Постанова

від 20.09.2021 по справі 915/1044/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа№ 915/1044/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021

у справі №915/1044/20 ( суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний Захист Миколаїв"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології"

про стягнення 195 848, 50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексний Захист Миколаїв" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" (далі - відповідач) про відшкодування витрат на усунення недоліків товару у розмірі 195 848,50 грн та 3 000,00 витрат на проведення експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання гарантійних зобов`язань за договором поставки товару № 31 від 17.05.2018 та витрат на проведення технічної експертизи обладнання.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексний Захист Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтегровані Водні Технології про стягнення 195 848, 50 грн у справі № 915/1044/20 відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний Захист Миколаїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Комплексний Захист Миколаїв подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний Захист Миколаїв" до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтегровані Водні Технології про стягнення 195 409, 19 грн. задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комплексний Захист Миколаїв не погоджується з оскаржуваним рішенням і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими недоведені обставини.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 справу № 915/1044/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В, Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 витребовано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 915/1044/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю Комплексний Захист Миколаїв на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексний Захист Миколаїв на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20. Розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

В звязку з перебуванням суддів Ткаченко Б.О., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. у відпустках, повна постанова підписана 20.09.2021.

Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" подало до суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв", у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв" (далі - Покупець) було укладено договір №31 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. та п.1.2. Договору постачальник зобов`язується в строки та на умовах, викладених у цьому договорі поставити та передати у власність покупця насосне обладнання відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити вартість обладнання, згідно рахунку-фактури.

Сторони погодили Розділом 8 вказаного Договору гарантійні зобов`язання за договором.

Згідно з п.8.1. Договору Постачальник гарантує роботу обладнання в період гарантійного строку - двох років (на комплектуючі вироби, шафу управління, баки - один рік) з моменту оформлення документів для передачі їх Покупцю, за умови, виконання Покупцем вимог Постачальника наведених у Специфікації.

Відповідно до п.8.2. Договору в період гарантійного строку Постачальник зобов`язується без додаткової плати здійснити в найкоротший термін ремонт або заміну дефектних виробів (обладнання), які вийшли з ладу з вини заводу-виробника, на нові після доставки покупцем дефектних виробів на склад постачальника у м. Києві.

Пунктом 8.3. Договору узгоджено, що гарантія не розповсюджується на випадки, коли пошкодження виникають у разі невірного використання виробів (обладнання) покупцем: не виконанні вимоги постачальника, перевищені встановлені граничні технічні норми, експлуатаційні вимоги роботи обладнання, порушені правила техніки безпеки та умови зберігання, переміщення обладнання.

У пункті 8.4. Договору сторони встановили, що гарантія не розповсюджується на обладнання, якщо покупець самостійно розібрав, переобладнав (здійснив ремонт) або замінив комплектуючі вироби, самостійно доопрацював окремий блок або вузол в обладнанні.

Відповідно до п.10.2. Договору, зміни та доповнення до Договору або передача виконання вимог Договору третім особам є дійсним за умови укладення Сторонами додаткових письмових угод, які підписуються Сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами зобов`язань.

Додатком № 1 до Договору № 31 від 17.05.2018, була узгоджена специфікація до договору, відповідно до якої постачальник зобов`язується передати покупцю насосну станцію Fire-Unit 2 DPNT 80-315/132-2+DVP6/12 DPCs вартість якого становить 835 420,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної №81 від 15.02.2019 на підставі довіреності №58 від 15.02.2019, позивачем було отримано обладнання згідно специфікації до договору від відповідача.

Водночас, спірне обладнання на підставі договору підряду №60 від 27.06.2018 було поставлено позивачем третій особі - Приватному акціонерному товариству "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріалами справи встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" направило позивачу повідомлення про виявлення недоліків в роботі протипожежної насосної станції на підставі умов Договору підряду №60 від 27.06.2018 в якому товариство вимагало усунути недоліки обладнання у строк до 24.06.2020 листом від 22.06.2020.

У свою чергу, позивач повідомив відповідача листом №50 від 22.06.2020, що під час виконання планового запуску при технічному обслуговуванні на об`єкті ПрАТ "МКХП" вийшла з ладу пожежна насосна станція, яка була придбана у відповідача згідно Договору № 31 від 17.05.2018 та перебуває на гарантії від заводу-виробника. Було терміново запрошено уповноважену особу Постачальника для фіксації несправності обладнання на 24.06.2020.

В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача та повідомив, що заплановано проведення обстеження обладнання у присутності експерта на 24.02.2021 листом № 53 від 23.06.2020.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, зазначені листи були надіслані електронною поштою.

В матеріалах справи наявна копія сервісного протоколу від 23.06.2020, з якої встановлено, що електродвигун насосного агрегату вийшов з ладу, коротке замикання в шафі керування насосним агрегатом, на кінцях та на контактних групах пускачів схеми зірка-трикутник виявлені сліди спалаху та обвуглення, пускач 1-24 - не розімкнутий, чи не повністю розімкнутий. Вищезазначеним сервісним протоколом, рекомендовано замінити пускачі та вводні автомати та відремонтувати електродвигун чи повністю замінити на новий або аналогічний.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2020 між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" було складено акт про усунення виявлених недоліків.

Поряд з тим, відповідно до експертного висновку №120-0553 від 25.06.2020, який було виготовлено на замовлення позивача за заявою № 1 від 22.06.2020 року на проведення фіксації пошкоджень пожежної насосної станції Fire-Unit 2 DPNT 80-315/132-2+DVP6/12 DPCs на об`єкті ПрАТ "МКХП", яка отримала пошкодження в результаті аварії при виконанні планового запуску для технічного обслуговування 22.06.2020 року.

Між тим, огляд та фотофіксація пошкоджень насосної станції проводилася 24.06.2020 в присутності представників замовника експертизи, представників сервісного обслуговування. Експерт встановив при огляді пошкодження насосної станції, які ідентичні пошкодженням, які зазначені у сервісному протоколі від 23.06.2020. Експерт дійшов висновку, що насосна станція на час проведення огляду була в неробочому стані, перегоріли дві обмотки одного двигуна (вимагає заміни) і пускачі шафи управління станцією мають сліди підгоряння контактів (вимагають заміни).

02.07.2020 позивачем було направлено засобами поштового зв`язку претензію відповідачу про відшкодування затрат на усунення недоліків, заміни обладнання та виконання ремонтних робіт за Договором поставки товару № 31 від 17 травня 2018 року в сумі 195 848, 54 грн. У тексті претензії зазначено, що після отримання експертного висновку та враховуючи рекомендації сервісного центру, позивачем були укладені договори поставки обладнання № 22062020 від 22.06.2020, № 22062020-02 від 22.06.2020, № 22062020-03 від 22.06.2020, № 22062020/01 від 22.06.2020.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач у відповідь на претензію від 02.07.2020, здійснив виїзд до місцезнаходження насосної станції для проведення її огляду за участю представника позивача 17.07.2020. За результатами чого було складено протокол огляду шафи керування пожежними насосами та надіслано примірник позивачу для підписання, водночас, позивач повернув листом №168 від 28.07.2020 без підпису примірник вищезазначеного протоколу та зазначив про незгоду з окремими пунктами протоколу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв", перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, зокрема, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 , 2 ст. 193 ГК України , суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом . Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом , іншими законами або договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Як визначено в статті 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу . Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності). Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Статтею 673 ЦК визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1). У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2). У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису (ч. 3). Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. (ч. 4).

Відповідно до статті 675 ЦК України визначено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1). Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч. 2). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором. (ч. 3).

Згідно з ст. 678 ЦК України , покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до статті ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

В свою чергу матеріалами справи підтверджується, що позивачем було отримано обладнання згідно специфікації до Договору від відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується відповідними двосторонньо підписаними представниками сторін та посвідченими печатками обох сторін видаткової накладної № 81 від 15.02.2019, а отже, в силу приписів ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України поставлений відповідачем позивачу товар відповідав усім погодженим сторонами показникам по якості в момент його передачі.

В свою чергу, позивач посилається на те, що в процесі експлуатації були здійснені неодноразові виїзди сервісної організації до позивача у зв`язку з неналежною роботою насосної станції Fire-Unit 2 DPNT 80-315/132-2+DVP6/12 DPCs, зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи сервісними протоколами від 08.10.2019, від 29.12.2019, від 23.06.2020, котрі свідчать про:

- неодноразовий вихід з ладу обладнання (ущільнення насосів №1,2, електричної частини обладнання);

- неналежне забезпечення позивача замінними деталями в період по гарантії (протікання води через ущільнення на насосі №2 більш ніж 60 кал. Днів ( з 08.10.19 по 29.12.19).

За твердженням позивача в апеляційній скарзі, заміна обладнання яке вийшло з ладу 22.06.2020 у зв`язку з неможливістю його подальшої експлуатації було здійснено негайно позивачем з придбанням у сервісної організації обладнання на заміну за договорами поставки електротехнічного обладнання від 22.06.2020, які були укладені в день виявлення несправності сервісною організацією.

Щодо вказаного доводу, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив наступні обставини.

Відповідно до п.8.2. Договору в період гарантійного строку Постачальник зобов`язується без додаткової плати здійснити в найкоротший термін ремонт або заміну дефектних виробів (обладнання), які вийшли з ладу з вини заводу-виробника, на нові після доставки покупцем дефектних виробів на склад постачальника у м. Києві.

Згідно з п. 8.3. Договору узгоджено, що гарантія не розповсюджується на випадки, коли пошкодження виникають у разі невірного використання виробів (обладнання) покупцем: не виконанні вимоги постачальника, перевищені встановлені граничні технічні норми, експлуатаційні вимоги роботи обладнання, порушені правила техніки безпеки та умови зберігання, переміщення обладнання.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 8.4. Договору сторони встановили, що гарантія не розповсюджується на обладнання, якщо покупець самостійно розібрав, переобладнав (здійснив ремонт) або замінив комплектуючі вироби, самостійно доопрацював окремий блок або вузол в обладнанні.

Як зазначав позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, для усунення недоліків були укладені договори поставки обладнання № 22062020 від 22.06.2020, № 22062020-02 від 22.06.2020, № 22062020-03 від 22.06.2020, № 22062020/01 від 22.06.2020.

Листами №50 від 22.06.2020 та №53 від 23.06.2020 позивач повідомив відповідача про те, що під час виконання планового запуску при технічному обслуговуванні на об`єкті ПрАТ "МКХП" вийшла з ладу пожежна насосна станція, яка була придбана згідно договору №31 від 17.05.2018 та було запрошено уповноважену особу відповідача для фіксації несправності обладнання, проте, як вірно встановив суд першої інстанції, зазначені листи було надіслано електронною поштою та дійшов вірного висновку, що надсилання відповідних листів електронною поштою не є належним повідомленням відповідача про несправність обладнання, оскільки вказану електронну адресу не можна ідентифікувати та з долучених роздруківок відправлення не можливо ідентифікувати, якого змісту було повідомлення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 02.07.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено засобами поштового зв`язку претензію в якій зазначено, що після отримання експертного висновку від 25.06.2020 та враховуючи рекомендації сервісного центру від 23.06.2020, позивачем були укладені договори поставки обладнання № 22062020 від 22.06.2020, № 22062020-02 від 22.06.2020, № 22062020-03 від 22.06.2020, № 22062020/01 від 22.06.2020 поставки. Колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення ремонтних робіт позивачем насосної станції було здійснене 23.06.2020.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушенням позивачем умов Договору, а саме пунктів 8.2 та 8.4.

Колегія суддів зазначає наступне, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції невірно застосовані вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція) та відповідно відмовив у задоволені позовних вимог позивача, не знайшли своє підтвердження та колегією суддів розглядається як хибне, з огляду на наступне.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було порушено умови укладеного договору та позивачем належним чином не повідомлено відповідача про виникнення гарантійного випадку (пункту 8.2. Договору).

Враховуючи вищенаведене, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на усунення недоліків товару у розмірі 195 848,50 грн та 3 000,00 витрат на проведення експертизи - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 є законним і обґрунтованим.

Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними у залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити у суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 на час апеляційного провадження. У зв`язку з закінченням апеляційного провадження колегія суддів вважає за необхідне поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексний захист Миколаїв" .

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 915/1044/20.

4. Матеріали справи № 915/1044/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В.Андрієнко

В.В. Шапран