Постанова

від 21.09.2021 по справі 661/1200/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Херсон

справа № 661/1200/21

провадження № 22-ц/819/1603/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарАвтонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Бойко М.Є. від 18 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до Новокаховської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, третя особа: Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Новокаховської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та Севастополі, третя особа: Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову послався на те, що вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 21.01.2013 року його було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 311 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України, до 6-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

11 грудня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області накладено арешт на належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та оголошено заборону на її відчуження, а також здійснено відповідні дії з реалізації майна шляхом проведення електронних торгів.

Посилаючись на те, що з 2013 року конфісковане за рішенням суду майно так і не було реалізовано на електронних торгах, виконавчий документ повернуто стягувачу, однак арешт з майна не знято, а заборона на його відчуження міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач просив суд зняти арешт з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року до участі у справі як співвідповідача залучено Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Рішенням суду від 18 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у позові з підстав відсутності доказів завершення виконавчого провадження з виконання вироку суду, строк для пред`явлення до виконання якого в частині додаткового покарання ще не сплив, суд не прийняв до уваги, що строк пред`явлення виконавчого документа про конфіскацію майна боржника в силу положень частини 3 статті 23 Закону України Про виконавче провадження сплив 29 вересня 2016 року, а повторно виконавчий документ не пред`являвся.

Крім того зазначив, що 29 вересня 2015 року державний виконавець прийняв постанову про повернення стягувачу виконавчого документа про конфіскацію майна боржника у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, що свідчить про закінчення виконавчого провадження і є підставою для зняття арешту з майна.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа про конфіскацію майна позивача є незавершеним; виконавчий лист, виданий на виконання відповідного вироку суду таким, що не підлягає виконанню, не визнаний; встановлений законом строк для пред`явлення обвинувального вироку в частині додаткового покарання до виконання не сплив, тому вимоги про звільнення майна позивача з-під арешту та зняття обтяження у вигляді заборони його відчуження є безпідставними та необґрунтованими.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 21 січня 2013 року Новокаховський міський суд Херсонської області визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 309 КК України, частиною першою статті 263 КК України, частиною першою статті 311 КК України, частиною третьою статті 185 КК України, частиною другою статті 307 КК України та засудив його до шести років позбавлення волі в кримінально- виправному закладі з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно із положеннями Кримінального кодексу України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.

Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

07.12.2013 року Новокаховський міський суд Херсонської області видав виконавчий лист №2117/3265/12 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави всього майна, яке належить йому на праві власності.

Зазначений виконавчий документ був переданий на виконання до Відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області, який у межах виконання зазначеного вироку суду постановою від 11.12.2014 року наклав арешт на належну боржнику 1/4 частку трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та оголосив заборону на її відчуження, про що наявні відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

26 листопада 2014 року державним виконавцем визначено вартість (оцінку) належної боржнику частки квартири та передано її на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, які 16 лютого 2015 року не відбулися через відсутність допущених учасників.

Після проведення уцінки майна боржника його частка у спільній частковій власності двічі виставлялась на повторні електронні торги, які 25 березня 2015 року та 12.05.2015 року також не відбулися з аналогічної причини через відсутність допущених учасників.

29.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення вищевказаного виконавчого документа про конфіскацію майна ОСОБА_1 стягувачеві, яким є ДПІ у м. Нова Каховка, згідно із пунктом 3 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження , оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення .

Обтяження у виді арешту майна та заборони його відчуження не було знято та продовжує діяти, що на думку позивача порушує його права та позбавляє права вільно ним розпоряджатись.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України в постанові Про судову практику у справах про зняття арешту з майна від 03.06.2013 року №5, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України Про виконавче провадження .

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК 1963 року (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК 1963 року (частина перша статті 255 ЦПК України) (пункти один-два, п`ять постанови).

Враховуючи, що опис та арешт майна ОСОБА_1 проводився державним виконавцем на виконання судового рішення, постановленого у кримінальному судочинстві, у якому він є боржником (засудженим) та не може бути позивачем щодо конфіскованого в установленому законом порядку майна, в той час, як відповідно до розділу УІІ ЦПК України у цивільному судочинстві здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених відповідно до цього Кодексу, тобто у цивільних справах, колегія суддів вважає, що суд помилково розглянув спір по суті у порядку цивільного судочинства, чим порушив предметну юрисдикцію спору.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 02.06.2020 року у справі №201/10 187/18, який відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 377 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , частково задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 червня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до Новокаховської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, третя особа: Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту закрити.

Роз`яснити позивачеві, що порушене ним питання підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: І. В. Склярська

Т. Г. Чорна

Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року

Суддя Л. В. Пузанова