звернення може бути реалізовано і відповідне право на укладення нового договору оренди земельної ділянки у загальному порядку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування пункту 51 рішення Чернігівської міської ради від 27.08.2020 № 55/VII-48 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" щодо відмови у передачі в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:022:0191), площею 0,1072 га, по вул. Любецькій, 77, ТОВ "Чернігівгазспецсервіс", а також про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №1294 від 06 липня 2015 року у редакції, викладеній у позовній заяві - не є законними та обґрунтованими, не були доведені позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними засобами доказування, а тому задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21, а також зупинено дію оскаржуваного рішення, і враховуючи те, що за наслідками апеляційного провадження підстави для скасування оскаржуваного рішення - відсутні, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгазспецсервіс".

4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 у справі №927/23/21.

5. Матеріали справи № 927/23/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 20.09.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська