Постанова

від 22.09.2021 по справі 917/525/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. Справа № 917/525/21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №2205 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2021 ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Пушко І.І. у справі № 917/525/21

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» , м. Кременчук

до Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про стягнення 100198,28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.06.2021 у справі №917/525/21 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 100 197,28 грн. збитків; 2 270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивовано тим, що право позивача за порушення зобов`язання вимагати відшкодування збитків незалежно від стягнення штрафних санкцій передбачено чинним законодавством України та умовами укладеного між НАК Нафтогаз України та позивачем у даній справі договором. Позивач вжив всіх необхідних обов`язкових заходів для належного виконання умов вказаного договору, крім того заборгованість відповідача за укладеним між сторонами у даній справі договору підтверджується актами звірки розрахунків.

Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не довів факту понесення збитків спричинених саме відповідачем, а також наявність прямого причинного зв`язку між понесеними збитками та діями відповідача. Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача витрати у формі судового збору, які відповідно до статті 225 ГК України не відносяться до складу збитків. Крім того, відповідач зазначає, що таким позовом його притягнуто до відповідальності двічі, що прямо заборонено статтею 61 Конституції України. Також, апелянт зазначає, що судом не досліджувалось питання щодо вжиття позивачем заходів щодо зменшення розміру збитків, внаслідок чого суд не скористався правом передбаченим ст. 616 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за правилами письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

06.08.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 4313/082023/с, за умовами якого продавець зобов`язувався передавати теплову енергію в гарячій воді, а покупець - приймати її та оплачувати вартість одержаної теплової енергії (п. 1.1 Договору).

29.09.2017 сторони договору уклали додаткову угоду № 13 до Договору, що є його невід`ємною частиною, в якій пункт 8.4 статті 8 договору викладено в наступній редакції: "У випадку понесення продавцем витрат, а саме притягнення продавця до відповідальності за невиконання або неналежне виконання фінансових зобов`язань за договорами:

- постачання природного газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її Покупцю;

- розподілу природного газу (оператором ГРМ), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації Покупцю;

- транспортування природного газу магістральними трубопроводами (оператором ГТС), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю;

у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасні розрахунки (оплати), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані продавцю та сплачені ним на користь відповідних постачальників послуг, підлягають відшкодуванню покупцем на письмову вимогу продавця".

У 2018 році між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" укладено договори на постачання природного газу.

ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є теплогенеруючою організацією та використовує природний газ, отриманий від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виключно для виробництва теплової енергії в гарячій воді, яка передавалась в подальшому відповідачу у даній справі, згідно договору від 31.07.2013.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.10.2020 у справі № 917/1084/20 стягнуто з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 721,23 грн., з яких 36 571,60 грн пені, 3 047,63 грн. 3% річних та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до платіжних доручень від 12.01.2021 № 43/93658 ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" сплатило на виконання вищевказаного рішення суму 46193,35 грн (а.с. 148 т.1).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.10.2020 у справі № 917/1091/20 стягнуто з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 58476,05 грн., з яких 47545,30 грн пені, 3978,00 грн 3% річних, 4850,75 інфляційних втрат та 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до платіжного доручення від 13.11.2020 № 43/84215 ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на виконання вищевказаного рішення сплатив суму 58476,05 грн (а.с. 147 т.1).

11.02.2021 відповідно до п. 10.1 договору позивач звернувся до відповідача із претензією від 03.02.2021 про стягнення збитків на загальну суму 100197,28 грн., залишену відповідачем без реагування та задоволення.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилаючись на п. 8.4 договору в редакції додаткової угоди №13, зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії в гарячій воді, позивач поніс збитки у вигляді додаткових витрат (штрафних санкцій та судового збору) на загальну суму 100197,28 грн.

Крім того, як зауважує позивач, відповідно до щомісячних актів звірки між позивачем та відповідачем, а також відповідно до довідок про стан взаєморозрахунків між сторонами у спірному періоді (а.с. 112 - 135 т.1), у відповідача існувала заборгованість за отриману теплову енергію, а тому позивач не мав можливості своєчасно оплатити отриманий від НАК Нафтогаз України природний газ.

11.06.2021 року Господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

У разі відсутності хоча б одного із вказаних елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Як зазначалось, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №13 до договору від 13.07.2013, якою пункт 8.4 договору викладено у такій редакції: У випадку понесення продавцем витрат, а саме притягнення продавця до відповідальності за невиконання або неналежне виконання фінансових зобов`язань за договорами: постачання природного газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю; розподілу природного газу (оператором ГРМ), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації покупцю; транспортування природного газу магістральними трубопроводами (оператором ГТС), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю; у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасні розрахунки (оплати), платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані продавцю та сплачені ним на користь відповідних постачальників послуг, підлягають відшкодуванню покупцем на письмову вимогу продавця .

У статтях 6, 627 ЦК України визначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Враховуючи, що положення додаткової угоди №13 до договору від 31.07.2013 погоджені сторонами, а також відсутність в матеріалах справи доказів здійснення тиску на відповідача з приводу укладення додаткової угоди №13 до договору, колегія суддів зазначає, що сторонами дотримано принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві, і таке (спірне) трактування договору не суперечить актам цивільного законодавства.

Доводи відповідача щодо покладення на нього подвійної відповідальності також не знаходять своє відображення в матеріалах справи, адже стягнуті з відповідача суми інфляційних та річних за рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.02.2021 у справі №917/223/20 за порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.07.2013 та збитки, заявлені позивачем у даній справі мають різну правову природу, та є різними видами господарських санкцій, що прямо передбачено статтею 217 ГК України та статтею 611 ЦК України.

До того ж, аргументи апелянта на те, що оскільки ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" не було передано розбіжності, що залишилися неврегульованими під час укладення додаткової угоди №13 до суду, в то силу норм ч. 7 ст. 181 ГК України, пропозиція КП "Теплоенерго" щодо виключення п.8.4. ст. 8 договору вважається прийнятою ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", не приймаються, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Додаткова угода від 29.09.2017 року № 13, що є невід`ємною частиною договору від 31.07.2013 року №4313/082023/с купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, підписана та скріплена печатками обох сторін без додавання протоколу розбіжностей.

Протокол розбіжностей №1 від 28.09.2017 року до додаткової угоди № 13 до договору підписаний лише директором Комунального підприємства "Теплоенерго", з боку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" - не підписаний.

Докази врегулювання умов договору в редакції відповідача в судовому порядку та звернення відповідача до суду з позовом про визнання укладеним договір (частини договору) в редакції відповідача, в матеріалах даної справи відсутні.

Таким чином, вказані положення протоколу розбіжностей №1 від 28.09.2017 року не є врегульованими між сторонами, не знайшли своє відображення у додатковій угоді №13, а тому, не можуть бути вважатись належними та допустимими доказами в розумінні ст. с. 77-79 ГПК України, що підтверджують факт виключення п. 8.4. ст. 8 договору.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Виходячи з викладеного, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Дослідуючи питання наявності всіх складових цивільного правопорушення, колегія суддів зазначає, що розмір збитків доведений рішеннями Господарського суду Полтавської області у справах №917/1084/20 та №917/1091/20, протиправна поведінка підтверджується неналежним виконанням відповідачем умов договору від 31.07.2013 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді, що встановлено у рішенні Господарського суду Полтавської області у справі №917/223/20, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками відображена у тому, що у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за поставлену йому теплову енергію за договором від 31.07.2013, у позивача за договором, укладеним з НАК Нафтогаз України на поставку природного газу була наявна заборгованість, на яку НАК Нафтогаз України нараховано 3% річних та інфляційні втрати (рішення у справах №917/1084/20 та №917/1091/20).

Враховуючи умови укладеного між сторонами Додаткової угоди №13 до договору від 31.07.2013, протиправну поведінку відповідача, доведеного розміру збитків та причинного зв`язку із між протиправною поведінкою боржника та збитками, колегія суддів вважає, що вина презюмується, у зв`язку з тим, що відповідач добровільно поклав її на себе, підписавши додаткову угоду №13 до договору від 31.07.2013.

Отже, право позивача, за порушення зобов`язання вимагати відшкодування збитків незалежно від стягнення штрафних санкцій передбачено чинним законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору.

Також колегією суддів відхиляються посилання відповідача на приписи статті 616 ЦК України щодо зменшення розміру збитків, адже відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру збитків у даній справі. Саме лише посилання у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на приписи статті 616 ЦК України не наділяє суд правом самостійно зменшити розмір збитків.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100197,28 грн. збитків за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії в гарячій воді є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами та задовольнив їх.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2021 у даній справі, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2021 у справі № 917/525/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.09.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель