Постанова

від 20.09.2021 по справі 910/19977/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа№ 910/19977/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (повний текст складено 20.05.2021)

у справі №910/19977/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

до 1. Фізичної особи - підприємця Куницької Олени Іванівни

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Клінінг Сервіс Україна"

про стягнення 6150 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з фізичної особи - підприємця Куницької Олени Іванівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Клінінг Сервіс Україна" 6 150 грн заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обґрунтованих доводів, та не надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахування відповідачем-1, позивачу визначеної договором №19-12/2019-08 суми коштів, а також вимоги відповідача-1 щодо повернення позивачем такої суми коштів, сторонами місцевому господарському суду не подано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визначити правову природу грошового зобов`язання позивача перед відповідачем у сумі 1 477 700 грн не вбачається за можливе, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи документам.

Позивач не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримані норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи викладені у апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано той факт, що позивачем заявою про зарахування однорідних вимог №09/10/20-01 від 09.10.2020 було повідомлено відповідача-1 про: зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 1 477 700 грн, що виникли на підставі договору №19-12/2019-08 та договорів про відступлення права вимоги від 08.10.2020 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; припинення зобов`язання позивача за договором доручення від 19.12.2019 №19-12/2019-08 перед відповідачем-1 у сумі 1 477 700 грн; припинення зобов`язання відповідача-1 перед позивачем з повернення грошових коштів у сумі 1 477 700 грн; наявність зобов`язання відповідача-1 перед позивачем з повернення грошових коштів у сумі 6 150 грн.

Окрім цього, позивач зазначає, що оригінал даного договору доручення №19-12/2019-08 від 19.12.2019 надався для огляду, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2021, під час судового засідання в суді першої інстанції.

Також позивач наголошує на тому, що представник відповідача-1 під час розгляду справи не заперечував щодо суми зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 477 700,00 грн.

Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до відсутності у позивача письмових договорів про надання рекламних послуг.

Короткий зміст письмової відповіді на відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач повністю підтримує свою правову позицію викладену в апеляційній скарзі.

Також позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції не застосував належну до застосування спірних правовідносин норму - ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому на думку позивача, висновки місцевого господарського суду щодо непідтвердженості укладення усних договір про надання рекламних послуг не відповідають обставинам справи та суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам.

З огляду на вищенаведене позивач вважає, що судом першої інстанції: не застосовано положень Цивільного кодексу України щодо порядку укладення договір в усній формі; не досліджено обставину невиконання відповідачем-2 договорів про надання рекламних послуг; не взято до уваги відсутність доказів відповідача-2 щодо виконання договір про надання рекламних послуг та визначення нею факту отримання грошових коштів; не обґрунтовано нормами права висновок про необхідність розірвання договорів про давання рекламних послуг в судовому порядку; не застосовано положення статті 1212 Цивільного кодексу України про безпідставність набуття і збереження грошових коштів відповідачем-2.

Узагальнений виклад позицій відповідача-2.

Відповідач-2 не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, хоча був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/19977/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 року у справі №910/19977/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/19977/20. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (повірений, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Куницькою Оленою Іванівною (довіритель, відповідач-1) укладено договір №19-12/2019-08, за умовами якого:

- повірений зобов`язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя укласти договір про спільну діяльність з Приватним підприємством "Автоентерпрайз" (ідентифікаційний код 40119580) з метою створення мережі електрозарядних станцій IONITY, у строк, що передбачений договором №19-12/2019-08 (пункт 1.1 договору №19-12/2019-08);

- повірений зобов`язується укласти договір про спільну діяльність у строк до останнього числа місяця, який слідує за місяцем, в якому була зарахована повна сума грошових коштів, які підлягають сплаті повіреному відповідно до пункту 2.1 договору №19-12/2019-08, на банківський рахунок повіреного (пункт 1.2 договору №19-12/2019-08);

- договором про спільну діяльність має бути передбачено внесення повіреним від імені та за рахунок довірителя вкладу у вигляді грошових коштів, наданих довірителем відповідно до положень пункту 2.1 договору №19-12/2019-08 (пункт 1.4 договору №19-12/2019-08);

- для виконання повіреним зобов`язання з укладення договору про спільну діяльність, передбаченого пунктом 1.1 договору №19-12/2019-08, а саме з метою внесення відповідних грошових коштів як вкладу учасника за договором про спільну діяльність, довіритель забезпечує повіреного грошовими коштами у сумі 2 947 200 грн (пункт 2.1 договору №19-12/2019-08);

- за виконання свого зобов`язання за договором №19-12/2019-08 повірений отримує від довірителя плату у сумі 416,67 грн., крім того 83,33 грн ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 500 грн (пункт 2.2 договору №19-12/2019-08);

- довіритель зобов`язується перерахувати повну суму грошових коштів, які підлягають сплаті повіреному згідно з пунктом 2.1 договору №19-12/2019-08, а також винагороду повіреного у строк до останнього числа грудня 2019 року на банківський рахунок повіреного, вказаний у розділі 10 договору №19-12/2019-08 (пункт 2.3 договору №19-12/2019-08);

- довіритель зобов`язаний перерахувати повну суму грошових коштів, які підлягають сплаті повіреному відповідно до пункту 2.1 договору №19-12/2019-08, а також винагороду повіреного згідно з положеннями пункту 2.3 договору №19-12/2019-08 (підпункт 3.3.3 пункту 3.3 договору №19-12/2019-08);

- договір №19-12/2019-08 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до моменту виконання повіреним зобов`язання з укладення договору про спільну діяльність, передбаченого пунктом 1.1 договору №19-12/2019-08 (пункт 7.1 договору №19-12/2019-08).

Фізичною особою - підприємцем Пальшиною О.М. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 197 500 грн.

Пальшиним Ю.І. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 210 800 грн.

Фізичною особою - підприємцем Пальшиним Ю.І. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 215 150 грн.

Фізичною особою - підприємцем Синявським С.О. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 384 800 грн.

Фізичною особою - підприємцем Мазуром О.О. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 175 500 грн.

Мазуром О.О. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 75 500 грн.

Водолазькою А.О. 20.08.2020 було надіслано відповідачу-1 заяву-вимогу від 19.08.2020 №б/н про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення сплачених грошових коштів у сумі 224 600 грн.

В подальшому, 08.10.2020 позивачем було укладено ряд договорів відступлення права вимоги:

- №1 з Фізичною особою - підприємцем Пальшиною О.М., за яким остання відступила позивачу право вимоги до відповідача у сумі 197 500 грн. згідно з заявою-вимогою від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019 №33, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури № 1 від 19.12.2019 р. Без ПДВ");

- №2 з Пальшиним Ю.І., за яким останній відступив позивачу право вимоги до відповідача у сумі 210 800 грн відповідно до заяви-вимоги від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується дублікатом квитанції від 22.12.2019 №0.0.1562905642.1, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 2 від 21.12.2019 р. Без ПДВ");

- №3 з Фізичною особою - підприємцем Пальшиним Ю.І., за яким останній відступив позивачу право вимоги до відповідача у сумі 215 150 грн згідно з заявою-вимогою від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2019 №10 на суму 100 050 грн, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 2 від 23.12.2019 р. Без ПДВ", та платіжним дорученням від 27.12.2019 №11 на суму 115 100 грн, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно рахунку-фактури No 6 від 27.12.2019 р. Без ПДВ");

- №4 з Фізичною особою - підприємцем Синявським С.О., за яким останній відступив позивачу право вимоги до відповідача у сумі 384 800 грн відповідно до заяви-вимоги від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2019 №12, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 4 від 24.12.2019 р. Без ПДВ");

- №5 з ФОП Мазуром О.О., за яким останній відступив позивачу право вимоги до відповідача у сумі 75 500 грн. згідно з заявою-вимогою від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів Підприємцю підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 №12, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 5 від 26.12.2019 р. Без ПДВ");

- №6 з Мазуром О.О., за яким останній відступив Товариству право вимоги до відповідача у сумі 175 500 грн відповідно до заяви-вимоги від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави (перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2019 №66, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 7 від 27.12.2019 р.Без ПДВ");

- №7 з Водолазькою А.О., за яким остання відступила позивачу право вимоги до відповідача у сумі 224 600 грн згідно з заявою-вимогою від 19.08.2020 про відмову від договору про надання рекламних послуг та повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави перерахування вказаних коштів відповідачу-1 підтверджується (платіжним дорученням від 27.12.2019 №37, призначення платежу "Передплата за рекламні послуги згідно Рахунку-фактури No 8 від 27.12.2019 р.Без ПДВ").

В забезпечення виконання відповідачем-1 (боржник) вказаних договорів 08.10.2020 позивачем (кредитор) і відповідачем-2 (поручитель) було укладено договори поруки:

- №08-10/2020-01, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 197 500 грн;

- №08-10/2020-02, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 210 800 грн;

- №08-10/2020-03, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 215 150 грн;

- №08-10/2020-04, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 384 800 грн;

- №08-10/2020-05, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 75 500 грн;

- №08-10/2020-06, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 175 500 грн;

- №08-10/2020-07, за яким поручитель поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання з повернення 224 600 грн.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 09.10.2020 №09/10/20-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою:

- у жовтні 2020 року позивачем укладено ряд договорів про відступлення права вимоги; загальний розмір грошових вимог, набутих позивачем становить 1 483 850 грн;

- на підставі таких договорів позивач отримав права грошової вимоги до Куницької О.І. , які виникли у відповідних фізичних осіб внаслідок набуття Куницькою О.І. грошових коштів без достатньої правової підстави;

- безпідставність набуття грошових коштів є наслідком розірвання договорів про надання рекламних послуг, укладених Куницькою О.І. та відповідними фізичними особами (кожним окремо), шляхом односторонніх відмов фізичних осіб від договорів через втрату інтересу до виконання зобов`язань, передбачених договорами про надання рекламних послуг, у зв`язку з простроченням Куницької О.І. ;

- строк виконання зобов`язання Куницькою О.І. з повернення безпідставно набутих (збережених) грошових коштів настав за всіма вимогами, а саме: перед Фізичною особою - підприємцем Пальшиною О.М. 21.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 14.09.2020); перед Пальшиним Ю.І. 29.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 22.09.2020); перед Фізичною особою - підприємцем Пальшиним Ю.І. 29.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 22.09.2020); перед Фізичною особою - підприємцем Синявським С.О. 29.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 22.09.2020); перед Фізичною особою - підприємцем Мазуром О.О. 22.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 15.09.2020); перед Мазуром О.О. 22.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 15.09.2020); перед Водолазською А.О. 28.09.2020 (дата пред`явлення вимоги 21.09.2020).

З огляду на вищенаведене позивач має право вимоги до відповідача-1 за грошовим зобов`язанням у загальній сумі 1 483 850 грн, строк виконання якого настав.

У свою чергу позивач має грошове зобов`язання перед відповідачем-1 у загальній сумі 1 477 700 грн, що виникло на підставі договору №19-12/2019-08.

З наведеного вбачається, що позивач та відповідач мають одне до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, у сумі 1 477 700 грн.

Таким чином з урахуванням положень статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.10.2020 №09/10/20-01, в якій повідомив останнього про:

- зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 1 477 700 грн, що виникли на підставі договору №19-12/2019-08 та договорів про відступлення права вимоги від 08.10.2020 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7;

- припинення зобов`язання позивача за договором доручення від 19.12.2019 №19-12/2019-08 перед відповідачем-1 у сумі 1 477 700 грн;

- припинення зобов`язання відповідача-1 перед позивачем з повернення грошових коштів у сумі 1 477 700 грн;

- наявність зобов`язання відповідача-1 перед позивачем з повернення грошових коштів у сумі 6 150 грн.

Вищезгадану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.10.2020 №09/10/20-01 позивачем надіслано відповідачу-1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак вказана заява не була вручена адресату станом на 03.11.2020 і повернута за зворотною адресою. Тобто семиденний строк виконання зобов`язання відповідача-1 перед позивачем сплив 10.11.2020.

Враховуючи що заборгованість у розмірі 6150 грн відповідачем-1 не була погашена та з урахуванням того, що на забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язання перед позивачем 08.10.2020 між відповідачем-2 та позивачем було укладено договори поруки: №08-10/2020-01, №08-10/2020-02, №08-10/2020-03, №08-10/2020-04, №08-10/2020-05, №08-10/2020-06, №08-10/2020-07, на думку позивача за вищезгаданим грошовим зобов`язанням має відповідати відповідач-2 солідарно з відповідачем-1, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1). Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ч.2). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч.3).

Згідно з ч. 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В силу вимог ч. 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Враховуючи, що відповідач-1 у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування зустрічних вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про безспірність заборгованості.

Щодо підтвердження укладення договорів про надання рекламних послуг, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про те, що факт отримання відповідачем-1 грошових коштів в якості передплати за рекламні послуги, підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та квитанцій про сплату грошових коштів. У платіжних документах чітко зазначене цільове призначення коштів, що надійшли на рахунок відповідача-1 передплата за рекламні послуги .

З урахуванням встановленого факту отримання відповідачем-1 грошових коштів з призначенням платежу "передплата за рекламні послуги", судова колегія дійшла висновку про те, що не мають доцільності аргументи відповідача-1 зазначенні у відзиві на апеляційну скаргу стосовно відсутність договорів про надання рекламних послуг, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За правилами статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не зважаючи на спрощений порядок встановлення правовідносин між платниками грошових коштів та відповідачем-1, відсутні підстави ігнорувати факт наявності зобов`язання, тим більше - оплаченого, оскільки договори, укладені між платниками грошових коштів та відповідачем-2 в усній формі, є дійсними в силу Закону.

При цьому з абзацу 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, законодавець покладає обов`язок доказування саме на сторону, яка заперечує факт вчинення правочину або оспорює окремі його частини. Так, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, саме особа, яка заперечує факт вчинення правочину, має надати відповідні докази (крім свідчень свідків), чого відповідач-1 не зробила ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що позивачем було надано належні докази вчинення правочину та його виконання замовниками-платниками - копії платіжних доручень та квитанцій, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що встановити факт вчинення відповідачем-1 пропозиції укласти з зазначеними особами договори про надання рекламних послуг (оферта) не вбачається за можливе, виходячи з наступного.

По - перше, в платіжних дорученнях та квитанціях наявні посилання на рахунки-фактури, виставлені відповідачем-1.

По - друге, не отримуючи від відповідача-1 пропозиції на укладення договорів про надання рекламних послуг, платники не могли довідатися про актуальні банківські реквізити відповідача-1 і здійснити платежі, правильність яких не піддавалася сумнівам з боку відповідача-1 протягом 2020 року.

Крім того, стаття 644 Цивільного кодексу України допускає здійснення усної оферти. Так, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно, і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

З платіжних документів, що надані до матеріалів справи, вбачається, що замовники- платники грошових коштів здійснили негайне прийняття оферти шляхом оплати грошових коштів протягом одного банківського дня з дати виставлення рахунків.

Якщо вважати виставлення рахунку письмовою формою оферти, то і в цьому випадку відбулося допустиме її акцептування - оскільки оплата грошових коштів була здійснена негайно і у будь-якому разі протягом нормального необхідного для цього часу.

З огляду на вищенаведене пропозиція відповідача-1 підтверджується наявністю в платіжних документах посилань на рахунки, а акцепт замовників підтверджується негайною сплатою грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Щодо порядку розірвання договорів про надання рекламних послуг суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладені з відповідачем-1 договори в усній формі, згідно з положеннями Цивільного кодексу України розірвання таких договорів має здійснюватися у судовому порядку.

При цьому судом першої інстанції не зазначено жодної норми права, яка б визначала необхідність розірвання договорів саме в судовому порядку.

З системного аналізу положень цивільного та господарського законодавства вбачається, що для розірвання договору має значення тільки волевиявлення однієї або всіх сторін договору (залежно від підстави розірвання). Форма договору жодним чином не враховується під час визначення порядку розірвання договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 посилається на частину 1 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якими розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Посилання на частину 2 цієї статті є нерелевантним, оскільки норма регулює загальні випадки, коли договором або законодавством не передбачено права однієї зі сторін приймати такі рішення самостійно.

Таким чином колегія суддів зауважує на тому, що у замовників-платників внаслідок порушень, допущених відповідачем-1, виникло передбачене законом право в односторонньому порядку відмовитися від договорів. Таке право реалізується замовником самостійно і не потребує винесення судом відповідного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розірвання договорів в судовому порядку, а також зазначив непідтверджену нормами законодавства причину такої необхідності. А посилання відповідача-1 на положення про розірвання договорів за згодою сторін або за рішенням суду не застосовуються з огляду на наявне у замовників право відмови від договору, передбачене статтями 612, 907 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є помилковими, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято судом першої інстанції неправильним застосуванням норм матеріального права, яке в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Твердження відповідача-1 зазначені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому судова колегія зазначає, що підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/19977/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Куницької Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікацій номер НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Клінінг Сервіс Україна" (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 38455048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) безпідставно набутих коштів у розмірі 6150,00 грн (шість тисяч сто п`ятдесят грн 00 коп).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Куницької Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікацій номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна грн 00 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Клінінг Сервіс Україна" (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 38455048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна грн 00 коп)".

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Куницької Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікацій номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1576,50 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість грн 00 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Клінінг Сервіс Україна" (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; код ЄДРПОУ 38455048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1576,50 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири грн 50 коп)".

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/19977/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна